- •1.Предмет та метод фін. Права.
- •2. Наука фінансового права.
- •3.Система фін.Права України.
- •4. Фінансово-правова відповідальність за порушення податкового законодавства
- •5. Поняття та зміст фінансового контролю.
- •6. Види і методи фінансового контролю.
- •7.Методи фінансового контролю.
- •10.Класифікація фінансово-правових норм.
- •8.Правова природа фінансових санкцій.
- •9. Поняття, структура та особливості фінансово-правових норм.
- •11.Фінансово-правові відносини:поняття, особливості,класифікація.
- •12.Структура фінансово-правових норм.
- •13.Стадії бюджетного процесу.
- •14.Непрямі податки:поняття,види,переваги
- •15.Джерела фінансового права України.
- •16. Проблеми систематизації фінансового законодавства.
- •17. Податки з доходів фізичних осіб.
- •18. Податкова система України: поняття, зміст, правові основи та принципи.
- •19. Поняття та ознаки податку.
- •20. Класифікація податків.
- •21. Фінансова система України.
- •22. Поняття та функції фінансів.
- •23. Фінансова діяльність держави: поняття, зміст, правові основи.
- •24. Фінансово-правова відповідальність банків за порушення банківського законодавства.
- •25. Податок на додану вартість.
- •26. Контрольно-наглядові функції нбу.
- •27. Елементи механізму оподаткування.
- •28. Напрямки удосконалення податкової системи України.
- •29. Податкові правовідносини: поняття, зміст, особливості.
- •30. Аудит, як вид недержавного фінансового контролю.
- •31. Державний нагляд за страховою діяльністю.
- •32.Податкові пільги.
- •33.Система державних органів, які здійснюють фінансову діяльність.
- •34.Фінансова діяльність органів законодавчої влади.
- •35.Фінансовий контроль органів дпс.
- •36. Взаємозв'язок фінансового права з іншими галузями права.
- •37.Рахункова палата вру в системі фінансового контролю.
- •38. Характеристика галузей та основних видів страхування.
- •39.Правове регулювання місцевих податків та зборів.
- •40.Ревізія та перевірка як методи фінансового контролю.
- •41.Структура доходів державног бюджету Укр.
- •42.Поняття та система державних видатків.
- •43. Бюджетна система України.
- •44.Міжбюджетні відносини.
- •45.Страхування: поняття, види, правові основи.
- •46.Форми державного внутрішнього кредиту.
- •50. Правові форми безготівкових розрахунків.
- •51. Бюджетна класифікація: поняття, зміст, призначення.
- •62.Правовий статус та функції Національного банку України
- •63.Відповідальність за порушення валютного законодавства.
- •64.Принципи банківського кредитування.
- •65.Порядок відкриття рахунків в банківських установах.
- •66. Порядок складання та затвердження кошторисів.
- •67. Дефіцит державного бюджету та шляхи його подолання.
- •68. Валютний контроль.
- •69. Кредитний договір: поняття, сутність, зміст та значення.
- •70. Комерційні банки: їх види та класифікація.
- •71. Поняття та принципи бюджетного фінансування.
- •Принципи та стадії бюдж. Процесу.
- •Класифікація ревізій, акти ревізій
- •Державний бюджет як екон., політ. Та правова категорія
- •Міжбюджетні трансферти
- •Митні платежі. Державне мито. Мито.
- •Види та форми банківського кредиту
- •Поняття валюти та валютних цінностей
- •Методи мобілізації, розподілу та використання централізованих фондів коштів
- •1. Методи мобілізації грошових ресурсів:
- •2. Методирозподілугрошовихресурсів:
Класифікація ревізій, акти ревізій
Ревізіязгідно ст. 2 Закону України “Про державно-ревізійну службу в Україні”від 26 січня 1993 р. – це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального розкриття недоліків, розтрат, привласнень і крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.
За результатами ревізії складається акт..
За змістом ревізії поділяють на фактичні і документальні.
Фактична ревізія передбачає перевірку всієї сукупності сторін фінансової діяльності об’єкта перевірки.
Документальні ревізії включають в себе лише перевірку різних фінансових документів, в тому числі рахунків, платіжних відомостей, чеків, звітів, кошторисів і т.д.
За часом проведення ревізії поділяють на планові та позапланові.
В залежності від періоду діяльності, який обслідується, ревізії поділяють на вибіркові і фронтальні.
Вибіркова (часткова) ревізія є перевіркою фінансової діяльності за якийсь певний проміжок часу.
При фронтальній (повній) ревізії перевіряється вся фінансова діяльність підконтрольного об’єкта за якісно цільний період часу, наприклад за період з моменту одержання до повного використання бюджетних коштів університетом у якомусь конкретному році чи за декілька років підряд.
Залежно від об’єкту діяльності, що перевіряється, розрізняють комплексні та тематичні ревізії.
Комплексна ревізія – це перевірка фінансової діяльності обраного об’єкта в різних сферах і , як правило, в ній беруть участь ревізори одночасно декількох перевірчих органів.
Тематична ревізія – це обстеження будь-якої однієї сфери фінансової діяльності (наприклад, правильності сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів).
За ознакою ревізуючих органів ревізії бувають позавідомчі й внутрішньовідомчі. Позавідомчі ревізії здійснюють органи інших міністерств або відомств: Міністерство економіки, Державний комітет статистики, Антимонопольний комітет тощо. Внутрішньовідомчі ревізії призначаються розпорядженням керівника вищестоящої організації чи установи.
За ознакою повноти перевірки розрізняють ревізії повні й часткові. Повна ревізія охоплює перевіркою всі види фінансово-господарської діяльності підприємства, часткова – лише окремі види діяльності або господарських операцій (касові, розрахункові, товарні, виробничі тощо).
За організаційною ознакою ревізії бувають плановими й позаплановими. Ревізії, які проводяться за визначений період часу (один, два чи три роки) і охоплюють перевіркою всі види фінансово-господарської діяльності (повні ревізії), вважаються плановими і передбачаються в планах проведення ревізій. До позапланових належать ревізії, які проводяться в окремих випадках і з різних причин (в разі виявлення нестач, за наявності сигналів про недоліки в роботі, порушення і зловживання, з метою контролю за якістю ревізії тощо).
За колом питань, що підлягають перевірці, ревізії бувають наскрізні й тематичні, комплексні й некомплексні.
Наскрізні ревізії проводять для перевірки взаємопов'язаних госпрозрахункових організацій і підприємств.
Тематичні – це ревізії переважно з окремого питання (теми). Вони охоплюють максимальну кількість підприємств (перевірка стану бухгалтерського обліку і фінансової звітності).
Комплексні ревізії включають усі види контролю й охоплюють виробничу та господарсько-фінансову діяльність підприємств, при цьому здійснюються документальна ревізія, економічний аналіз, перевірку оперативної роботи тощо. Такі ревізії проводить бригада, яка складається з ревізорів, бухгалтерів, економістів, менеджерів та інших фахівці.
Некомплексні ревізії проводиться в невеликих за обсягом роботи підприємствах, а також під час часткових ревізій за участю одного чи двох ревізорів.
Акт ревізії – це письмовий документ, що складається за результатами проведеної ревізії і підписується керівником ревізійної групи, а також керівником і головним бухгалтером об’єкта перевірки. За В акті ревізії вказується мета ревізії, основні результати перевірки, виявлені факти порушень фінансової дисципліни, а також причини, що зумовили дані порушення та особи, які їх вчинили, пропонуються заходи по ліквідації виявлених порушень та міри відповідальності винуватих посадових осіб. В акті ревізії фіксується лише те, що фактично встановлено, при цьому кожне положення повинно бути достатньо аргументованим.
Акт ревізії передається особі (юридичній чи фізичній), яка призначила ревізію, а також у відповідні – по лінії прямих функціональних обов’язків суб’єкта та об’єкта перевірки – фінансові органи.Акт ревізії складається з вступної, описової і заключної частин.
При складанні акта повинна бути забезпечена об'єктивність, обгрунтованість, системність, чіткість, доступність і лаконічність викладу.
Результати ревізії повинні підтверджуватися документами (їх копіями), поясненнями посадових, матеріально відповідальних осіб перевіреної організації та ін
Інструкцією не передбачено обов'язкове направлення приписи про усунення виявлених порушень керівнику об'єкта аудиту, а також інформування про результати перевірки вищих керуючих органів.
Строк ревізії, як правило, не повинен перевищувати 30 днів.
