Мета "народної демократії"

1. Викорінення господаря.

2. Знищення ринку та приватної власності.

3. Заборона економічних та політичних свобод.

4. Побудова міфічного "світлого майбутнього". Здійсню­вався жорсткий контроль з боку СРСР над країнами Схід­ної Європи, лише Югославія на чолі з Й. Броз Тито проводила самостійну політику.

Наростання внутрішньої нестабільності в 50-70-х рр.

Наприкінці 40-х рр. Югославія перша спробувала вийти за межі радянської моделі соціалізму. Це був перший вияв невдоволення політикою радянської імперії. Цей конфлікт врегульовано, коли у 60-х рр. СРСР визнав право Югославії будувати соціалізм за власною моделлю.

1953 р. Незадоволення робітників НДР підвищенням тариф­них норм та організацією за зразком СРСР соціалістично­го змагання.

Робітники у Східному Берліні організували демонстрацію, яка загрожувала перетворитися на відкритий бунт. У 300 містах і селищах НДР страйкувало понад 400 тис. осіб. За допомогою радянських військ виступи було при­душено: загинуло 200 робітників, тисячі було ув'язнено.

28 червня 1956 р. У Познані (Польща) тисячі робітників ви­йшли на вулиці, вимагаючи "хліба і свободи", проведення вільних виборів, виведення з країни радянських військ. Виступи були жорстоко придушені військами. Були жертви: 100 осіб загинуло, кілька сотень поранено, понад 300 заарештовано.

23 жовтня 1956 р. Початок повстання народних мас в Угор­щині. В Будапешті тисячі людей вийшли на демонстрацію. Вони вимагали встановлення демократичного ладу і виведення радянських військ.

До влади прийшло нове керівництво на чолі з Імре Надем, бо старе попереднє керівництво (М. Ракоші, Е. Гере) при­пустилося грубих помилок у своїй політиці: порушувала­ся законність, погіршився життєвий рівень народу, зменшилася зарплата, зросли ціни.

Імре Надь заявив про відновлення політичного плюраліз­му, про вихід Угорщини з Варшавського договору і звер­нувся за допомогою до військ НАТО. Прорадянські сили на чолі з Я. Кадаром звернулися за допомогою до СРСР. Радянські війська ввійшли до Будапешту і придушили повстання. Загинуло 3 тис. угорців, до в'язниці було кину­то 28 тис. осіб, близько 500 (у тому числі й Імре Надя) було страчено. Десятки тисяч угорців залишили свою батьків­щину.

1968- І 970 рр. Відбувалися виступи народних мас Польщі, які протестували проти погіршення рівня життя.

1968 р. Події в Чехо-Словаччині.

Січень 1968 р. Відбулася зміна керівництва Чехо - Словаччини, яке очолив О. Дубчек. Він розробив програму полі­тичних та економічних реформ:

• намагався побудувати "соціалізм з людським облич­чям";

• скасовувалася цензура;

• намагався демократизувати суспільство;

• втілити в життя свободу слова;

• надати свободу засобам масової інформації.

У Чехо-Словаччині почався процес демократизації, що отримав назву „празька весна". Всі ці заходи О. Дубчека стурбували СРСР.

Ніч на 21 серпня 1968 р. У Чехо-Словаччину були введені вій­ська п'яти держав — членів Варшавського договору — СРСР, НДР, Польщі, Болгарії, Угорщини. Чехословацькі патріоти, переважно молодь, чинили опір. О. Дубчека було усунено від влади і відправлено у заслання. На чолі Чехо-Словаччини поставили Г. Гусака — вірного СРСР.

Листопад 1971 р. Заворушення в Хорватії, учасники яких ви­ступили з вимогами відокремлення від Соціалістичної Фе­деративної Республіки Югославії.

1980-1981 рр. Криза в Польщі. Великого авторитету набула нова профспілкова організація "Солідарність" на чолі з електриком Гданської корабельні Лехом Валенсою. На початку 80-х рр. прихильників "Солідарності" налічува­лося до 10 млн осіб. Наприкінці 1981 р. У країні було запроваджено військовий стан.

Причини наростання внутрішньої нестабільності

1. Панування диктатур партійно-державного апарату, які базувалися на репресіях, примусі й повністю виключали демократію.

2. У цих країнах не проводилася власна внутрішня і зов­нішня політика, а насаджувалася з боку СРСР.

3. Східноєвропейські країни були ізольовані від західноєв­ропейських країн.

4. Ігнорувалися національні, соціально-економічні особли­вості кожної з країн, відбувалося насильницьке руйнуван­ня національних традицій.

5. Трудящі були позбавлені власності, відірвані від засобів виробництва.

6. Екстенсивні методи виробництва та командно-адмініст­ративна система управління економікою, відсутність кон­куренції та економічних стимулів до праці погіршували якість продукції, яка була неконкурентоспроможною на світовому ринку, що викликало загальне незадоволення населення.

7. Відсутність ринкових механізмів саморегулювання економіки, слабкість розвитку сільського господарства породжували імпорт продовольства, що викликало незадоволення населення.

8. Загальна технологічна відсталість, за винятком військо­во-промислового комплексу.

9. Сприяли наростанню внутрішньої нестабільності:

- Успіхи країн Західної Європи у відновленні економіки у післявоєнний період;

- Високий рівень життя населення країн Західної Європи;

- Смерть И. Сталіна і початок "відлиги" в СРСР;

- Критика "культу особи" Й. Сталіна на XX з'їзді КПРС.