Океанські тес

ККД перетворення градієнта температур - 5 %, причому в останньому випадку вважається реальним розмістити перетворювачі на 2 % поверхні океану в тропічній зоні.

Новітні оцінки ККД градієнта тепла становлять близько 3%.

Температура води біля екватора залишається при температурі 26-31^оС вдень та вночі на протязі року. Нижче 100 м (шар перемішування) температура води значно падає до 4^оС на глибинах 800-1000 м. Тому океан має значні запаси холодної та теплої води з перепадом 22-27^оС.

Площа океану з різницею температур у 22^оС та більше становить 60 млн. км². Усереднена потужність (добова та річна) сонячного випромінювання, що абсорбується на одному квадратному кілометрі цього регіону становить 235 МВт

Реалізація пілотних проектів:

Newport News Shipbuilding Co., Avondale Industries, Inc. та Concrete Technology Corporation. Побудували у 1976 146-метрову баржу (the ARCO barge) за проектом OTEC40-MВт.

Міні ОТЕС, що містила 670-м закриту систему труб та була протестована у 1978–1979 мала вихід 18 кВт. Програма була профінансована корпорацією Lockheed Missiles and Space Division.

Уряд Республіки Науру (Океанія) разом із Tokyo Electric Power Co. та the Toshiba Corporation у 1980 побудували 100-kW OTEC. Працював з жовтня 1981 до липня 1982. Це був перший проект базування на островах. Він був підключений до електромереж і мав рекордне значення 31,5 кВт.

Енергетичний потенціал океанських течій

Із всіх океанських джерел течії характеризуються найнижчою щільністю енергії (величина еквівалентного їхньому динамічному тиску стовпа рідини дорівнює всього 0,05 м при швидкості 1 м/с і тільки 5 м при швидкості 10 м/с). Без урахування труднощів створення й обслуговування гігантських споруд у товщі океанських вод, необхідних для утилізації їхньої кінетичної енергії, вони ефективніше, мабуть, тільки перетворювачів сонячної енергії в помірних широтах, де з поверхні площею 1 м² можна одержати не більше 100 Вт. З такої ж площі в поперечному перерізі океанської течії, що має швидкість 1 м/с, можна одержати близько 600 Вт електричної потужності.

Тільки 0,02% сонячної енергії, що надходить у Світовий океан, перетвориться в ньому в кінетичну енергію течій, але й це досить значна величина: при потужності 5–7 ТВт вона становить приблизно 60-10¹² кВт·год/рік. Приблизно 20% цієї енергії йде на переборення сил тертя, а інше витрачається на перенос водних мас з одних районів Світового океану у інші.

Якщо взяти за еталон плину із середніми швидкостями порядку 1 м/с, то можна знайти досить місць для розміщення ОГЕС і у відкритому океані, і поблизу берега. Особливо цікавий у цьому плані Атлантичний океан (Гольфстрім, Північне пасатне, Бенгельське, Гвінейське, Бразильське течії). У Тихому океані увагу привертають Куросіо і його відгалуження. Сумарна потужність Гольфстріму оцінюється в 15 ГВт, а Куросіо - у 50 ГВт.

Енергія біомаси

 Біомаса являє собою найдавніше джерело енергії, однак її використання донедавна зводилося до прямого спалювання або у відкритих вогнищах, або в печах і топках, але також з досить низьким ККД. Останнім часом увага до ефективного енергетичного використання біомаси істотно підвищилося, причому на користь цього з'явилися й нові аргументи:

• використання рослинної біомаси за умови її безперервного відновлення (наприклад, нові лісові посадки після вирубки лісу) не приводить до збільшення концентрації СО₂ в атмосфері;

• у промислово розвинених країнах в останні роки з'явилися надлишки оброблюваної землі, що доцільно використовувати під енергетичні плантації;

• енергетичне використання відходів (сільськогосподарських, промислових і побутових) вирішує також екологічні проблеми;

• знову створені технології дозволяють використовувати біомасу значно більш ефективно.

Біомаса по своєму складу може бути вуглецемісткою (рослинний матеріал, деревна тріска, тирса, морські водорості, зерно, папір, пакувальна тара) або цукромісткою (цукровий буряк, цукровий очерет, сорго).

Ферментацією 1 т органічної речовини можна одержати 150-500 м³ паливного газу з теплотою згоряння 4300-6000 ккал/м³, що еквівалентно 0,6-0,8 кг у.п.