Гідроенергетичний потенціал і його розподіл по континентам і країнам

Гідроенергетичний потенціал - сукупність валової потужності всіх окремих ділянок водотоку, які використовуються в цей час або можуть бути енергетично використані. Валова потужність водотоку, що характеризує собою його теоретичну потужність, визначається по формулі:

N кВт = 9,81 QH,

де Q - витрата водотоку, м³/с; H - падіння, м.

Потужність визначається для трьох характерних витрат: Q = 95 % - витрати із забезпеченістю 95 % часу; Q = 50 % - забезпеченістю 50 % часу; Qср - середньоарифметичний.

Класифікація у визначенні потенціалу:

Теоретичний валовий (брутто) гідроенергетичний потенціал (або загальні гідроенергетичні ресурси) включає:

1. поверхневий, враховуючу енергію стікаючих вод на території цілого району або окремо взятого річкового басейну;

2. річковий, враховуючу енергію водотоку.

Експлуатаційний чистий (або нетто) гідроенергетичний потенціал:

1. технічний (або технічні гідроенергоресурси) - частина теоретичного валового річкового потенціалу, що технічно може бути використана або вже використовується (світовий технічний потенціал оцінюється приблизно в 12300 млрд. квт-год);

2. економічний (або економічні гідроенергоресурси) - частина технічного потенціалу, використання якої в існуючих реальних умовах економічно виправдане (тобто економічно доцільне для використання.

Гідроенергетичні ресурси (повний гідроенергетичний річковий потенціал) окремих континентів

континент	гідроенергоресурси		% від підсумку по земній кулі	питома величина гідроенергоресурсів, кВт/кв.км
	млн. кВт	млрд.кВт-год
Європа	240	2100	6,4	25
Азія	1340	11750	35,7	30
Африка	700	6150	18,7	23
Північна Америка	700	6150	18,7	34
Південна Америка	600	5250	16	33
Австралія	170	1500	4,5	19
Разом по земній кулі	3750	32900	100	28
колишній СРСР	450	3950	12	20

Насиченість гідроенергоресурсами території континентів, тис. квт-год на 1 кв. км

Північна Америка	300	Європа	225
Південна Америка	290	Африка	200
Азія	265	Австралія	170

Континент	Середня висота континенту, м	висота шару стоку, см	площа континенту, млн. км2	Загальний сток, км3
Європа	322	26,5	9,7	2560
Азія	912	22	44,5	9740
Африка	653	20,3	29,8	6070
Північна Америка	658	31,5	20,4	6450
Південна Америка	605	45	18	8130
Австралія	344	7,7	8	610

Приблизно 50 % світового водостоку падає на 50 найбільших рік, басейни яких охоплюють близько 40 % суши. П'ятнадцять рік із цього числа мають стік в обсязі 10 тис. км3/с або більше. Дев'ять із них перебувають в Азії, три - у Південній і дві - у Північній Америці, одна - в Африці.

У гідроенергоресурсах світу більша частина (близько 60 %) припадає на східну півкулю, що перевершує західну й по питомому (на одиницю площі) показнику гідроресурсної забезпеченості (відповідно 17 і 15 кВт/км2).

Завдяки високому рівню промислового розвитку, країни Західної Європи й Північної Америки протягом тривалого часу випереджали всі інші країни по ступені освоєння гідроенергоресурсів. Уже в середині 20-х років гідропотенціал був освоєний у Західній Європі приблизно на 6 %, а в Північній Америці, що володіла в цей період найбільшими гідроенергетичними потужностями, - на 4 %. Через піввіку відповідні показники становили для Західної Європи близько 60 %, а для Північної Америки - приблизно 35 %. Уже в середині 70-х років абсолютні потужності ГЕС Західної Європи перевершували такі в будь-якому іншому регіоні миру.

У країнах, що розвиваються, відносно високі темпи використання гідроенергії значною мірою обумовлені вкрай низьким вихідним рівнем. При більш ніж 50-кратному збільшення за піввіку встановлених гідроенергетичних можностей країни, що розвиваються, у середині 70-х років більш ніж в 4,5 рази відставали від розвинених країн і по потужності електростанцій, і по виробітку на них електроенергії. І якщо в розвинених країнах гідропотенціал використовується приблизно на 45 %, те в країнах, що розвиваються – тільки на 5 %. Для всього світу цей показник у цілому становить 18 %.