Контрольні питання

1. Які особливості технології м’ясного скотарства?

2. В які місяці року проводять основні технологічні процеси на фермі?

Тема: Технологія виробництва яловичини в молочному скотарстві.

Мета: вивчити принципи комплектування поголів’я відгодівельних ферм і комплексів, технологію виробництва яловичини залежно від спеціалізації ферми чи комплексу.

Матеріали та обладнання: обчислювальна техніка, лінійка, олівці, міліметровий папір.

Зміст заняття і методика його проведення

Залежно від рівня спеціалізації виробництва в господарствах країни знайшли поширення такі основні типи ферм і комплексів з виробництва яловичини: вирощування, дорощування і відгодівля молодняка з 15 – 20-денного віку до досягнення живої маси 420 – 500 кг; дорощування і відгодівлі молодняка; відгодівлі молодняка і вибраковування корів; вирощування і відгодівлі худоби м’ясних порід.

Останнім часом у молочному і м’ясному скотарстві набуває широкого розповсюдження інтенсивна технологія з повним циклом виробництва, що передбачає вирощування, дорощування і відгодівлі молодняка великої рогатої худоби з 15 – 20-денного віку до реалізації живою масою 420 – 500 кг.

Основні вимоги до інтенсивної технології виробництва яловичини викладено в галузевому стандарті ОСТ 10 24-86 „ Велика рогата худоба. Типові технологічні процеси вирощування, дорощування, відгодівлі в молочному скотарстві. Основні вимоги”. Стандарт містить основні зоотехнічні й технологічні вимоги до трьох варіантів технології; з повним виробничим циклом для дорощування і заключної відгодівлі, а також для інтенсивної відгодівлі молодняка і вибракуваної дорослої худоби на жомі, бразі, кормах власного господарства.

Невеликі ферми з виробництва яловичини вирощують і відгодовують молодняк, одержаний у власному господарстві. Потужні ферми і комплекси завозять тварин з господарств-постачальників з ритмом від 5 до 14 днів. Для організації поточного виробництва визначають кількість господарств-постачальників, яка залежить від поголів’я корів у них. Кількість корів у господарствах-постачальниках (К. гол.) для забезпечення ритмічного завезення необхідної кількості тварин протягом року визначається за формулою

де Т –кількість телят, яких необхідно поставити на комплекс протягом року, гол.; К₁ – коефіцієнт виходу телят в розрахунку на 100 корів у господарствах-постачальниках: К ₂ – коефіцієнт сезонного отелення (визначається відношенням найменшої кількості телят, одержаних у певному місяці, до середньомісячного значення протягом року);К₃ – коефіцієнт добору телят для передачі на комплекс (частина тварин, що передається на комплекс від загальної кількості, які одержані в господарствах-постачальниках); К₄ – коефіцієнт збереження тварин на комплексі.

Наприклад, якщо за рік на комплекс необхідно завезти 5000 голів молодняка, господарства-постачальники одержують 85 телят у розрахунку на 100 корів (коефіцієнт 0,85), мінімальний коефіцієнт сезонності отелення 0,40, господарства поставляють на комплекс 55 % одержаного молодняка – бичків і зверхремонтних телиць (коефіцієнт 0,55), а збереження поголів’я на комплексі 95 % (коефіцієнт 0,95), то кількість корів у господарствах-постачальниках повинна становити