14 Принципів управління Анри Файоля:

1. Спеціалізація (розподіл праці).

2. Повноваження і відповідальність - де надаються повноваження, там виникає відповідальність.

3. Дисципліна.

4. Єдиноначальність.

5. Єдність напрямку.

6. Підпорядкованість особистих інтересів загальним.

7. Винагорода персоналу.

8. Централізація.

9. Скалярний ланцюг. Ієрархія.

10. Порядок.

11. Справедливість.

12. Стабільність робочого місця для персоналу.

13. Ініціатива.

14. Корпоративний дух.

3. Школа людських відносин (1930 – 1950).

Внесок школи людських відносин в теорію менеджменту пов’язаний з розробкою наукових основ вирішення проблем людського фактору в організації, вмінням ефективно управляти поведінкою людей. Застосовується концепція управління з позиції психології і людських відносин.

Ця школа вперше визначила менеджмент як "забезпечення виконання роботи за допомогою людини". Дослідження, проведені психологом А. Маслоу, показали, що мотивами вчинків людини є її потреби (а не економічні відносини), які не можуть задовольнятися лише грошима. Враховуються психологічні фактори працівника, його почуття, емоції, взаємини з колективом.

У цьому стали бачити резерви продуктивності праці.

Основні представники: Мері Паркер Фоллет та Елтон Мейо.

В 1950 роках трансформувалась в школу поведінкових наук (Дуглас Макгрегор, Герберт Саймон, Девід Макклелланд та ін.).

4. Наука управління чи кількісна школа. Ця тео­рія існує з 1950 років до наших часів. Особливо швидкий розвиток ця школа отримала в другій половині ХХ ст. з появою комп’ютерів і відповідної освіти у менеджерів.

Суть кількісної школи полягає в дослідженні окремих операцій і моделей, що полегшує можливість побачити і зрозуміти складну ситуацію конкретної дійсності. Ця школа спирається на економіко-математичні методи.

Кількісну школу іноді називають наукою управління.

Основні представники: Людвіг фон Берталанфи, Норберт Вінер, Кеннет Боулдинг.

В основі менеджменту, як концепції ринкового управління, лежить об'єктивний процес до усуспільнення виробництва, в результаті якого у великих фірм з'явилася можливість впливати на ринок, здійснюючи його розподіл, впливати на характер і механізм економічних відносин, які регу­люють зв'язки між ринком та виробником.

Необхідно розглянути внесок різних наукових шкіл в науку управління та їх характерні риси.

1) Школа наукового управління (1885 – 1920):

1. Використання наукового аналізу для визначення кращого способу виконання задач.

2. Підбір працівників, що найкраще підходять для виконання та реалізації задач.

3. Забезпечення працівників ресурсами для ефективного виконання поставлених задач.

4. Систематичне матеріальне стимулювання для підвищення продуктивності праці.

5. Відокремлення етапу планування від виконання самої роботи.

2) Класична школа управління(1920-1950 рр.):

1. Розвиток принципів управління

2. Опис функцій управління

3. Системний підхід до управління організацією

3) Школа людських відносин (30-50р.):

1. Застосування прийомів управління міжособистісними відносинами для підвищення продуктивності праці і морального задоволення.

2. Застосування науки про поводження людини для реалізації її потенціалу і можливостей.

4) Сучасна школа науки управління (1950)

1. Розвиток існуючих методів управління, що забезпечує допомогу керівникові для прийняття управлінських рішень.

2. Забезпечення розуміння складних управлінських процесів на основі розробки моделей.

3. Досконалості структур управління і процесу управління.