1997 Р. Президенти Польщі й України підписали спільну зая­ву «До порозуміння та єднання». Українська сторона офіційно вибачилася:

• за сталінські репресії проти поляків;

• за антипольські дії УП А;

• за повоєнну депортацію поляків.

Польська сторона вибачилася:

• за операцію "Вісла";

• за депортацію українців.

Польща й Україна активно співпрацюють у загальноєв­ропейських структурах.

Польща — важливий торговий партнер України. Зростає товарообіг між двома країнами. Президент Л. Кучма був нагороджений вищою польською нагородою орденом Білого Орла, а президент Польщі О. Кваснєвський — ви­щою українською нагородою орденом князя Ярослава Мудрого. Співпраця Польщі й України:

З липня 2000 р. миротворчу місію у Косово (Югославія) ак­тивно здійснював українсько-польський батальйон.

З 2003 р. в Іраку українські миротворці приєдналися до поль­ського військового контингенту в цій країні. Щороку майже 200 тис. громадян України влаштовуються у Польщі на тимчасову роботу.

Листопад — грудень 2004 р. О. Кваснєвський тричі приїздив з миротворчою місією в Україну під час "помаранчевої революції".

4. Угорщина в повоєнний період

У зайнятому радянськими військами м. Дебрецені було створено коаліційний Угорський національний фронт незалежності. До нього ввійшли різні партії (Партія дріб­них сільських господарів, угорська Комуністична партія, Соціал-демократична партія Угорщини, Національна се­лянська партія, партії буржуазно-демократичного спряму­вання) та профспілки.

На виборах до тимчасового парламенту партії Націо­нального фронту одержали більшість мандатів.

22 грудня 1944 р. Новий парламент створив національний уряд, який очолив Бела Міклош.

28 грудня 1944 р. Уряд Міклоша оголосив війну Німеччині.

Листопад 1945 р. Були проведені парламентські вибори. На виборах блок буржуазно-демократичних партій одержав 57% голосів, комуністи — 17 %, соціал-демократи — 17,4%.

Був сформований новий коаліційний уряд, у якому буржу­азно-демократичні партії отримали 9 міністерських порт­фелів, комуністи — 4, соціал-демократи — 4, національна селянська партія — 1.

Комуністи контролювали головні міністерські посади: внутрішніх справ, транспорту, промисловості, правосуддя.

Розпочалися соціально-демократичні перетворення.

1 лютого 1946 р. було скасовано монархію і проголошено республіку, засновано посаду президента.

Заходи уряду

1. Було розпущено військові організації та поліцію угор­ських фашистів, їх майно підлягало конфіскації.

2. Була проведена аграрна реформа, внаслідок якої землі фашистських керівників та військових злочинців конфісковувалися, а великі та середні маєтки викуповували.

3. 58% землі було розділено серед 642 тис. безземельних і ма­лоземельних селян, які отримали наділи до 3 га. Понад 1,3 млн га цих земель залишилося в руках держави. На них створювалися державні підприємства.

4. У грудні 1946 р. уряд прийняв декрет про перехід у держав­не управління 14 найбільших підприємств важкої проми­словості.

5. На початку 1947 р. були розгромлені буржуазно-демокра­тичні партії внаслідок сфабрикованої справи про антиреспубліканський заколот проти угорського суспільства.

6. У серпні 1947 р. на парламентських виборах більшість здобули комуністи, внаслідок обіцянок народу поліпшити життя.

Початок будівництва соціалізму за радянським зразком

1. У 1948 р. було створено єдину правлячу партію — Угор­ську партію трудящих (УПТ) на чолі з М. Ракоші — шляхом об'єднання комуністичної партії з соціал-демократичною.

2. Прийнято закон про націоналізацію банків і великих під­приємств. До 1949 р. було націоналізовано 90% промисло­вості, вугільні шахти та електростанції, фінанси, значна частина торгівлі.

3. У 1949 р. прийнято Конституцію Угорщини, за якою було ліквідовано посаду президента і запроваджено колегіаль­ний орган — Верховну Раду.

4. Формувався культ особи М. Ракоші.

5. У країні посилилися репресії. За період 1949-1956 рр. в країні зазнали репресій понад 100 тис. осіб.

6. Ліквідовано місцеве самоврядування і запроваджено систему Рад.

7. Розпочалася насильницька колективізація селянства. До початку 1955 р. 20% всієї орної землі оброблялося сільсь­когосподарськими кооперативами, а ще 12% — державни­ми сільськими господарствами.

8. Розпочалася індустріалізація країни. Будувалися металур­гійні та алюмінієві комбінати, машинобудівні заводи, електростанції.

9. Посилилися адміністративно-командні методи управ­ління економікою і всім життям суспільства, які запрова­джувалися під безпосереднім впливом сталінського керівництва СРСР.

Революція 1956 р. Передумови революції:

1. Без глибокого аналізу та врахування господарських мож­ливостей, внутрішньої ситуації в країні були встановлені надмірно завищені планові завдання, які не виконувалися і становили серйозну помилку у керівництві країною.

2. Внаслідок проведення індустріалізації в народному гос­подарстві з'явилися глибокі диспропорції, що призвело до відставання інших галузей промисловості, особливо лег­кої та харчової.

3. Під час проведення насильницької колективізації всіляко форсувалися темпи колективізації, порушувався принцип добровільності.

4. Усе це несприятливо позначалося на загальному економіч­ному становищі, матеріальному забезпеченні трудящих Відбувалося зниження життєвого рівня населення, знизи­лася реальна заробітна плата робітників та службовців.

5. Проводилися необгрунтовані репресії в країні та й всере­дині самої УПТ, різноманітні судово-адміністративні пе­реслідування.

Причини революції:

1. Криза командно-адміністративної моделі розвитку за ра­дянським зразком, її невідповідність угорським реаліям.

2. Невдоволення народних мас встановленням у країні тота­літарної системи радянського зразка.

3. Прагнення національної незалежності та демократизації країни.

4. Невдоволення народних мас соціалістичними перетво­реннями в країні, проведенням форсованої індустріаліза­ції та насильницької колективізації, знищенням приватної власності.

5. Незадоволення зниженням життєвого рівня населення.

6. Вплив антитоталітарних виступів у Польщі в 1956 р. Характер революції: народно-демократична.

Рушійні сили революції: творча інтелігенція, студенти, робіт­ники. Завдання революції:

1. Ліквідувати тоталітарну систему радянського зразка.

2. Ліквідувати командно-адміністративну систему.

3. Побудувати демократичний, національний соціалізм. Події, які відбувалися напередодні революції:

Липень 1953 р. Прем'єр-міністром Угорщини став Імре Надь, який розпочав реформи і деяку лібералізацію режиму:

• розпочато реабілітацію незаконно засуджених;

• ліквідовуються концтабори;

• знижено темпи колективізації селян і дозволено вихід селян з колгоспів;

• скорочено капіталовкладення у важку промисловість;

• розпочалося прискорення розвитку тих галузей проми­словості, які виробляли товари масового споживання;

• було знижено податки і норми обов'язкових поставок сільськогосподарської продукції.

У квітні 1955 р. І. Надь був звільнений з поста прем'єра. Листопад 1955 р. І. Надя виключили з рядів УПТ. 1956 р. Після XX з'зду КПРС до Угорщини прибув А. Мікоян. М. Ракоші був усунений з поста першого

секретаря Угорської партії трудящих. На його місце був обраний Е. Гере. Привід до революції: припинення в Угорщині демонтажу то­талітарного режиму після усунення І. Надя; наростання кризи і невдоволення народних мас. Початок та перебіг революції: