МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ І ФІЛОСОФІЇ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

ДИСЦИПЛІНИ

«Теорія пізнання»

Галузь знань 0203 – гуманітарні науки

Напрям підготовки 6.020301 – філософія

Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр

_______________денної, заочної______________ форми навчання

(денної, заочної, екстернатної, дистанційної, вечірньої)

Кафедра __філософії_____________________________________________

Укладач: кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії П.В.Кретов

(науковий ступінь, учене звання, ініціали, прізвище)

Рецензенти: доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії О.В.Марченко; кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії С.Д.П’янзін

(науковий ступінь, учене звання, ініціали, прізвище)

Затверджено на засіданні кафедри філософії

(протокол №____ від ____09.2013 р.)

Завідувач кафедри _______________ О. В. Марченко

(підпис)

Черкаси – 2013

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ І ФІЛОСОФІЇ

Теорія пізнання

Навчальна програма

Черкаси – 2013

Теорія пізнання: Програма навчальної дисципліни / Розробник: к-т філос.н., доц. Кретов П.В. ЧНУ ім. Б.Хмельницького. –Черкаси: ВВ ЧНУ ім. Б.Хмельницького, 2010.

Затверджено на засіданні кафедри філософії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

(протокол № 3 від 29.09.2010)

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

„Теорія пізнання”

Опис предмета навчальної дисципліни

Курс: Підготовка бакалаврів	Напрям, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчального курсу
Кількість кредитів: 2,5 Модулів 3 Змістових модулів: 2 Загальна кількість годин: 135 Тижневих годин: 4	Шифр та назва напряму 030100 філософія Шифр та назва спеціальності 6.030100 філософія Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр	Обов’язковий Рік подготовки 3:, семестр: 5 Лекції: 26 годин Семінари (практичні): 26 годин Самостійна робота: 83 година Вид підсумкового контролю: екзамен

Мета і завдання курсу

Гносеологічний аспект картини світу майбутнього фахівця з філософії, поруч з онтологічним та етико-естетичним, є одним із головних наріжних каменів філософського світогляду людини. Тому курс Теорія пізнання” передбачає, по-перше, вивчення історичних форм пізнавальної діяльності та, по-друге, знайомство та засвоєння специфіки фундаментальних проблем, що постають перед людиною в процесі пізнання нею світу як цілого. Тому метою вивчення даного курсу визначається всебічне ознайомлення студентів зі специфікою пізнавальної діяльності. Особлива увага приділяється вивченню основних гносеологічних систем, понять та категорій, видів пізнання та гіпотетичних меж пізнавальної діяльності.

Завданнями курсу є:

1. ґрунтовна теоретична підготовка студентів, яка орієнтована на детальне їх ознайомлення з філософською традицією, взятою в гносеологічному аспекті;

2. формування у студентів розуміння складності гносеологічної проблематики та неоднозначності можливих її вирішень;

3. створення чіткого уявлення про місце гносеології у системі філософських субдисциплін, зокрема зв’язку теорії пізнання з метафізикою, онтологією та етикою.

Змістовий модуль 1. Теорія пізнання: основні етапи розвитку уявлень про пізнавальну діяльність

Гносеологія та структура філософського знання. Кореляція між пізнанням та знанням.

Сучасні уявлення про методи, предмет, завдання гносеології. Корекція між гносеологією та епістемологією.

Гносеологія: аспект дескрептивності та нормативності. Проблема обґрунтування знань.

Пізнаваність світу: основні підходи. Проблема меж знання. Процесуальність пізнання.

Пізнання та буття: кореляція. Знання як онтологічна маніфестація свідомості.

Поняттєвий апарат гносеології. Пізнавальне відношення; суб’єкт; предмет; об’єкт; суб’єктивне-об’єктивне-інтерсуб’єктивне.

Гносеологічна думка Давнього Сходу. Філософські даршани Індії; суб’єктивізм буддизму; період ста шкіл Давнього Китаю.

Пізнавальні концепції доби античності: архаїчний період (пізнання та міф), давня натурфілософія (від мілетської школи до елейської).Платонівське вчення про пізнання. Метафізика Арістотеля. Теорія пізнання в епоху еллінізму. Стоїки, скептики, неоплатоніки. Апологетика, патристика, схоластика – їх внесок в розвиток теорії пізнання. Кінець логіцизму Арістотеля та виникнення емпіричної моделі пізнання Нового часу.

Методологічне підґрунтя теорії пізнання Нового часу. “Новий органон” Ф. Бекона. Сенсуалізм як пізнавальна стратегія. Дж.Локк. Імматеріалізм та номіналізм Дж.Берклі. Скептицизм Д.Юма щодо можливості пізнання природного детермінізму Класичний період. Софісти та Сократ. Загальні особливості пізнавальних інтенцій Німецької класичної філософії. Теорія пізнання І.Канта. Еволюція поглядів В.Шеллінга на пізнання. Суб’єктивна теорія пізнання Й.Фіхте. Пізнавальний панлогізм Г.Гегеля. Гносеологічні погляди Л.Фейєрбаха.

Криза гносеології початку ХХ ст. Концепція “смерті матерії”. Пізнавальні стратегії неокантіанства: дві школи. Вплив релятивістської механіки Ейнштейна на філософську теорію пізнання.

Позитивістська парадигма в пізнанні. (ХХ ст.).Ірраціональні підходи до проблеми пізнання. Феноменологія як пізнавальна стратегія.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГНОСЕОЛОГІЇ

Проблема пізнаваності світу. Межі пізнання, концептуальні підходи до пізнавальної діяльності. Категорії “суб’єкта” та “об’єкта”. Сутність знання. Особистісне та безособове знання. Еволюція уявлення про суб’єкт: (розум-душа(античність), свідомість самосвідомість(новий час), “я” та “інший”(модерн), “смерть суб’єкта”, анонімність, без свідоме, відчуження, тілесність(пост класика), пізнання “без суб’єкта”(К.Поппер). Альтернативи дуалізму суб’єкта та об’єкта.

Джерела пізнання. Проблема апріорного та апостеріорного (сенсуалізм, раціоналізм). Вроджені ідеї. Види чуттєвого пізнання. “Первинні” та “вторинні” якості, образ та знак в пізнанні. Проблема співвідношення дискурсу та рефлексії. Вербальна картина світу. Інтуїція (чуттєва, емоціональна, раціональна, логічна). Трансляція інтуїтивного знания. Теоретичний та практичний розум. Раціональність в природничих та гуманітарних науках. Раціональність в філософії.

Типологія позанаукових форм пізнання ( побутове, містичне, художнє, езотеричне, міфологічне). Розум та розсудок. Раціональне та ірраціональне. Раціональність: типологія.

Критерії наукового пізнання. Емпіричний, теоретичний та мета теоретичний рівні пізнання: взаємодія. Пізнавальна парадигма, дослідницька програма, наукова картина світу.

Сутність творчості. Продуктивне та репродуктивне в пізнавальній діяльності.

Соціокультурні, соціально-психологічні, історичні передумови пізнання. Національно-етнічна детермінація. Лінгвістична детермінація пізнання. Гіпотеза Сепіра-Уорфа. Творча уява.

Особистий досвід, воля та розвиток творчих здібностей особи. Мотиви філософської творчості: подив, сумнів, страх, самоствердження. Практика та досвід. Типологія практик. Практика та діяльність. Опредметнення-розпредметнення. Суперечливий характер співвідношення пізнання та практики. Утилітаризм.

Концепції істини: класична (кореспондентська, семантична, конвенціональна, апріорістська) та некласичні (когерентна, прагматистська, діалектико-матеріалістична).

Критерії істини (логічні, емпіричні, практичні, теоретичні, екзистенцій ні, релігійні, соціальні та ін.). Істина як оцінка, результат, стан, акт, процес. Істина та гадка, хиба, віра, правда та цінність. Абсолютна та відносна істина в пізнанні. Етичне та естетичне в концепціях істини.

Свідомість як предмет пізнавальної рефлексії. Підходи до інтерпретацій феномену свідомості. Генеза свідомості. Антропосоціогенез. Філогенез та онтогенез свідомості. Свідомість в біосфері та космосі. Структура свідомості. Компоненти (чуттєво-перцентивні, емоційні, ціннісно-мотиваційні, логічні, вольові) та рівні (свідоме, безсвідоме, перед свідоме, над свідоме). Потік свідомості та проблема “Я”. Соціальні образи свідомості (відчужене, хибне, ігрове). Безсвідоме індивідуальне та колективне. Архетипи. Свідомість та самосвідомість. “Я” та “Ти” в процесі пізнання. Діалогізм свідомості. Типологія “Я” (космічне, трансцендентальне, емпіричне, соціальне та ін.). Об’єктивна та суб’єктивна реальність в відображенні свідомості. Психофізична проблема. Символіка в відображенні свідомістю соціокультурної сфери.

Мислення. Феномен мислення в філософії. Межі мислення. Вербальне та невербальне мислення. Свідомість та мислення. Рефлексія, розсудок, розум, інтелект. Проблема штучного інтелекту. Взаємозв’язок мови та мислення. Мова та письмо, мова та мовлення. Знак, значення, смисл. Символ. Текст, контекст, гіпертекст, інтертекстуальність. Наррація та інтерпретація. Пояснення та розуміння. Герменевтичне коло.

Основні гносеологічні програми та стратегії. Типологія. Наївний реалізм та природнича установка в пізнанні. Платонізм, трансценденталізм, емпіризм, натуралізм в пізнанні. Феноменалізм, конвенціоналізм, соліпсизм в пізнанні. Скептицизм, критицизм та агностицизм. Раціоналізм та сенсуалізм в пізнанні. Оцінка сучасної теоретично-пізнавальної ситуації. Комп’ютер та пізнання.

Синтез різних форм знання. Техносфера та ноосфера. Антропологічний поворот в гносеології. Обмеженість сцієнтизму та технократії. Мультикультуралізм як дослідницька програма. Гіпотези про інформаційно-психічні рівні існування в космосі.