14. Якою має бути послідовність точок вислуховування клапанів серця:

1) другий міжребровий промі­жок справа біля груднини, другий міжребровий промі­жок зліва, верхівка, мечопо­дібний відросток;

2) верхівка серця, другий міжребровий проміжок справа біля груднини, другий міжреб­ровий проміжок зліва біля груднини, мечоподібний від­росток;

3) верхівка серця, мечоподіб­ний відросток, другий міжреб­ровий проміжок зліва біля груднини, другий міжреб­ровий проміжок справа;

4) верхівка серця, другий між­ребровий проміжок справа біля груднини, другий міжреб­ровий проміжок зліва біля груднини, мечоподібний від­росток, III—IV ребра зліва в місці прикріплення до груд­нини;

5) другий міжребровий про­міжок зліва, другий міжреб­ровий проміжок справа, вер­хівка, мечоподібний відрос­ток?

15. Який клапан вислуховується на верхівці серця:

1) правий передсердно-шлу-ночковий;

2) лівий передсердно-шлуноч-ковий;

3) аортальний;

4) клапан легеневого стовбура;

5) легеневих вен?

16. Який клапан вислуховується

в другому міжребровому проміж­ку зліва біля груднини:

1) аортальний;

2) лівий передсердно-шлуноч-ковий;

3) клапан легеневого стовбура;

4) правий передсердно-шлу-ночковий;

5) клапан легеневих вен?

17. Характеристика І тону на верхівці серця:

1) тихий, короткий, високий;

2) голосний, довгий, низький;

3) голосний, високий, довгий;

4) тихий, довгий, низький;

5) тихий, високий, довгий.

18. Характеристика І тону на основі серця:

1) тихий, високий, короткий;

2) голосний, низький, довгий;

3) тихий, низький, довгий;

4) голосний, високий, довгий;

5) голосний, низький, корот­кий.

19. Хто запропонував 5-ту точку вислуховування серця:

1) Стражеско;

2) Ланг;

3) Боткін і Ерб;

4) Стражеско і Василенко;

5) Гіппократ?

20. У кого можна деколи аускуль-тативно виявити III і IV фізіоло­гічні тони в нормі:

1) у дітей;

2) у людей похилого віку;

3) у людей середнього віку;

4) у жінок;

5) у чоловіків?

21. За допомогою якого обсте­ження можна виявити НІ і IV фізіологічні тони:

1) балістокардіографії;

2) електрокардіографії;

3) векторкардіографії;

4) фонокардіографії;

5) рентгенографії?

22. Як у патологічних випадках, коли звучність змінюється, розрізнити І і II тони:

1) нахилити хворого вперед;

2) провести аускультацію хворого на лівому боці;

3) вислухати тони в точці Боткіна—Ерба;

4) І тон збігається з верхів­ковим поштовхом, пульсом аорти і сонної артерії;

5) II тон збігається з верхів­ковим поштовхом, пульсом аорти і сонної артерії?

23. Для яких станів характерне ослаблення обох тонів серця:

1) тиреотоксикозу;

2) емоційного збудження;

3) ексудативного плевриту зліва;

4) зловживання кавою;

5) після тяжкої фізичної праці?

24. Яке захворювання може спри­чинити ослаблення обох тонів серця:

1) базедова хвороба;

2) дилатація камер серця, зумовлена серцевою недостат­ністю;

3) екстрасистолія;

4) запальна інфільтрація пе­редніх країв лівої легені;

5) зловживання кавою?

25. Ослаблення обох тонів серця відбувається внаслідок:

1) аортальних вад;

2) мітральних вад;

3) міокардиту;

4) гіпертонічної хвороби;

5) тиреотоксикозу.

Література.

Василенко В.Х. Пропедевтика внутренних болезней. М.,1989, с.165-177.

Децик Ю.І. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К.:”Здоров`я”, 1998, с.139-154.

Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх

хвороб, К, 2001, с. 71-85.

ЗАНЯТТЯ № 9

Тема.

Аускультація серця|. Механізм| утворення| шумів|, класифікація|. Діагностичне| значення|. Фонокардіографія|, Ехо-КГ|.

Вид заняття: практичне.

Навчально-виховна мета заняття: вивчити механізм утворення органічних, функціональних і позасерцевих шумів серця; оволодіти методикою вислуховування органічних, функціональних (систематичних і діастолічних) шумів серця, вміти їх розрізняти і вміти застосовувати отримані дані з діагностичою метою; вивчити методику і техніку запису фонокардіограми, оволодіти методикою аналізу фонокардіограми; ознайомитись з методом ехокардіографії і змінами показників при серцево-судинній атології.

Вихідний рівень знань: Загальні знання про систему кровообігу. Рух крові по судинам. Регуляція су­динного тонусу.

Зміст теми:

1. Класифікація шумів.

2. Органічні шуми серця (набуті, вроджені).

3. Функціональні шуми (систолічні, діастолічні).

4. Екстракардинальні (позасерцеві) шуми, диференційна діагностика.

5. Ознайомлення з методами обстеження: фонокардіографією, ехокардіогра-

фією.

Хід виконання заняття:

1. Перевірка підготовки студентів до заняття.

2. Оволодіння студентами методикою аускультації серця з метою виявлення органічних, функціональних і позасерцевих шумів.

3.Самостійна робота студентів коло ліжка хворого для формування вміння вислуховувати шуми.

4. Практичне ознайомлення з методами фонокардіографії ЕХО-кардіографії.

5. Підведення підсумків заняття.

Практичні навички: вміти провести аускультацію серця, застосувати принципи лікарської деонтології при обстеженні хворих з захворюваннями серця.

Контроль засвоєння теми, контрольні запитання.

1. Вказати класифікацію шумів за місцем їх утворення.

2. Дати класифікацію шумів за фазою серцевої діяльності.

3. Вказати відмінності в механізмі утворення органічних і функціональних шумів серця.

4. Які особливості шумів враховуються для їх диференціації?

5. Від чого залежить сила шуму?

6. Які причини виникнення систолічного шуму на верхівці серця?

7. Які причини виникнення діастолічного шуму на верхівці серця?

8. Які причини виникнення шуму коло мечоподібного паростка?

9. Які причини виникнення систолічного шуму на основі серця ( в II-му міжребер’ї справа і зліва від грудини ).

10. Який механізм виникнення систолічного шуму на сонних артеріях?

11. Які причини виникнення діастолічного шуму на основі серця?

12. У чому полягає відмінність функціональних і органічних шумів?

13. Який шум виникає при анемії і в яких місцях вислуховується?

14. Які механізми виникнення і характеристика шуму тертя перикарду, в яких місцях він вислуховується?

Домашня самопідготовка:

Схема порушень кровообігу при клапанних вадах серця, в тому числі у обстежуваного хворого.

Латинські терміни.

Murmur cardiacum – серцевий шум

Murmur itracardiacum – внутрішньосерцевий шум

Мurmur extracardiacum – позасерцевий шум

Murmur systolicum – систолічний шум

Murmur diastolicum – діастолічний шум

Murmur cardicum organicum – органічний серцевий шум

Murmur cardicum functionale – функціональний серцевий шум

Murmur progrediens(crescendo – ital.) – наростаючий шум

Murmur regrediens( decrescendo – ital.) – спадаючий шум

Murmur holosystolicum – голо систолічний шум, що займає всю систолу

Murmur tacniatum (s.vittatum) – стрічкоподібний шум

Murmur rhomboiduim – ромбовидний шум

Murmur spirans – дуючий шум

Murmur molk – м’який шум

Murmur radens – скребучий шум

Murmur rude – грубий шум

Locus irradiationis – місце іррадіацій

Murmures affrictum pericardicus – шум тертя перикарду

Тести:

1. Де розташований лівий передсердношлуночковий клапан:

1) в аорті;

2) у легеневому стовбурі;

3) у легеневих венах;

4) між лівим передсердям і лівим шлуночком;

5) між правим передсердям і правим шлуночком?

2. Де розташований правий передсердношлуночковий клапан:

1) в аорті;

2) у легеневому стовбурі;

3) між правим передсердям і правим шлуночком;

4) між лівим передсердям і лівим шлуночком;

5) у легеневих венах?

3. Як називається шум, який вислуховують між І і II тонами серця:

1) діастолічний;

2) систолічний;

3) шум тертя перикарда;

4) пресистолічний;

5) мезодіастолічний?

4. Як називається шум, який вислуховують між II і І тонами:

1) систолічний;

2) діастолічний;

3) перикардіальний;

4) плевро-перикардіальний;

5) функціональний?

5. Як називається шум, який вислуховують між її і І тонами серця:

1) систолічний;

2) діастолічний;

3) шум тертя перикарда;

4) плевро-перикардіальний;

5) екстракардіальний?

6. В якій фазі роботи серця вини­кає пресистолічний шум:

1) у систолі;

2) у кінці діастоли;

3) у середині діастоли;

4) на початку діастоли;

5) на початку систоли?

7. В якій частині діастоли вислу­ховують протодіастолічний шум:

1) на початку;

2) у середині;

3) у кінці;

4) займає всю діастолу;

5) займає 2/3 діастоли?

8. В якій частині діастоли вини­кає мезодіастолічний шум:

1) на початку;

2) у середині;

3) у кінці;

4) займає всю діастолу;

5) перед систолою?

9. В якому положенні хворого найкраще вислуховуються систо­лічні шуми:

1) стоячи;

2) лежачи; 3)сидячи;

4) коли тулуб нахилений впе­ред;

5) коли тулуб нахилений назад?

10. В якому положенні хворого краще вислуховуються діасто-лічні шуми:

1) стоячи;

2) лежачи;

3) коли тулуб нахилений впе­ред;

4) лежачи на спині;

5) лежачи на правому боці?

11. Як називається графічна реєстрація тонів і шумів серця:

1) балістокардіографія;

2) електрокардіографія;

3) векторкардіографія;

4) фонокардіографія;

5) ультразвукова діагностика?

12. Для яких захворювань харак­терні органічні шуми серця:

1) вад серця;

2) гіпертонічної хвороби;

3) анемії;

4) міокардіодистрофії;

5) тиреотоксикозу?

13. Для яких захворювань серця характерні функціональні шуми серця:

1) набутих вад клапанів;

2) природжених вад;

3) інфаркту міокарда;

4) анемії;

5) стенокардії?

14. Як змінюються органічні шуми після фізичного наванта­ження:

1) посилюються;

2) ослаблюються;

3) зникають;

4) не змінюються;

5) змінюється місце вислу­ховування шуму.

15. Як змінюються функціональ­ні шуми під час фізичного наван­таження:

1) посилюються;

2) ослаблюються або зникають;

3) не змінюються;

4) різко посилюються;

5) покращується провідність шуму в інші точки?

16. Який органічний шум нагадує

котяче муркотіння в другому міжребровому проміжку справа біля груднини:

1) систолічний шум унаслідок недостатності лівого перед-сердно-шлуночкового клапа­на;

2) діастолічний шум унаслідок стенозу лівого передсердно-шлуночкового отвору;

3) систолічний шум унаслідок стенозу отвору аорти;

4) діастолічний шум унаслідок недостатності клапана аорти;

5) систолічний шум унаслідок недостатності правого перед-сердно-шлуночкового клапа­на?

17. Який з органічних шумів серця є найголоснішим:

1) систолічний шум на верхів­ці серця;

2) систолічний шум клапана аорти;

3) діастолічний шум на верхів­ці серця;

4) діастолічний шум клапана аорти;

5) діастолічний шум клапана легеневого стовбура?

18. Функціональний систолічний шум відрізняється від органіч­ного тим, що:

1) на нього не впливає фаза дихання;

2) він грубий, голосний, довго­тривалий;

3) не змінюється внаслідок фізичного навантаженння;

4) не має зон проведення (де виникає, там і вмирає);

5) нагадує котяче муркотіння.

19. Гемодинамічний функціо­нальний шум характерний для:

1) базедової хвороби;

2) стенозу лівого передсердно-шлуночкового отвору;

3) міокардиту;

4) міокардіосклерозу;

5) гіпертонічної хвороби.

20. Гемодинамічний функціо­нальний шум характерний для:

1) нервового збудження;

2) стенозу лівого передсердно-шлуночкового клапана;

3) міокардиту;

4) міокардіосклерозу;

5) гіпертонічної хвороби.

21. Для якої патології характер­ний гемодинамічний функціо­нальний шум:

1) гіпертонічної хвороби;

2) міокардіосклерозу;

3) міокардиту;

4) стенозу лівого передсердно-шлуночкового отвору;

5) у разі значного підвищення температури тіла?

22. Анемічний (гідремічний) шум вислуховується краще:

1) над клапаном легеневого стовбура;

2) у точці Боткіна;

3) над усіма клапанними отво­рами;

4) на верхівці серця;

5) над клапаном аорти.

23. Анемічний (гідремічний)

функціональний шум частіше буває:

1) систолічним;

2) діастолічним;

3) протодіастолічним;

4) пресистолічним;

5) мезодіастолічним. 24. Що таке шум Флінта:

24. Що таке шум Кумбса:

1) органічний систолічний шум;

2) органічний діастолічний шум;

3) функціональний систоліч­ний шум;

4) функціональний діастоліч­ний шум;

5) органічний мезодіастоліч-ний шум?

25. Що таке шум Грехема— Стілла:

1) органічний систолічний шум;

2) органічний діастолічний шум;

3) функціональний систоліч­ний шум;

4) функціональний діастоліч­ний шум;

5) органічний мезодіастоліч-ний шум?

Література.

1. Василенко В.Х. Пропедевтика внутренних болезней. М.,1989, с.177-189.

2. Децик Ю.І. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К.:”Здоров`я”, 1998, с.154-169.

3. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 85-90.

ЗАНЯТТЯ № 10

Тема.

Дослідження| артеріального тиску| і периферійного пульсу|, венозного| тиску|, венозного| пульсу|, швидкість| кровопливу|. Електрокардіографія|. Розшифровки | нормальної| ЕКГ|. Нормативи| зубців|, інтервалів|, сегментів|. Положення| електричної| осі| серця|. Діагностичне| значення|. ЕКГ-ознаки гіпертрофії| передсердь| і шлуночків|.

Вид заняття: практичне.

Навчально-виховна мета заняття: ознайомлення студентів з технікою запису ЕКГ та навичками розшифрування ЕКГ у здорових людей, засвоєння основних елементів ЕКГ, навчитися методиці дослідження судин. Визначення з допомогою пальпації властивостей периферичного артеріального пульса; вимірюван­ня артеріального тиску за методом Короткова. Ознайомлення з методикою визначення венозного тиску, осцилогра­фією, тахіосцилографією, реєстрацією сфигмограми, флебограми, реовазографією, капиляроскопією, методами визначення швидкості кровоплину, кількості циркулюючої крові, серцевого викиду, загального периферійного опору, швидкості пульсової хвилі. Значення функціональної діагностики при розпізнаванні захворювань серцево-судинної системи. Ознайомлення з технікою запису і навичками розшифрування ФКГ у здорових людей, засвоєнням основних елементів ФКГ та Ехо-КГ.

Вихідний рівень знань.

Діяльність серця: автоматизм, збудливість, провідність та скоротливість. Електрокардіограма. Загальні знання про систему кровообігу. Рух крові по судинам. Регуляція су­динного тонусу.

Зміст теми.

1. Ознайомлення студентів з роботою електрокардіографа.

2. Реєстрація ЕКГ в стандартних (двополюсних), підсилених від кінцівок та грудних відведеннях (однополюсних).

3. Опис ЕКГ за схемою: визначення ритму, частоти серцевих скорочень, вольтажу, положення електричної осі серця.

4. Знайомлення з основними типами ЕКГ за допомогою таблиць. альбомів та наборів ЕКГ.

5. Дослідження артеріального пульсу у здорових (студен­тів).

6. Визначення артеріального тиску у здорових.

7. Визначення пульса і артеріального тиску у хворих артеріальною гіпертензією і гіпотонією. Підрахунок дефіціту пульсу у хворих з миготливою аритмією.

8. Дослідження пульса і артеріального тиску у хворих з синдромом відсутності пульсу на променевій артерії (синдром Такаясу).

9. Разбір типових сфігмограм, осцилограм, тахіосцилограм, реограм, флебограм.

10. Діагностична ціність капіляроскопії, ангіографії; зондування серця, визначення систолічного викиду, периферійного опору, швидкості кровопливу, кількості циркулюючої крові, швидкості пульсової хвилі.

Хід виконання заняття.

1. Контроль домашньої підготовки студентів.

2. Ознайомлення з роботою електрокардіографа і фонокардіографа.

3. Самостійний запис ЕКГ в стандартних (двополюсних), підсилених, від кінцівок та грудних відведеннях (однополюсних).

4. Самостійний опис нормальної ЕКГ (див. схему електрокаріографічного дослідження).

5. За допомогою таблиць, альбому і набору ЕКГ ознайомитися з основними типами ЕКГ.

6. Контроль домашньої підготовки.

7. В учбовій кімнаті студенти один на одному визначають артеріальний пульс, досліджують його властивості, вимірюють артері­альний тиск аускультативним за методом Короткова.

8. Визначення пульса і артеріального тиску у хворих артеріальною гіпертензією і гіпотонією. миготливою аритмією, синдромом відсутності пульсу на променевій артерії (синдром Такаясу). Підрахунок дефіціту пульсу у хворих з миготливою аритмією.

9. Розбір типових сфігмограм, осцилограм, тахіосцилограм, реограм, флебограм, фонокардіограм у здорових людей і при вадах серця.

10. Перевірка практичних навиків обстеження серцевого хворого.

Практичні навички: вміти інтерпритувати ЕКГ у здорових, людей; вміти визначити серцевий ритм, частоту серцевих скорочень, вольтаж, положення електричної осі серця, вміти провести дослідження пульса і артеріального тиску. Ознайомлення з методами осцилографії, тахіосцилографії, сфігмографії, реовазографії, флебографії, капіляроскопії, визначення швидкості кровопливу, кількості циркулюючої крові, швидкості пульсової хвилі.

Контроль засвоєння теми, контрольні запитання.

1. Що таке електорокардіографічний і фонокардідження

2. Назвіть основні відведення, за допомогою яких реєструється ЕКГ.

3. Назвіть основні зубці та інтервали ЕКГ, вкажіть їх значення.

4. Що таке вольтаж ЕКГ і як він визначається?

5. Чим характеризується правильний синусовий ритм?

6. Визначення частоти серцевих скорочень за допомогою ЕКГ.

7. Що таке електрична вісь серця? Діагностичне значення істинної ліво- та правограми.

8. Властивості пульсу, які визначаються пальпаторно.

9. Характеристика пульсу при недостатності клапанів аорти.

10. Характеристика пульсу при стенозі устя аорти.

11. Дефіціт пульсу, методика його визначення і його диагностичне значення.

12. Діагностичне значення альтернуючого і дикротичного пульсу.

13. Діагностичне значення «капілярного» пульсу (пуль­сація артеріол).

14. Діагностичне значення визначення швидкості поширення пульсової хвилі.

15. Аускультативний метод визначення артеріального тиску за Коротковим.

16. Артеріальна осцилографія, сфігмографія, флебографія, реовазографія, капіляроскопія.

17. Діагностичне значення позитивного і від`єм­ного венозного пульсу.

18. Методи визначення венозного тиску.

19. Методи визначення швидкості кровопливу, кількості циркулюючої крові, швидкості пульсової хвилі, серцевого викиду, периферійного викиду і їх діагностичне значення.

20. Діагностичне значеня проби з затримкою «дихання» і ортостатичної проби.

21. Діагностичні можливості зондування серца та ангіографії.

22. Діагностичні можливості ФКГ і Ехо-КГ.

Домашня самопідготовка.

1. Намалювати провідну систему серця. Замалювати нормальну ЕКГ, істинні ліво- та правограми.

2. Методика дослідження властивостей артеріального пульсу.

3. Методика дослідження артеріального тиску.

4. Замалювання сфігмограм і флебограм в нормі та при різноманітних заххворюванях, сфигмограм дикротичного, альтернуючого пульсу.

5. Схематичне пояснення винекнення дефіціту пульсу.

6. Замалювати нормальну ФКГ, ФКГ з наявністю систолічного і діастолічного шумів, тона відкриття мітрального клапана (-“OS”).

Латинські терміни

Aughmented (А) (англ.) — підсилений

Electrocardiographia, ae — записелектричних явищ в серці

Foot (F) (англ.) — нога

Gramma, atis (греч.) — запис

Left (L) (англ.) — лівий

Opening snap („OS") (англ.) — тон відкриття мітраль­ного клапану

Right (R) (англ.) — правий

Aequalis, e — рівний, рівномірний

Alter, era, erum — другий, один з двох

Alternans, antis — переміний

Altus, a, urn — високий

Celer, eris, ere — швидкий

Deficiens, entis — дефіцитний

Dicroticus, a, um — двійний, дикротичний

Differens, entis — різний

Durus, a, um — твердий

Filum, i — нитка

Filiformis, e — нитковидний

Frequens, entis — частий

Grapho (греч.) — пишу

Homo pulsans — пульсуюча людина

Hyper (греч.) — над, вище

Hypertensio, onis; hypertonia, ae — підвищення тонусу (судин)

Hypertonia arterialis — тривале підвищення артеріального тиску

Hypo (греч.) — під, нижче

Hypotensio, hypotonia, ae — зни­ження тонусу (судин)

Hypotonia arterialis — зниження артеріального тиску

Irregularis, e — неправильний

Magnus, a, um — великий

Mollis, e — м`який

Oscillatio, onis — коливання

Parvus, a, um — малий

Plenus, a, um — повний

Pulsus, us — удар, пульс

Pulsus aequalis — рівномірний пульс

Pulsus altus — високий пульс

Pulsus alternans — переміжний пульс

Pulsus celer — швидкий пульс

Pulsus deficiens — дефіцитний пульс

Pulsus dicroticus — подвійний, дикротичний пульс

Pulsus durus — твердий пульс

Pulsus filiformis — нитковидний пульс

Pulsus frequens — частий пульс

Pulsus inaequalis — нерівномірний пульс

Pulsus irregularis — нерегулярний, неправильний пульс

Pulsus magnus — великий пульс

Pulsus mollis — м`який пульс

Pulsus parvus — малий пульс

Pulsus plenus — повний пульс

Pulsus rarus — рідкий пульс

Pulsus regularis — правильний пульс

Pulsus saliens — скачучий пульс

Pulsus tardus — повільний пульс

Pulsus vacuus — пустий пульс

Тести:

1. Яку частоту пульсу прийнято за норму у дорослих людей:

1) 70 за 1 хв;

2) 60—70 за 1 хв;

3) 70—90 за 1 хв;

3) на мечоподібний відросток;

4) на аорту;

5) у другий міжребровий про­міжок зліва?

2. Де вислуховується систоліч­ний шум унаслідок стенозу отво­ру аорти:

1) на верхівці серця;

2) у 5-й точці;

3) у другому міжребровому проміжку справа;

4) у другому міжребровому проміжку зліва;

5) на мечоподібному відрос­тку?

3. Де розташована зона мак­симального звучання шуму в разі недостатності лівого передсердношлуночкового клапана:

1) на верхівці серця;

2) у другому міжребровому проміжку справа;

3) у другому міжребровому проміжку зліва;

4) у місці прикріплення мечо­подібного відростка;

5) у точці Боткіна — Ерба?

4. Якщо вадою уражений тільки один клапан серця, то в разі пе­ресування стетоскопа по лінії, що з'єднує точки вислуховування аналогічного шуму, гучність шуму буде:

1) посилюватись або ослаблю­ватися;

2) перериватися на середині відстані між точками;

3) ослаблюватися на середині відстані між точками;

4) посилюватися на середині відстані між точками;

5) не змінюватиметься.

5. Якщо уражені одночасно два клапани серця, то в разі пересу­вання стетоскопа по лінії, що з'єднує точки вислуховування клапанів, гучність шуму буде:

1) зменшуватися;

2) збільшуватися;

3) перериватися;

4) не змінюватиметься;

5) посилюватиметься на сере­дині відстані між точками.

6. Як визначити, уражений один клапан чи два, якщо в двох різних точках одночасно вислуховується аналогічний шум в одній і тій самій фазі серцевої діяльності:

1) нахилити хворого вперед;

2) вислухати в положенні лежачи;

3) вислухати в положенні стоячи;

4) пересувати стетоскоп по лінії, що з'єднує дані точки вислуховавуння, і стежити за зміною гучності шуму;

5) сильніше притиснути стето­скоп до грудної клітки?

7. Шум тертя перикарда виникає в разі:

1) уремії;

2) гідроперикарду;

3) бичачого серця (кардіо-мегалії);

4) стенокардії;

5) зрощення шарів перикарда з пристінковою плеврою.

8. Де найкраще вислуховується шум тертя перикарда:

1) на верхівці серця;

2) над клапаном аорти;

3) над клапаном легеневого стовбура;

4) у ділянці абсолютної глухо­сті серця;

5) у точці Боткіна — Ерба?

9. Який серцевий шум дає пальпа-торні відчуття над зоною абсо­лютної тупості серця, що поси­люються, якщо хворий нахиляє тулуб уперед:

1) систолічний шум на верхів­ці серця;

2) діастолічний шум на верхів­ці серця;

3) систолічний шум над клапа­ном аорти;

4) діастолічний шум над кла­паном аорти;

5) систолодіастолічний шум тертя перикарда?

10. Шум тертя перикарда відріз­няється від систолічного і діасто­лічного органічних шумів тим, що він:

1) більш ніжний, ніж органіч­ний;

2) його чути ніби здалеку;

3) його чути близько біля вуха;

4) він завжди збігається із сис­толою;

5) добре проводиться на інші точки вислуховування.

11. Як називається запис пульсу:

1) осцилографія;

2) флебографія;

3) сфігмографія;

4) балістокардіографія;

5) капіляроскопія?

12. Що таке анакрота:

1) пульсовий тиск;

2) висхідне коліно сфігмо­грами;

3) повільний пульс;

4) швидкість поширення пуль­сової хвилі;

5) низхідне коліно сфігмо­грами?

13. Яка послідовність обстеження пульсу:

1) ритм, частота, синхронність, наповнення, напруження;

2) частота, ритм, синхронність, наповнення, напруження;

3) синхронність, ритм, часто­та, напруження, наповнення;

4) наповнення, напруження, частота, ритм, синхронность;

5) напруження, наповнення, частота, ритм, синхронность?

14. Якого параметра слід розпоча­ти вивчення властивостей пульсу:

1) ритму;

2) частоти;

3) наповнення

4) напруження;

5) синхронності пульсу на обох променевих артеріях?

15. Нерівномірний пульс найчас­тіше характерний для:

1) стенозу отвору аорти;

2) міокардиту;

3) миготливої аритмії;

4) ексудативного перикардиту;

5) аортальних вад серця.

16. Коли ритм ЕКГ називають правильним:

1) інтервали R-R відрізня­ються більше ніж на 10 %;

2) інтервали R-R відрізня­ються не більше ніж на 0,1 с;

3) інтервали R-R відрізня­ються більше ніж на 0,1 с;

4) інтервали R-R відрізня­ються більше ніж на 0,2 с;

5) інтервали R-R відрізня­ються більше ніж на 0,3 с?

17. Що таке правильний синусовий ритм:

1) зубець Р перед кожним ком­плексом QRS негативний;

2) зубець Р позитивний перед кожним комплексом QRS, тривалість R-R коливається в межах 0,15—0,45 с;

3) зубець Р перед кожним комплексом QRS позитивний, тривалість R-R коливається в межах до 0,10 с;

4) зубець Р перед кожним комплексом QRS — не одна­ковий за амплітудою і фор­мою;

5) зубець Р є не перед кожним

комплексом QRS, інтервал P-Q коливається від 0,25 до 0,35 с?

18. В якому місці провідної систе­ми серця в нормі виникає імпульс збудження:

1) у пазухо-передсердному (синусовому) вузлі;

2) у передсердно-шлуночково-му вузлі;

3) у лівій ніжці передсердно-шлуночкового пучка (пучка Пса);

4) у правій ніжці передсердно-шлуночкового пучка;

5) у серцевих провідникових міоцитах (волокнах Пуркіньє)?

19. Що означає вислів «зубець Р синусового походження»:

1) не перед кожним комплек­сом QRS є зубець Р;

2) зубець Р нашаровується на комплекс QRS;

3) зубець Р є перед кожним комплексом QRS, однаковий за формою і величиною, пози­тивний;

4) зубець Р є перед кожним комплексом QRS, неоднако­вий за амплітудою;

5) зубець Р негативний перед кожним комплексом QRS4

20. Який інтервал ЕКГ використо­вують для визначення частоти серцевих імпульсів:

2) QRS;

3) QRST;

4) R-R1

21. Що реєструє інтервал R-R ЕКГ:

1) внутрішньопередсердну провідність;

2) внутрішньошлуночкову провідність;

3) передсердно-шлуночкову провідність;

4) тривалість серцевого циклу;

5) скорочення шлуночків?

22. Яка в нормі частота серцевих імпульсів:

1) 60— 80за1хв;

2) 40— 60 за 1 хв;

3) 90— 120за1хв;

4) 120—240 за 1 хв;

5) 30— 40 за 1 хв?

23. Як визначити вольтаж ЕКГ:

1) виміряти амплітуду R у І стандартному відведенні;

2) виміряти амплітуду R у II стандартному відведенні;

3) виміряти амплітуду S у II і стандартному відведенні;

4) визначити суму амплітуд R у І, II, III стандартних відве­деннях;

5) визначити амплітуду R у грудних відведеннях?

24. В якому стандартному відве­денні ЕКГ в нормі спостерігаєть­ся найвищий вольтаж зубців:

і)і;

2)П;

3)Ш;

4) III на висоті вдиху?

25. Про що свідчить підвищений вольтаж ЕКГ:

1) про функціональну слаб­кість міокарда;

2) про тахікардію;

3) про політопний ритм;

4) про гіпертрофію міокарда;

5) про запальні зміни в міо­карді?

26. Про що свідчить знижений вольтаж ЕКГ:

1) про зміщення електричної осі серця;

2) про тахікардію;

3) про політопний ритм;

4) про гіпертрофію міокарда;

5) про запальні та склеротичні зміни в міокарді?

27. Електрична вісь серця відхи­лена вліво, коли:

1) у І відведенні найвищий зубець R, у III — найглибший зубець S;

2) у НІ відведенні найвищий зубець R, у І — найглибший зубець S;

3) найвищий зубець R у II відведенні;

4) найвищий зубець R у III *' відведенні;

5) найвищий зубець і? у І відведенні.

28. Електрична вісь серця відхи­лена вправо, коли:

1) у І відведенні найвищий зубець R, у III — найглибший зубець S;

2) у III відведенні найвищий зубець R, у І — найглибший зубець S;

3) найвищий зубець і? у II відведенні;

4) найвищий зубець і? у І відведенні;

5) найвищий зубець R у III

відведенні.

29. Електрична вісь серця не відхилена, коли:

1) у І відведенні найвищий зубець R, у III — найглибший зубець S;

2) у III відведенні найвищий зубець R, у 1-му — найглиб­ший зубець S;

3) найвищий зубець і? у II відведенні;

4) найвищий зубець R у III відведенні;

5) найвищий зубець R у І відведенні.

30. Яка величина кута а на ЕКГ у людей нормостенічного типу конституції:

1) 0—30°;

2)31—70°;

3)71—90°;

4)91—180°;

5) 0—(-180°)?

Література

1. Василенко В.Х. Пропедевтика внутренних болезней. М.,1989, с.189-198.

2. Децик Ю.І. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К.:”Здоров`я”, 1998, с.169-177.

3. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 90-95.

ЗАНЯТТЯ № 11

Тема.

ЕКГ-ознаки порушень автоматизму і збудливості.

Вид заняття: практичне.

Навчально-виховна мета заняття: навчитися інтерпретувати ЕКГ-ознаки порушень автоматизму синусового вузла (номотопні аритмії) та порушень збудливості, обумовлених перевагою автоматизму ектопічних центрів з механізмом повторного входу хвилі збудження re-entry (гетеротопні аритмії).

Вихідний рівень знань.

Анатомічна структура і функції водіїв ритму серця. Автоматизм та збудливість серця. Біофізичні та фізіологічні основи електрокардіографії.

Зміст теми.

1. Аритмії, обумовлені порушенням утворення електричного імпульсу.

2. ЕКГ-критерії порушень автоматизму синусового вузла (номотопні аритмії): синусової тахікардії, брадікардії, синусової аритмії.

3. Ознайомлення студентів з основним механізмом екстрасистолії – повторним входом хвилі збудження (re-entry).

5. ЕКГ-критерії екстрасистол: синусової, передсердної, з атріовентрикулярного з’єднання та шлуночкової. Неповна та повна компенсаторні паузи.

6. ЕКГ-диференціація ліво- та правошлуночкових екстрасистол.

7. ЕКГ-діагностика надшлуночкової та шлуночкової пароксизмальної тахікардії.

8. Верифікація за даними ЕКГ тріпотіння передсердь.

9. Причини, механізм виникнення та форми миготливої аритмії.

10. Особливість ЕКГ при тріпотінні та миготінні шлуночків.

Хід виконання заняття.

1. Контроль домашньої підготовки студентів.

2. Самостійний запис ЕКГ у стандартних та грудних відведеннях пацієнтам з порушеннями серцевого ритму.

3. Верифікація порушень автоматизму та збудливості за аналізом записаних електрокардіограм.

4.Опрацювання набору електрокардіограм з основними типами номотопних та гетеротопних аритмій.

Практичні навички: вміти інтерпретувати ЕКГ при аритміях, в основі яких лежить порушення утворення електричного імпульсу або механізм повторного входу хвилі збудження. Відпрацювати схему розшифрування ЕКГ з оцінкою регулярності серцевих скорочень, підрахунку числа серцевих скорочень, визначення водія ритму, положення електричної осі серця та аналізу зубців, інтервалів, комплексів.

Контроль засвоєння теми, контрольні запитання.

1. Які порушення ритму відносять до номотопних аритмій?

2. Що таке екстрасистола?

3. Які ЕКГ ознаки передсердної екстрасистоли?

4. В чому полягає відмінність синусової екстрасистоли від передсердної?

5. Як провести топічну диференціацію супранодальної, мезонодальної та інфранодальної екстрасистол?

6. Які ЕКГ-ознаки право- і лівошлуночкової екстрасистол?

7. Як називається поява екстрасистол з певною періодичністю?

8. Як називаються екстрасистоли, що виходять з лише з одного ектопічного вогнища?

9. У чому полягає небезпека групових і ранніх екстрасистол?

10. Як називаються екстрасистоли, що виходять із різних відділів серця?

11. Що таке групові екстрасистоли?

12. Як називається алоритмія, коли естрасистолою є кожне друге, третє, четверте збудження серця?

13. Які критерії відмінності суправентрикулярної від шлуночкової пароксизмальної тахікардії?

14. Які причини виникнення миготливої аритмії?

15. Яка особливість ЕКГ при тріпотінні та миготінні шлуночків?

Домашня самопідготовка.

1. Замалювати провідну систему серця з зазначенням ієрархії водіїв ритму.

2. Замалювати ЕКГ при усіх вивчених порушеннях ритму.

Латинські терміни.

Arrhythmia – неправильний ритм;

еlektrokardiographia – графічна реєстрація з поверхні тіла біопотенціалів працюючого серця;

re-entry – повторний вхід хвилі збудження;

fibrillacio atriorum seu arrhythmia absoluta– миготлива аритмія;

bigeminia – бігемінія;

trigeminia – тригемінія;

quadrigeminia – квадрогемінія;

excitatum – збуджувати.

Тести:

1. ЕКГ ознаки неповної атріовентрикулярної блокади II ступеня типу Мотибц I:

1) збільшення тривалості інтервалу P-Q;

2) поступове, від циклу до циклу, збільшення інтервалу P-Q і випадіння одного із шлуночкових комплексів;

3) тривалість P-Q постійна, періодичне випадання шлуночкового комплексу;

4) відсутність зв’язку між зубцем Р (в 2-3 рази частіше) і шлуночковим комплексом;

5) зубець Р після комплексу QRS, негативний, ЧСС – 52 в 1 хв.

2. ЕКГ ознаки атріовентрикулярної блокади I ступеня:

1) періодичне випадання повного серцевого циклу;

2) змінений зубець Р і незмінений шлуночковий комплекс;

3) інтервал Р-Q постійний, більше 0,20 с;

4) відсутність зв’язку між зубцем Р (в 2-3 рази частіше) і шлуночковим комплексом;

5) зубець Р після комплексу QRS, негативний, ЧСС – 52 в 1 хв.

3. ЕКГ ознаки фібриляції (мигтіння) шлуночків:

1) не поширений зубець Р і частий, змінений шлуночковий комплекс;

2) високі хвилі Р, частий не змінений шлуночковий комплекс;

3) ЕКГ крива у вигляді синусоїди;

4) хаотичність, нерегулярність, різка деформація, дуже низький вольтаж шлуночкових комплексів;

5) інтервали R-R зменшені, хвилі тріпотіння на ізолінії, QRS не змінені.

4. Що таке синдром Моргань і-Едемса-Стокса:

1) підвищення тиску в артеріальній частині малого кола кровообігу;

2) підвищення периферичного артеріального опору;

3) втрата свідомості в момент переходу неповної блокади в повну поперечну блокаду;

4) вроджена патологія, для якої характерна наявність додаткового пучка проведення імпульсу між правим передсердям і правим шлуночком;

5) отруєння серцевими глікозидами.

5. Ознаки блокади лівої ніжки пучка Гіса:

1) поширення QRS більше 0.10 с, деформація висхідного коліна і вершини зубця R, що нагадує шлуночкову екстрасистолу, у відведеннях I,II,а_VI, V_5-6;

2) поширення QRS більше 0,1 с,деформація комплексу QRS по типу rSr, rsR, rSR, V_1-2;

3) вкорочення інтервалу P-Q, поширення комплесу QRS;

4) комплес QRS коротший 0,1с, нагадує шлуночкові екстрасистолу;

5) комплекс QRS коротший 0,1с.

6. ЕКГ ознаки правошлуночкової екстрасистоли:

1) високий R в I відведенні, глибокий S в III;

2) високий R в III відведенні, глибокий S в I;

3) високий R в II відведенні;

4) глибокий S в II відведенні;

5) R_III > R_II > R_I.

7.Що таке рефлекс Бейнбріджа:

1) сповільнення серцевої діяльності;

2) пришвидшення серцевої діяльності;

3) посилення скоротливості міокарду;

4) сповільнення атріо-вентрикулярної провідності;

5) збільшення швидкості скорочення міокарду.

8. Що таке синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта:

1) приступи пароксизмальної надшлуночкової тахікардії внаслідок вродженої патології провідної системи серця;

2) приступи втрати свідомості з епілептоїдним станом внаслідок порушення ритму серця;

3) мигтіння передсердь і шлуночків;

4) підвищення тиску в артеріальній частині малого кола кровообігу;

5) втрата свідомості внаслідок різкого падіння АТ.

9. Що таке синдром Фредеріка:

1) мигтіння передсердь і шлуночків;

2) фібриляція шлуночків;

3) блокада Мобітц II;

4) комбінація мигтіння або тріпотіння передсердь і повної атріо-вентрикулярної блокади;

5) миготлива аритмія з ЧСС 120 в хв.

10. Яка ЧСС при пароксизмальній тахікардії:

1) 80-100;

2) 90-160;

3) 90-120;

4) 120-160;

5) 180-240 в хв.

Література.

1. Децик Ю.І. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К., 1998, с. 169-183.

2. В.В.Мурашко, А.В.Струтинський. Електрокарографія. М., 2005, с.98-137.

3. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 90-95.

ЗАНЯТТЯ 12

Тема.

ЕКГ-ознаки порушень провідності. Основи проведення електроімпульсної терапії. ЕКГ при комбінованих порушеннях ритму. Підсумкове заняття по методах обстеження серцевого хворого.

Вид заняття: практичне.

Навчально-виховна мета заняття: навчитися розпізнавати на ЕКГ ознаки порушення провідності; оволодіти навичками інтерпретації виявлдених змін на ЕКГ з різними видами розладами функції провідності. Ознайомитися з основами та правилами виконання електроімпульсної терапії.

Вихідний рівень знань.

1. Електрофізіологічні функції серця (автоматизм, збудливість, провідність, скоротливість).

2. Особливості ЕКГ в загальноприйнятих відведеннях, принцип і порядок розшифрування ЕКГ.

3. Структура і функції провідникової системи серця.

4. ЕКГ-ознаки різних видів блокад.

Зміст теми.

1.Зміни на ЕКГ, зумовлені порушеннями функції провідності.

1.1. Синоаурикулярна блокада.

1.2. Внутрішньопередсердна блокада.

1.3. Атріовентрикулярна блокада.

1.3.1. I ступінь атріовентрикулярної блокади;

1.3.2. Атріовентрикулярна блокада II ступеня I типу за Мобітцом;

1.3.3. Атріовентрикулярна блокада II ступеня II типу за Мобітцом;

1.3.4. III ступінь атріовентрикулярної блокади – повна блокада.

1.4. Внутрішньошлуночкові блокади.

1.4.1. ЕКГ-картина блокади лівої ніжки пучка Гіса.

2. Зміни на ЕКГ при комбінованих порушеннях ритму.

3. Синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW).

4. Синдром Фредеріка.

5. Покази до проведення та правила виконання електроімпульсної терапії.

Хід виконання заняття.

1. Контроль домашньої підготовки студентів.

2. Студенти вивчають основні зміни ЕКГ, зумовлені розладами функції провідності за допомогою таблиць, альбомів з ЕКГ і наборів ЕКГ з різними розладами проведення імпульса по провідній системі серця.

3. Самостійна робота студентів з електрокардіограмами з різними видами порушень провідності. Розпізнавання студентами наявних патологічних змін на ЕКГ , оформлення протоколу розшифрування наданої ЕКГ.

4. Розбір результатів самостійної роботи студентів. Оцінювання вмінь і навичок студентів аналізувати отримані результати і формулювати висновки.

5. Ознайомлення студентів з основами надання невідкладної медичної допомоги у випадку виникнення порушень провідності, загрозливих для життя. Вивчення студентами показів до проведення та правил виконання електроімпульсної терапії.

Практичні навички:вміти розпізнавати на ЕКГ основні види блокад серця; виявляти ЕКГ-ознаки синдрому Вольфа-Парніксона-Уайта (WPW), синдрому Фредеріка. Вміти аналізувати виявлені зміни на ЕКГ, оформляти протокол розшифрування ЕКГ, сформулювати висновок.

Контроль засвоєння теми, контрольні запитання.

1. Назвіть основні види порушення провідності.

2. ЕКГ-картина синоауринулярної блокади.

3. ЕКГ-озаки внутрішньопередсердної блокади.

4. Які є різновиди неповної атріовентрикулярної блокади?

5. Чим характеризуються періоди Самойлова-Венкенбаха?

6. Які ЕКГ ознаки III ступеня атріовентрикулярної блокади (повної)?

7. Які причини виникнення та клінічні прояви нападів Морганьї-Адамса-Стокса?

8. ЕКГ-ознаки блокади лівої ніжки пучка Гіса.

9. ЕКГ ознаки блокади правої ніжки пучка Гіса.

10. ЕКГ при комбінованих порушеннях ритму.

11. Чим характеризується синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW)?

12. Синдром Фредеріка.

13. Назвіть покази до проведення та правила виконання електроімпульсної терапії.

Домашня самопідготовка.

1. Електрофізіологічні функції серця.

2. ЕКГ-картина різних видів порушень провідності серця.

3. Намалювати провідну систему серця. Схематично замалювати в зошиті ЕКГ з різними видами порушення функції провідності.

Латинські терміни.

Arrhythmia, ae – неправильний ритм

Blocade (англ.) – виключення, ізоляція

Atrium, ii – передсердя

Ventriculus, i – шлуночок

Extra – особлива екстрасистола – додаткове, пердчасне скорочення серця

Irredularis, e – аритмічний, неправильний

Bradycardia, ae – рідкі серцеві скорочення.

Тести:

1. При якій аритмії може бути дефіцит пульсу:

1) синусовій тахікардії;

2) синусовій брадикардії;

3) синусовій аритмії;

4) миготливій аритмії;

5) пароксизмальній тахікардії.

2. ЕКГ ознаки передсердної екстрасистоли:

1) відсутність зубця Р і змінений шлуночковий комплекс;

2) зміненої форми зубець Р перед комплексом Q,R,S, нерозширений звичайний комплекс QRS;

3) нерозширений зубець Р і аберантний комплекс QRS;

4) наявність зубця Р і відсутність шлуночкового комплексу;

5) зубець Р після комплексу QRS, негативний.

3. Як називається екстрасистола, якщо вона регулярно чередується з нормальним синусовим імпульсом:

1) політопна;

2) одиночна;

3) вставочна;

4) аллоритмічна;

5) інтерпольована.

4. Які властивості пульсу при екстрасистолії:

1) нерегулярний;

2) регулярний;

3) частий;

4) рідкий;

5) швидкий.

5. Причини синоаурикулярної блокади:

1) порушення проведення імпульсу по правому передсердю;

2) порушення проведення імпульсу від правого передсердя до лівого;

3) порушення проведення імпульсу від синусового вузла до правого передсердя;

4) відсутність генерації імпульсів синусовим вузлом;

5) порушення проведення імпульсів від передсердь до шлуночків.

6. ЕКГ ознаки миготливої аритмії:

1) зубець Р відсутній, шлуночкові комплекси з’являються рідко, не змінені, на одинаковій відстані;

2) відсутній зубець Р, множинні хвилі f, шлуночкові комплекси регіструються через різні проміжки часу, їх форма звичайно майже не змінюються;

3)зубця Р нема, шлуночкові комплекси регулярні;

4) зубця Р нема, шлуночкові комплекси на різній відстані, різної амплітуди.

7. ЕКГ ознаки повної атріовентрикулярної блокади:

1) випадання повного серцевого циклу на фоні регулярних передсердних комплексів;

2) поступове, від циклу до циклу, подовження інтервалу Р- Q;

3) Р- Q поступово збільшується, проходить випадіння одного з шлуночкових комплексів;

4) нема зв’язку між зубцем Р (75 в I хв) і поширеним аберантним шлуночковим комплексом (25 в I хв);

5) зубець Р негативний після комплекса QRS.

8. Причини миготливої аритмії:

1) порушення збудливості міокарду;

2) порушення провідності;

3) одночасне порушення збудливості міокарду і провідності;

4) порушення автоматизму і провідності;

5) порушення функції автоматизму і збудливості.

9. ЕКГ ознаки тріпотіння передсердь:

1) зубець Р відсутній, одинакові інтервали R-R;

2) зубець Р відсутній, неодинакові інтервали R-R;

3) зубець Р незмінений, інтервал R-R вкорочений;

4) великі хвилі «пилоподібної» форми замість зубця Р, число яких перед кожним шлуночковим комплексом залежить від провідності вузла Ашоффа-Тавара, інтервал R-R різної величини, низько амплітудні хвилі у великій кількості (замість зубця Р).

10. Який рефлекс з’являється при підвищенні тиску в правому передсерді в результаті серцевої недостатності:

1) Терінга-Брейера;

2) Бейнбріджа;

3) Китаєва;

4) Ортнера;

5) Мюссе.

Література.

1. Пропедевтика внутрішніх хвороб / Децик Ю.І., Нейко Є.М., Пиріг Л.А. та ін., за ред. проф. Ю.І. Децика. – К.: “Здоров’я”, 2000. – С. 182-186.

2. Мурашко В.В., Струтинский А.В. Электрокардиография. – М.: Медицина. – 1998. – С. 11-14.

3. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб. – К.: “Здоров’я”, 2001. – С. 90 –95.

ЗАНЯТТЯ 13

Тема.

Розпитування і огляд хворих із захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Перкусія живота. Методи визначення асциту. Діагностичне значення. Поверхнева та глибока ковзна методична пальпація живота за В.П. Образцовим. Діагностичне значення, пальпації і відділів кишківника та шлунка.

Вид заняття: практичне.

Навчально-виховна мета заняття: оволодіти методикою розпиту­вання хворих з патологією шлунка і кишківника. Вивчити методику і тех­ніку дослідження органів травлення: огляд порожнини рота, живота, перку­сію і пальпацію живота (поверхневу і глибоку) за Образцовим-Стражеско, визначення асциту.

Вихідний рівень знань,

1. Клінічна топографія живота.

2. Проекція органів черевної порожнини на передню стінку живота.

3. Фізіологія травлення.

Зміст теми.

1. Збір анамнезу у хворих із патологією шлунково-кишкового тракту.

2. Огляд порожнини рота і живота.

3. Перкусія живота.

4. Пальпація живота за Образцовим-Стражеско.

Хід виконання заняття.

1. Коло ліжка хворих студенти збирають анамнез, проводять огляд по­рожнини рота і живота.

2. Перкусія живота.

3. Пальпація живота за Образцовим-Стражеско.

4. Визначення асциту.

Практичні навики: вміти проводити розпитування і огляд тематичних хворих, виявляти болючість в точках Мак-Бурнея, Опенховського; вміти визначати наявність симптому Щоткіна-Блюмберга. Оволодіти методикою пальпації живота за Образцовим-Стражеско, технікою перкусії живота, визначенням шуму плеску і асциту.

Контроль засвоєння теми, контрольні питання.

1. Як розуміти поняття диспепсія?

2. Які характеристики больового синдрому при патології ШКТ?

3. Як відрізнити шлункову кровотечу від легеневої кровотечі і кровотечі з варикозно-розширених вен стравоходу?

4. Яке значення мають шкідливі звички і порушення режиму харчування для виникнення даної патології?

5. На що треба звернути увагу при огляді ротової порожнини?

6. Топографія живота і проекція органів черевної порожнини на передню стінку живота.

7.Поверхнева пальпація живота, її діагностичне значення.

8.Принципи глибокої пальпації живота, її діагностичне значення.

9. Ознаки асциту, його визначення.

Домашня самопідготовка.

1. Основні скарги при патології шлунково-кишкового тракту.

2. Топографія живота і проекція органів черевної порожнини па передню стінку живота.

3.Проведення поверхневої і глибокої пальпації живота.

4. Визначення асциту.

Латинські терміни.

Achlorhydria, ae — відсутність соляної кислоти в шлунковому соці

Achylia, ae — відсутність соляної кислоти і пепсину в шлунковому соці;

Anorexia, ae — відсутність апетиту

Cheilitis, tidis — запалення губ

Colitis, tidis — запалення слизової оболонки товстої кишки

Diarrhoea, ae — пронос

Dyspepsie,ae —розлад травлення

Fructatio, ae — відрижка

Melaena, ae — кроваве випорожнення

Meteorismus— вздуття живота

Obstipacito, onis — закреп

Tumor, oris — пухлина

Vomitus, us — блювота

Тести:

1. Зниження апетиту:

1) anorexia;

2) hyporexia;

3) cibofobia;

4) eructation;

5) regurgitation.

2. Печія:

1) anorexia;

2) cibofobia;

3) eructation;

4) pyrosis;

5) nausea.

3. Нудота:

1) anorexia;

2) cibofobia;

3) eructation;

4) pyrosis;

5) nausae.

4. Відсутність апетиту:

1) anorexia;

2) hyporexia;

3) cibofobia;

4) eructation;

5) regurgitation.

5. Відрижка їжею:

1) anorexia;

2) hyporexia;

3) eructation;

4) cibofobia;

5) regurgitation.

6. Блювання:

1) pyrosis;

2) nausae;

3) eructation;

4) vomitus (emesie);

5) cibofobia.

7. Страх перед їдою через виник­нення болю в шлунку:

1) anorexia;

2) hyporexia;

3) cibofobia;

4) eructation;

5) regurgitation.

8. Відрижка повітрям:

1) anorexia;

2) hyporexia;

3) cibofobia;

4) eructation;

5) regurgitation

9. Здуття живота:

1) cibofobia;

2) meteorismus,

3) vausae;

4) vomitus;

5) erustatio.

10. Що таке метеоризм:

1) здуття товстої кишки;

2) здуття тонкої кишки і шлунка;

3) зниження апетиту;

4) печія в стравоході;

5) нудота?

11. Що таке флатуленція:

1) зниження апетиту;

2) печія в стравоході;

3) здуття тонкої кишки і шлун­ка;

4) відрижка;

5) блювання?

12. Що таке ахалазія кардії:

1) порушення здатності до розслаблення непосмугованих волокон м'яза—замикача стравоходу;

2) печія;

3) нудота;

4) виразка кардії шлунка;

5) міокардит?

13. Для якого захворювання трав­ної системи найбільш характер­ний сезонний біль:

Ь 1) холангіту;

2) виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки;

3) жовчнокам'яної хвороби;

4) коліту;

5) гепатиту?

14. Для якого захворювання характерний так званий голодний біль:

1) холециститу;

2) панкреатиту;

3) холангіту;

4) виразкової хвороби дванад­цятипалої кишки;

5) виразкової хвороби шлунка?

15. Біль у надчерев'ї, що має оперізувальний характер та ірраді­ює в спину, свідчить про:

1) гастрит або виразкову хво­робу шлунка;

2) дуоденіт або виразкову хво­робу дванадцятипалої кишки;

3) панкреатит; 4)холецистит;

5) подразнення черевного сплетення внаслідок захворю­вання шлунка, дванадцяти­палої кишки, жовчного міху­ра, підшлункової залози.

16. Час появи больового синдро­му після споживання їжі у хворих на виразкову хворобу дванадцяти­палої кишки:

1) через 4—8 год;

2) через 10 хв;

3) через 3—2 год;

4) через 30 хв;

5) після їди.

17. Який біль характерний для

виразкової хвороби шлунка з локалізацією виразки в кардії:

1) нічний;

2) голодний;

3) після їди;

4) постійний;

5) оперізувальний?

18. Яким буває апетит у хворого із синдромом підвищеної кислот­ності шлункового соку:

1) спотворений;

2) нормальний;

3) знижений;

4) підвищений;

5) відраза до м'яса?

19. Характер відрижки у хворих із синдромом зниженої кислот­ності шлункового соку:

1) відрижка повітрям;

2) відрижка із запахом тухлих яєць;

3) відрижка їжею;

4) відрижка кислим.

20. Відрижка із запахом тухлих яєць характерна для:

1) виразкової хвороби шлунка;'

2) виразкової хвороби дванад­цятипалої кишки;

3) раку шлунка;

4) цирозу печінки;

5) панкреатиту.

21. Чим відрізняється шлункове блювання від блювання іншого походження:

1) не пов'язане з їдою;

2) чітко пов'язане з їдою;

3) блювання великою кількіс­тю кислого вмісту;

4) блювання натще?

22. Вранішнє кисле блювання характерне для:

1) виразкової хвороби шлунка;

2) виразкової хвороби дванад­цятипалої кишки;

3)холециститу;

4) панкреатиту;

5) цирозу печінки.

23. Особливість блювання у хворих із синдромом стенозу юротаря:

1) у блювотинні є домішки жовчі;

2) у блювотинні є домішки крові;

3) у блювотинні наявна непере-травлена їжа;

4) у блювотинні наявна їжа, спожита напередодні.

24. В основі печії в стравоході є:

1) атрофія слизової оболонки шлунка;

2) гіпохлоргідрія;

3) ахлоргідрія;

4) гастроезофагеальний реф-люкс;

5) гастродуоденальний реф-люкс.

25. Блювання кавовою гущею характерне для:

1) стенозу воротаря;

2) шлункової кровотечі на фо­ні ахілії;

3) шлункової кровотечі на фо­ні нормохлоргідрії або гіпер-хлоргідрії;

4) жовтяниці;

5) зловживання кавою.

Література

1. Василенко В.Х. Пропедевтика внутрішніх хвороб. М.,1989, с.329-339, с. 361-375.

2. Децик Ю.І. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К., 1998, с.256-273.

3. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 95-103