МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

конспект лекцій

Київ - 2013

Тема 1. Теорії та моделі підприємства

Ключові поняття:

підприємство; статут; колективний договір; структура підприємства; організаційна структура; ринок.

1. Поняття, цілі й напрямки діяльності

З метою здійснення різних видів конкретної праці у суспільстві створюють певні організації, які розрізняються за характером і метою діяльності. За цією ознакою організації поділяються на:

• підприємницькі;

• непідприємницькі.

Організації з підприємницьким характером діяльності називають підприємствами.

П ідприємство – це самостійний господарюючий суб'єкт, створений органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних і особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково – дослідницької, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку передбаченому Господарським Кодексом й іншими законами.

Серед юридичних актів, що регулюють всі напрямки діяльності підприємства, визначальними є:

• Господарський кодекс України;

• статут підприємства;

• колективний договір.

Досягнення головної мети діяльності підприємства – отримання прибутку здійснюється шляхом визначення тактичних та стратегічних цілей, серед яких розрізняють:

• е кономічні;

• кількісні; досяжні

• якісні; орієнтовані в часі

• соціальні; взаємно підтримуючі

• екологічні.

Характер цілеспрямування залежить від економіки в цілому, тенденцій розвитку конкретної галузі, до якої належить підприємство, етапу життєвого циклу підприємства.

Для успішної підприємницької діяльності в економічних умовах, що постійно змінюються, необхідно створити на підприємстві систему цінностей, яка стане часткою його внутрішньої культури – корпоративної культури, і інтегрує інтереси власників підприємства, споживачів, постачальників та персоналу підприємства.

2. Класифікація підприємств

Для економічного аналізу підприємства розрізняють за декількома суттєвими ознаками:

1. За формами власності:

• приватні - належать окремим громадя­нам на правах приватної власності.

• державні - засновані на державній власності;

• комунальні - засновані на засадах власності відповідної територіальної громади;

• колективні – ґрунтуються на влас­ності трудового колективу підприємства;

• змішані - на підставі об’єднання майна різних форм власності.

2. За характером діяльності – підприємства з:

• виробництва продукції;

• надання послуг;

• виконання робіт.

3. За організаційно-правовою формою:

• індивідуальні підприємці;

• господарчі товариства.

4. За приналежністю капіталу:

• національні;

• іноземні;

• сумісні.

5. За розміром (залежно від чисельності працюючих та обсягів виробництва):

• малі;

• середні;

• великі.

6. За характером домінуючого фактора виробництва:

• трудомісткі;

• матеріаломісткі;

• фондомісткі.

2. Виробнича структура підприємства

С труктура підприємства – внутрішній устрій, який харак­теризує склад підрозділів і систему зв'язків, підпорядкованості та взаємодії між ними.

Розрізняють виробничу й організаційну структуру підприємства.

З а видом основного підрозділу розрізняють:

• цехову;

• безцехову; виробничу

• корпусну; структуру

• комбінатську.

Цехова виробнича структура передбачає такі складові виробничого процесу:

• основні цехи;

• допоміжні цехи;

• обслуговуючі цехи.

Спеціалізація цехів набуває таких форм:

• предметна;

• подетальна;

• технологічна.

Безцехова виробнича структура застосовується на невеликих з простим виробничим процесом підприємствах. Основною ланкою є виробнича дільниця – сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні роботи.

Корпусна виробнича структура використовується на великих підприємствах, де кілька однотипних цехів можуть бути об’єднані в корпус.

Комбінатська виробнича структура використовується на підприємствах, характерною ознакою яких є послідовність процесів переробки сировини. Основу складають підрозділи, які виготовляють завершену частку готової продукції.

О рганізаційна структура (або структура управління) визначає види підрозділів, необхідні для узгодження діяльності виробничої структури, фіксує відношення підпорядкованості.

4 . Ринкове середовище господарювання

Ринок – це сфера обміну, яка зв’язує виробників і споживачів продукції.

Відповідно до основних рис ринку – наявність виробника, споживача та обміну між ними, виокремлюють чотири основні сфери економіки: виробництво, розподіл, обмін і споживання. Ці сфери взаємодіють між собою й впливають одна на одну.

Як розвинута система товарного обміну ринок складається з окремих взаємозв’язаних ринків: ринок робочої сили, ринок послуг, ринок виробничих ресурсів, споживчий ринок, ринок інформації, ринок фінансів і т. ін., співвідношення між якими складає структуру ринку.

Функції ринку:

• інформаційна;

• посередницька;

• ціноутворювальна;

• регулююча.