- •43 Види торгівельних марок
- •44 Підстави набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку
- •45 Умови надання охорони торговельним маркам
- •46 Субєкти права інтелектуальної власності
- •493. Суб'єкти права інтелектуальної власності на торговельну марку
- •47 Строк чинності та зміст прав
- •48 Оформлення права інтелектуальної власності на торговельну марку
- •49 Визнання торгівельної марки добре відомою
- •50 Дострокове припинення чинності та визнання недійсним майнових прав
- •51 Поняття функції та принципи комерційного найменування
- •52 Структура та вимоги до комерційного найменування
- •53 Комерційне найменування на найменування суб’єктів господарювання співвідношення понять Назва суб'єкта господарювання
- •54 Зміст права інтелектуальної власності на комерційне найменування Зміст найменування
- •55 Субєкти комерційного найменування
- •56 Майнові права на комерційне наменування
- •57 Припинення права на комерційненайменування
- •58 Поняття географічного зазначенн
- •59 Види географічних зазначень
- •60 Субєкти права інтиликтуальної власності на географічне зазначення
- •Строк чинності права інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •61 Порядок реєстрації географічних зазначень
- •62Порядок визнання недійсною та припинення правової охорони географічного зазначення
- •63 Поняття та ознаки наукового відкриття
- •64 Субєкти права на наукове відкриття
- •65 Права автора на наукове відкриття
- •66 Оформлення права на наукове відкриття
- •67 Поняття ознаки та об’єкти раціоналізаторської пропозиції
- •68 Субєкти права на раціоналізаторську пропозицію
- •69 Права суб'єктів права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію
- •1. Автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій ця пропозиція подана.
- •2. Юридична особа, яка визнала пропозицію раціоналізаторською, має право на використання цієї пропозиції у будь-якому обсязі.
- •70 Право інтелектуальної власності на сорт рослин і породу тварин
- •71 Суб'єкти права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
- •72Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом
- •73 Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
- •74 Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю
- •75 Види інформації що не можуть становити комерційну таємницю
- •76 Суб'єкти права на комерційну таємницю та їх права
- •77 Охорона комерційної таємниці органами державної влади
- •78 Загальна характеристика договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності
- •79 Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності
- •80 Поняття види ліцензійних договорів
- •81 Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності
- •82 Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності
- •83 Види авторських договорів
- •84 Договір комерційної концесії
- •Поняття договору комерційної концесії
- •Загальна характеристика договору комерційної концесії
84 Договір комерційної концесії
Відносини комерційної концесії (франчайзингу) регулюються гл. 76 ЦК та гл. 36 ГК. Термін "концесія", що вживається у ГК в гл. 40, а також у інших актах законодавства - див., наприклад, закони України "Про концесії", "Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг" тощо, має зовсім інший зміст і предмет правового регулювання.
Відносини комерційної концесії здійснюються у межах господарської (точніше, у межах її різновиду - підприємницької) діяльності, на що вказує, зокрема, законодавча їх назва ("комерційна . концесія"), особливості правового статусу їх сторін (наявність у них статусу суб'єктів підприємницької діяльності) та інші ознаки, про які докладніше йтиметься нижче. Таким чином, спеціальними (а отже, такими, що мають пріоритет у випадку колізії) є положення ГК; положення ЦК, які мають загальний характер, також паралельно застосовуються до відносин комерційної концесії у разі, якщо вони не суперечать ГК.
Поняття договору комерційної концесії
Згідно зі ст. 1115 ЦК за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.
Загальна характеристика договору комерційної концесії
1. Сторонами договору комерційної концесії є правоволоділець і користувач. Ними відповідно до ст. 1117 ЦК можуть виступати фізична та юридична особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності. Відповідно, органи державної влади та інші суб'єкти, які не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, права брати участь (бути сторонами) у договорі комерційної концесії не мають.
2. Згідно зі ст. 1116 ЦК предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.
Згідно зі ст. 155 ГК об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарювання визнаються:
1) винаходи та корисні моделі;
2) промислові зразки;
3) сорти рослин та породи тварин;
4) торговельні марки (знаки для товарів і послуг);
5) комерційне (фірмове) найменування;
6) географічне зазначення;
7) комерційна таємниця;
8) комп'ютерні програми;
9) інші об'єкти, передбачені законом.
Цей перелік ширше за наведений у цитованій вище ч. 1 ст. 1116 ЦК, проте застосування у останній терміна "тощо" вказує на те, що перелік об'єктів права інтелектуальної власності не є вичерпним і допускає використання інших об'єктів як предмета договору комерційної концесії із застереженнями. Зважаючи на це, спеціальними актами, що встановлюють особливості правового режиму зазначених об'єктів, є закони "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на сорти рослин", "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем", закони України від 15 грудня 1993 р. "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про племінну справу у тваринництві" (в редакції Закону від 21 грудня 1999 p.), від 16 червня 1999 р. "Про охорону прав на зазначення походження товарів".
Поняття та ознаки комерційної таємниці містяться у гл. 46 ЦК, а також у ч. 1 ст. 36 ГК. Відповідно до положень останнього комерційною таємницею суб'єкта господарювання можуть бути визнані відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам.
Відповідно до ст. 506 ЦК майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є:
o право на використання комерційної таємниці;
o виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;
o виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;
o інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. При цьому майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором. Первісно такі права належать право володільцю, проте договором комерційної концесії може бути передбачено передача їх користувачеві.
Предметом договору комерційної концесії може бути і "комерційний досвід". Уявлення про цю правову категорію дає Закон "Про інвестиційну діяльність", за змістом ст. 1 якого таким може вважатися "сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау")".
