Хмельницький Економічний Університет Контрольна робота з дисципліни: Фінансовий аналіз
кафедра обліку і аудиту
Варіант 48
Виконав:
Студентка групи ОАз-5.2
Зеленюк Тетяна
Перевірив:
_____________________
Хмельницький
22. Загальна оцінка майна підприємства
Під майном підприємства розуміються матеріальні й нематеріальні активи, що є об'єктами власності підприємства.
Активами підприємства вважаються господарські кошти, контроль над якими організація одержала в результаті фактов, доконаних, її господарської діяльності і які повинні принести їй економічні вигоди в майбутньому. Це економічні ресурси, сформовані за рахунок інвестованого в них капіталу, що характеризуються вартістю, продуктивністю й здатністю генерувати дохід. Постійний оборот активів у процесі їх використання пов'язаний з факторами часу, ризику, ліквідності.
Активи матеріальні — група активів підприємства, що мають речовинну (матеріальну) форму. У групу матеріальних активів входять:
- основні кошти;
- незавершене будівництво;
- устаткування, призначене до монтажу; виробничі запаси сировини й матеріалів;
- запаси товарів;
- обсяг незавершеного проведення;
- запаси готової продукції, призначеної до реалізації, та інші необоротні й оборотні активи.
Активи як майнові об'єкти підприємства ухвалюються до бухгалтерського обліку в якості основних коштів, якщо одночасно виконуються наступні умови:
- об'єкт призначений для проведення продукції, виконання робіт, надання послуг або для управлінських потреб організації;
- об'єкт призначений для використання протягом тривалого часу, тобто строку корисного використання тривалістю понад 12 місяці або звичайний операційний цикл, якщо він перевищує 12 місяців;
- не передбачається наступний перепродаж даного об'єкта;
- об'єкт здатний приносити організації економічні вигоди (дохід) у майбутньому.
Одиницею бухгалтерського обліку основних коштів є інвентарний об'єкт.
Дані по основних коштах як діюч, так і перебувають на консервації або в запасі відображаються в балансі підприємства по залишковій вартості. У розмірі фактичних витрат на придбання показуються земельні ділянки, об'єкти природокористування (вода, надра й інші природні ресурси).
Розшифрування руху основних коштів підприємства протягом звітного року, а також їх склад на кінець року приводяться в додатку до бухгалтерського балансу (форма № 5).
Активи необоротні (довгострокові) — сукупність майнових цінностей підприємства, багаторазово що брав участь у процесі його господарської діяльності, що й переносять на продукцію використану вартість частинами.
У практиці обліку до них відносять майнові цінності (активи) усіх видів зі строком використання більш одного року.
Активи оборотні (поточні) — сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточний господарський процес і повністю споживаних протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу. У практиці обліку до них відносять майнові цінності (активи всіх видів зі строком використання менш одного року).
Нематеріальні активи підприємства — частина його майна, що представляє собою ідентифіковані негрошові, що не мають фізичної форми об'єкти, які використовуються в проведенні, при наданні товарів або послуг, для здачі в оренду іншим сторонам в адміністративних цілях.
До нематеріальних активів, використовуваних при проведенні продукції, виконанні робіт, наданні послуг протягом періоду господарської діяльності (перевищуючого 12 місяців), що й приносять економічні вигоди (дохід), ставляться:
- технічні знання;
- розробки нових процесів або систем;
- об'єкти інтелектуальної власності;
- комп'ютерне програмне забезпечення;
- патенти;
- авторські права;
- кінофільми;
- виключні права на здійснення діяльності або обслуговування;
- товарні знаки;
- фірмові марки;
- ділова репутація (гудвіл) і т.п. Положення по бухгалтерському облікові (ПБУ 14/2007) "Облік нематеріальних активів").
Склад нематеріальних активів підприємства протягом звітного року й на кінець року приводиться в додатку до бухгалтерського балансу (форма № 5).
Оцінка вартості активів (майна) підприємства й операцій з ними має принципове значення для суб'єктів ринку:
- покупця й продавця — при встановленні обґрунтованої ціни угоди;
- кредитора — при ухваленні рішення про надання кредиту;
- страховика — при відшкодуванні збитку;
- податкових органів — при оподатковуванні угод з нерухомістю;
- для ухвалення управлінського рішення.
При висновку орендного договору із включенням положення про підвищення орендної плати остання може бути встановлена у відсотках від ринкової вартості нерухомості.
Коли одна компанія прагне придбати іншу, те першої може знадобитися оцінка поточної вартості активів, що належать другий.
Оцінка вартості будь-якого об'єкта являє собою цілеспрямований процес визначення в грошовім вираженні його ціни з обліком потенційного й реального доходу, принесеного їм у цей момент часу.
Об'єктом оцінки є будь-який об'єкт власності в сукупності із правами, якими наділений власник (спонукуване й нерухоме майно, нематеріальні активи, цінні папери і т.д.). Оцінка не обмежується тільки обліком одних витрат на створення або придбання об'єкта. Обов'язково враховується сукупність ринкових факторів: часу й ризику, рівня конкуренції, особливостей оцінюваного об'єкта й ін.
Підприємство в цілому або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди й інших угод, пов'язаних із установленням, зміною й припиненням речових прав. Підприємство як майновий комплекс включає всі види майна, призначені для його діяльності, — у тому числі земельні ділянки, будинки, спорудження, устаткування, реманент, сировина й матеріали, продукцію, права вимоги, борги і т.д.
Результат оцінки вартості підприємства може бути його ймовірною продажною ціною, яка відображає властивості підприємства як товару:
а) корисність для покупця;
б) витрати, що супроводжують цієї корисності.
Ринкова ціна підприємства — це грошовий захід його вартості, установлена покупцем даного виду власності в процесі торговельної угоди ( купівлі-продажу), компромісу між продавцем і покупцем. Ринкова ціна підприємства- це грошова сума, сплачена власникові підприємства за відчуження його власності на користь покупця, здійснене на відкритому ринку в умовах конкуренції.
Таким чином, ринкова вартість оцінюваного підприємства (об'єкта), як правило, є розрахунковим показником, а його ринкова ціна — результатом домовленості, торгу, компромісу між продавцем і покупцем.