1.6 Регламентація обліку за міжнародними стандартами

Регламентація обліку є певною уніфікацією його особливих принципів. Перші спроби державної регламентації проведені в ХІІІ ст. у Кастилії (Іспанія), де було встановлено певний порядок заповнення облікових книг. Від початку ХІХ ст. вона поширилася тією чи іншою мірою в усіх країнах. Державна регламентація може здійснюватись у вигляді законів, постанов, інструкцій та інших документів. Цьому сприяє суперечливість інтересів груп, які мають відношення до господарської діяльності. Так, акціонерам необхідно мати гарантії від несумлінності адміністрації підприємства; фінансові органи повинні бути впевнені, що сума прибутку, яка показана для оподаткування, достовірна; кредиторам і банкам треба бути впевненими, що виданий ними кредит має достатнє забезпечення, і т. д. Зрозуміло, що держава зобов’язана забезпечити інтереси всіх зацікавлених сторін. У зв’язку з цим виникло питання про ступінь регламентації.

Нині в світі склалися кілька організаційних моделей обліку, яким властива певна його регламентація. Британо-американська й Інтернаціональна моделі обліку – мінімальна регламентація. Континентальна модель обліку відзначається жорсткою регламентацією. Південноамериканська (її ще називають змішаною) – це узагальнений варіант Британо-американської та Континентальної моделей обліку. Вона орієнтована на вирішення питань обліку в умовах інфляції; в методологічному відношенні переважають рішення Британо-американської моделі, але здійснюються вони на основі принципів моделі Континентальної.

Соціалістична модель – максимально жорстка регламентація обліку.

Проблема міжнародної регламентації з’явилась у зв’язку з розвитком процесу економічної інтеграції, тобто з виникненням ТНК. Вони функціонують у країнах із дуже різними системами обліку та вимогами до звітності. В результаті виникають проблеми відповідності опублікованої ними інформації вимогам, які пред’являються до останньої в країнах походження та базування.

Міжнародна регламентація здійснюється за допомогою стандартів.

Під стандартом розуміють встановлення та використання комплексу правил, норм із методики й організації обліку для забезпечення оптимального облікового процесу. Встановлені норми та правила фіксують у спеціальному документі, який називається стандартом. В останні роки у багатьох економічно розвинутих країнах посилилась увага до проблеми міжнародної уніфікації бухгалтерського обліку, що пов’язано з постійним зростанням міжнародної інтеграції в сфері економіки.

Ідея впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) обговорюється в Україні давно. Її нерідко пропагують і відстоюють менеджери та керівники компаній, чиновники, котрі уявляють собі зміст цих стандартів приблизно. Причин тут кілька. По-перше, є сумніви, чи вітчизняна бухгалтерія правильно відображає фінансові показники і з переходом на міжнародні стандарти фінансовий стан підприємств відразу зміниться на краще. По-друге, іноді такі заяви робляться під безпосереднім впливом західних партнерів, логіка яких проста: є стандарти, отже, система бухгалтерського обліку певною мірою відповідає міжнародним критеріям; нема стандартів, то система обліку непридатна.

Водночас можна стверджувати з великою вірогідністю, що в світі немає жодної країни, яка би повністю дотримувалася цих стандартів. Навряд чи це й можливо, оскільки кожна країна має свої традиції обліку, які склалися віками, і ламати їх для уніфікації недоцільно. Це добре розуміють провідні зарубіжні спеціалісти з обліку. Разом з тим знання МСБО, їх адаптація до української дійсності безумовно корисні.

Нині відомі два підходи до вирішення проблеми уніфікації бухгалтерського обліку: гармонізація і стандартизація.

Ідея гармонізації різних систем бухгалтерського обліку реалізується в ЄС. Логіка тут така: в кожній країні може існувати своя модель організації обліку та система стандартів, що її регулює. Головне, щоби ці стандарти не суперечили аналогічним стандартам в інших країнах – членах співтовариства, тобто були в “гармонії ” між собою. Робота в цьому напрямку ведеться з 1961 р., коли ЄС сформував робочу групу з проблем бухгалтерського обліку.

Стандартизація облікових процесів відбувається через уніфікацію обліку, яку проводить комітет із МСБО. Цілком логічно, що повинен існувати уніфікований набір стандартів, який прийнятний для будь-якої країни, й тому немає необхідності розробляти національні стандарти. Щодо впровадження МСБО, то потрібно застосовувати не силові методи, тобто приймати законодавчі акти, а, навпаки, йти шляхом добровільної домовленості професійних організацій.

Міжнародна координація обліку ведеться сто років. Започатковано її в 1904 р., коли в м. Луїс (США) пройшов перший міжнародний конгрес бухгалтерів. До Другої світової війни їх відбулося чотири. Від 1952 р. ці конгреси проходять кожні 5 років; останній відбувся у 1997 р. в Парижі.

Історія виникнення міжнародних стандартів почалась у 1973 р., коли організації професійних бухгалтерів США, Канади, Австралії, Японії, Німеччини, Мексики, Нідерландів, Ірландії, Франції та Великобританії організували Комітет міжнародних бухгалтерських стандартів (КМБС). Нині до нього входить 106 професійних бухгалтерських організацій, у т. ч. з країн колишнього соціалістичного табору (Болгарія, Польща, Угорщина, Румунія). Це повністю незалежний орган, що займається розробкою міжнародних бухгалтерських стандартів (МБС). Керує його діяльністю правління спільно з постійно діючим секретаріатом.

Штаб-квартира КМБС розташована в Лондоні. Дохідна частина Комітету становить близько 2,5 млн. дол. США в рік і акумулюється за рахунок внесків міжнародних професійних організацій, великих аудиторських компаній, ТНК, а також виручки від реалізації власних публікацій і розробок.

У 1984 р. визнала значення МБС Лондонська фондова біржа, яка заявила всім іноземним корпораціям, що бажають котирувати свої цінні папери в столиці Великобританії, про необхідність дотримуватися цих стандартів. У 1985 р. таке ж визнання надійшло від великої американської корпорації General Electric.

У 1987 р. почалося співробітництво КМБС і Міжнародної комісії з цінних паперів. Між ними було укладено в 1995 р. угоду про координування зусиль, згідно з якою в 1999 р. завершувався випуск базових стандартів, що застосовуються замість національних у звітності для фондових бірж.

До весни 1997 р. КМБС розробив і ввів у дію 33 міжнародні облікові стандарти. Однак його діяльність не обмежується лише цим. Так, у січні 1989 р. опубліковано документ про співставлення фінансової звітності, який багато спеціалістів вважають одним із найкращих проектів КМБС. Цей документ дозволяє ліквідувати ряд відмінностей, що впливають на звітність, і тим самим спрощує процедуру її трансформації при проведенні порівняльного аналізу в міжнародному масштабі.

Роль КМБС у міжнародному бізнесі постійно зростає. Це проявляється передусім у таких аспектах:

1. Постійно збільшується кількість членів КМБС.

2. МБС мають значну підтримку бізнесу. Так, у 1990 р. 2/3 із 278 великих ТНК світу складали свою звітність відповідно до МБС.

3. До роботи з КМБС залучаються інші міжнародні професійні організації (Міжнародний банк, Міжнародна торгова палата).

4. Різко змінилося ставлення до гармонізації обліку та роботи КМБС не тільки національних професійних інститутів, а й урядових структур економічно розвинутих країн. Зокрема, конгрес США прийняв спеціальний закон, підписаний президентом держави 11 жовтня 1996 р., в якому вказувалося, що впровадження МБС розширить можливості іноземних корпорацій для участі на американських фондових біржах і забезпечить приплив капіталу в країну.

З цього приводу можна згадати консервативну Великобританію. В журналах провідних професійних інститутів цієї країни періодично публікуються статті про можливі тенденції розвитку бухгалтерського обліку в ХХІ ст. У них порушується питання: збереже Великобританія національні стандарти чи вони будуть витіснені міжнародними. Однозначної відповіді нема, але вказується на необхідність країни відігравати важливішу роль у процесі інтернаціоналізації бухгалтерського обліку.

Прийняті КМБС 33 міжнародні стандарти стосуються різних сторін ведення обліку:

1. Розкриття облікової політики.

2. Запаси.

3. Відсутній.

4. Облік зносу основних фондів.

5. Інформація, яка повинна бути розкрита у фінансовому звіті.

6. Відсутній.

7. Звіт про рух грошових коштів.

8. Чистий прибуток або збитки за період впровадження змін в обліковій політиці.

9. Затрати на науково-дослідні розробки.

10. Непередбачені обставини й обставини, що виникли після дати складання балансу.

11. Будівельні контракти.

12. Податки на прибуток.

13. Представлення поточних (оборотних) активів і поточних

(короткотермінових) зобов’язань.

14. Відображення в звітності фінансової інформації про діяльність сегментів (частин підприємства, що працюють у певній географічній зоні чи галузі).

15. Інформація, що відображає результати зміни цін.

16. Основні засоби.

17. Облік лізингу.

18. Доходи.

19. Затрати на пенсійне забезпечення.

20. Облік державних субсидій і розкриття інформації про державну допомогу.

21. Результати зміни валют.

22. Об’єднання підприємств.

23. Затрати на залучені кошти.

24. Розкриття інформації про взаємопов’язані сторони (одна контролює та впливає на діяльність іншої).

25. Облік інвестицій.

26. Облік і відображення у звітності пенсійних планів.

27. Консолідована звітність і облік інвестицій у дочірних підприємствах.

28. Облік інвестицій у залежних підприємствах.

29. Фінансова звітність в умовах гіперінфляції.

30. Розкриття інформації у фінансових звітах банків.

31. Розкриття у фінансових звітах долі участі в спільних підприємствах.

32. Фінансові інструменти: розкриття і представлення інформації.

33. Показник чистого прибутку на акцію.

У 1977 р. була створена Міжнародна федерація бухгалтерів (МФБ). Її головне завдання – сприяти посиленню впливу професійних бухгалтерів на вдосконалення та поширення МБС у світовому масштабі.

З 1972 р. проблемами стандартизації займається ООН, а в 1982 р. при ній створена робоча група експертів із міжнародних стандартів обліку та звітності.

Завдання групи – вивчення питань обліку та звітності ТНК, сприяння розробці та застосуванню національних і регіональних стандартів, захист інтересів країн, що розвиваються, в розкритті фінансової інформації тощо. Вона досліджує розвиток і застосування бухгалтерських стандартів на національному, регіональному та світовому рівнях.

Отже, КБМС є єдиною офіційно визнаною організацією, яка випускає міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності.

Процес розробки МБС тривалий і проходить декілька стадій. Підготовчий комітет за допомогою секретаріату розглядає коло питань, які стосуються майбутнього стандарту, представляє правлінню головні вимоги до нього і готує проект. Останній розсилається для зауважень у всі країни – члени комітету. Після отримання зауважень проект має бути схвалений 2/3 членів правління і публікується як відкритий документ. Потім підготовчий комітет представляє виправлений із врахуванням зауважень проект правлінню для затвердження його як МБС. Прийняття стандарту потребує схвалення його 3/4 членів правління. Затверджений текст МБС направляється в усі країни – члени комітету для його перекладу та публікації, і лише після цього стандарт набуває чинності.

Кожний стандарт містить інформацію про завдання та концепції, що лежать в основі його розробки, перелік охоплених ним питань, визначення вжитих термінів, критерії застосування стандарту і бази вимірів, методи обліку, способи розкриття інформації та пояснення до них. МБС мають не юридичний обов’язковий, а рекомендаційний характер. Оскільки вони повинні впроваджуватися в країнах із найрізноманітнішими національними системами обліку, то мають бути достатньо гнучкими. В зв’язку з цим у них жорстко регламентують лише основні моменти того напрямку, який розглядається в певному стандарті. Такий метод, мабуть, є оптимальним при розробці МБС, бо збільшує можливість їх впровадження в різних умовах і полегшує розробку національних бухгалтерських стандартів (положень) із врахуванням міжнародних.

Деякі країни безпосередньо використовують МБС як національні (Малайзія, Сінгапур, Зімбабве), інші – як основу для розробки національних стандартів (Єгипет, Індія, Кенія). У Канаді, Австралії, США та Великобританії національні облікові системи розвивалися таким чином, що вони відповідають міжнародним.

Повсюдне впровадження МБС буде досягнуто в результаті складного і тривалого процесу. Він необхідний та об’єктивно зумовлений розвитком міжнародних економічних зв’язків у формі міжнаціональних підприємств та інтеграційними економічними процесами в різних реґіонах світу. Застосування МБС є вигідним для різних країн та окремих підприємств, адже це підвищує якість інформації, яка має бути опублікована, а, отже, збільшує довір’я споживачів такої інформації до підприємств, що її публікують.

Усі МБС тісно пов’язані між собою і становлять разом єдину систему.

Отже, в процесі створення МБС з окремих напрямків обліку створюється, доповнюється і вдосконалюється цілісна система бухгалтерського обліку.

Застосування одного стандарту неминуче призведе до застосування інших стандартів цієї системи.

Розглянемо структуру МБС.

1. Вступ. Обґрунтовується важливість розробки того чи іншого стандарту.

2. Пояснення до стандарту. Це ширше і точніше тлумачення його положень, тоді як у самому стандарті вони подаються стисло. Крім цього, якщо в світовій обліковій практиці прийнято кілька підходів до питання, яке розглядається в стандарті, то всі вони описуються, розглядаються недоліки та позитивні сторони кожного і пояснюється, чому в цьому стандарті прийнятий той чи інший підхід.

3. Текст стандарту. Він дуже короткий, практично – це стислий виклад пояснень.