
- •1. Загальна частина
- •1.1. Призначення і технічна характеристика верстата
- •1.2. Основні характеристики керуючої системи
- •Технічна характеристика пристрою оск 2р22:
- •1.3. Визначення типу виробництва.
- •2. Технологічна частина
- •2.1. Аналіз конструкції та технологічності деталі
- •2.2. Обґрунтування методу отримання заготовки.
- •2.3. Проектування заготовки
- •2.3.1. Попередня розробка маршрутного технологічного процесу
- •2.3.2 Визначення між операційних припусків і допусків.
- •2.3.3. Визначення маси заготовки.
- •2.4. Остаточна розробка маршрутного технологічного процесу
- •2.4.1. Вибір обладнання
- •2.4.2 Вибір і обґрунтування різального, вимірювального інструменту та оснащення.
- •2.5. Проектування технологічного процесу
- •2.5.1 Опис операцій. Вибір базових поверхонь.
- •2.5.2 Визначення режимів обробки.
- •2.5.3. Нормування операцій.
- •2.5.4 Заповнення операційних карт механічної обробки
- •2.5.5. Розробка керуючої програми та побудова траєкторії руху інструмента
- •Керуюча програма
- •3. Конструкторська частина
- •3.1. Проектування технологічної оснастки
- •3.2. Розрахунок зусилля закріплення деталі при обробці та вибір розмірів механізму закріплення.
- •4. Експлуатаційно-налагоджувальна частина
- •4.1 Основні вузли верстата та їх конструктивні особливості
- •4.2 Монтаж верстата
- •4.2.1 Установка обладнаня на фундамент
- •4.2.2 Випробування верстатів і перевірка їх на точність
- •4.2.3 Особливості монтажа систем числового програмного
- •4.2.4 Монтаж гідро- і пневмообладнання верстата
- •4.2.5 Загальні відомості про монтаж електроустаткування верстата
- •4.3 Система змащення верстата
- •4.4 Налагодження верстата
- •4.5 Налагодження пристрою чпк верстата
- •4.6 Устрій та налагодження електрообладнання та автоматики верстата
- •4.7. Порядок введення керуючої програми
- •4.8 Порядок уведення корекції
- •4.9 Технічне обслуговування верстата
- •4.9.1 Основні види робіт з технічного обслуговування верстата
- •4.9.2 Регулювання механізмів верстата
- •5. Організаційна частина
- •5.1. Організація технічного обслуговування металообробного обладнання
- •5.2. Робота комплексних бригад по технічному обслуговуванню металорізального обладнання
- •5.3 Організація охорони праці і протипожежної безпеки. Охорона навколишнього середовища
- •6. Економічна частина
- •6.1. Розрахунок заробітної плати операторів і налагоджувальників верстатів з чпк
- •6.2. Визначення річного фонду заробітної плати
- •6.3. Визначення витрат основних матеріалів на вироблення деталі
- •6.4. Калькуляція цехової собівартості деталі
- •Висновок
- •Перелік посилань
4.2.3 Особливості монтажа систем числового програмного
управління
Монтаж системи керування на базі числового програмного управління (ЧПУ) або програмувальних контролерів (ПК) містить у собі два етапи: 1) монтаж елементів і блоків системи; 2) з'єднання системи й об'єкта керування. Системи ЧПУ розміщають у спеціальних шафах, де здійснюють їх складання й монтаж. На верстатобудівний завод і тим більше на завод-споживач верстатів пристрої ЧПУ (ПЧПУ) надходять у зібраному виді. В окремих конструкціях блоки системи ЧПУ вбудовують безпосередньо у верстат. Шафу з ЧПУ монтують після установки й вивірки технологічного встаткування на віброізолюючі опори відповідно до настановного креслення. ПЧПУ й пульти керування зв'язують із верстатом за допомогою відповідних з'єднувачів відповідно до монтажної схеми. Проводи живлення ПЧПУ приєднують до трифазної чотирьохпровідної мережі змінного струму напругою 380 В и частотою 50 Гц. Рекомендується підключати ПЧПУ до окремого фідера. Для ПЧПУ припустиме коливання напруги в межах 362... 408 В и частоти в межах 49...51 Гц. Для охолодження ПЧПУ доцільно використовувати індивідуальну приточно-витяжну вентиляцію.
ПК поставляють на завод-виготовлювач верстатів у вигляді вузлів. В одному випадку плати процесора й запам'ятовувального пристрою поставляють окремо від конструктивного елемента і їх складання здійснюють безпосередньо на місці складання (для полегшення процесу складання на конструкції ПК нанесене маркування місць розміщення різних плат); в іншому випадку плати процесора ПК розміщають у конструктивному елементі на заводі-виготовлювачі. ПК і процесор поставляють споживачеві в зібраному виді. Сам ПК монтують у шафі системи керування, де встановлюють і з'єднують його основні модулі. Можливий дистанційний монтаж, коли силові елементи й пристрої з'єднання встановлюють в іншій (стосовно процесора) шафі.
Наступний етап монтажу системи керування складається в з'єднанні ПК із електроустаткуванням верстата. Він містить у собі з'єднання датчиків і виконавчих елементів із пристроєм зв'язку логічної частини системи керування й електродвигунів - із силовою частиною. У конструкції пристрою зв'язку передбачають спеціальні затискачі для монтажу проводів, що йдуть від електроустаткування. Силову частину системи керування- монтують аналогічно релейно-контактним системам.
4.2.4 Монтаж гідро- і пневмообладнання верстата
Перед монтажом гидросистемы необходимо удалить деревянные заглушки из труб и штуцеров, очистить их, а затем прокачать через них масло. По окончании монтажа все гадростистемь заполняют маслами и другими жидкостями. Отфильтрованное масло заливают через батистовую салфетку. В емкасть станка заливают СОЖ, заполняют маслом все места групповой и индивидуальной смазки в соответствии с эксплуатационной документацией, после чего проверяют герметичность трубных соединений.
При монтажі гідро- і пневмообладнання верстатів рекомендується виконати наступні роботи:
перевірити правильність гідросистеми за гідравлічною схемою, що знаходиться в паспорті верстата, звернувши особливу увагу на відповідність змонтованої апаратури пропонованим вимогам, правильність її установки й приєднання до трубопроводу;
забезпечити герметичність з'єднань - додатково затягти нарізні сполучення, змінити ущільнення або (при необхідності) замінити негерметичне з'єднання; перевірку виконати при максимальному тиску мастила;
перевірити роботу гідросистеми обладнання на холостому ходу й у налагоджувальному режимі; при замічених неполадках необхідно виявити за гідравлічною схемою апарат (апарати), несправність якого може з'явитися причиною неполадки, уважно його оглянути, перевірити в роботі й при необхідності виправити; гідросистему варто перевіряти послідовно по переходах циклу, поки не буде перевірена (виправлена) вся її схема;
внутрішні поверхні гідробаків ретельно очистити від бруду, промити гасом і протерти (наявність волосків і очесів від дрантя на поверхні неприпустимо); ретельно перевірити стан заливних і повітряних фільтрів; залити в баки чисте, попередньо профільтроване мастило;
перевірити стан блокувань і положення всіх механізмів, що приводяться гідро- або пневмоприводом, щоб уникнути їх мимовільного переміщення при пробному пуску; змазати тертьові поверхні гідрофіцированих механізмів;
перевірити (у поштовховому режимі) напрямок обертання валів електродвигунів і насосів кожної станції;
заповнити мастилом трубопроводи (шляхом короткочасного включення насосної установки), при цьому напрямні розподільники й розподільні гідропанелі перемикати вручну; щоб уникнути підсмоктування повітря періодично в міру заповнення трубопроводу доливати мастило в гідробак за допомогою насоса; повітря з гідросистеми випускати не рідше чим через 4 години після заповнення її мастилом (протягом зазначеного часу електродвигуни насосів повинні бути відключені); запобіжні клапани настроїти на мінімальний тиск щоб уникнути розчинення повітря в мастилі.
Особливості монтажу пневмосистеми приводів верстатів, ПР і вимірювальних пристроїв. Для нормальної роботи пневмопривода потрібна подача стисненого повітря з температурою від 0 до 60°С и ступенем очищення не нижче 10-го класу. Повітря повинно бути насичене мастилом (2...4 краплі на 1 м3 вільного повітря). Звичайний тиск повітря становить 0,4...0,6 МПа.
Монтаж пневмоприводів варто здійснювати в такий спосіб: повітропроводи, що відводять, приєднати до циліндрів і інших споживачів зверху щоб уникнути влучення вологи; повітропровід від установки для осушки повітря до групового фільтра й від останнього до фільтра тонкого очищення змонтувати з нахилом убік, протилежну напрямку потоку повітря, при цьому відвідні патрубки розташувати нагору від магістралі (таке розташування повітропроводу сприяє збору конденсату у відстійниках і запобігає його пош ирення по магістралі); відстійники розмістити в декількох місцях повітропроводу, з'єднуючої установки для осушки повітря й груповий фільтр; відвідні патрубки до відстійників розташувати нижче основної магістралі; трубопроводи змонтувати так, щоб вони мали ухил у напрямку надходження повітря (3...5 мм на 1 м довжини), що забезпечує стікання конденсату до кранів спуска відстійників для запобігання влучення води в пневмопристрій.