Межі легенів

Верхні	Праворуч	Ліворуч
спереду	на 3-4 см вище від ключиці
Ззаду	на рівні остистого відростка VII шийного хребця (СVII)
поля Кренінга	4 - 8 см
Нижні	Праворуч	Ліворуч
парастернальна	нижній край V ребра	нижній край IV ребра
середньоключична	нижній край VI ребра	не визначається
передня пахвова	нижній край VII ребра	не визначається
середня пахвова	нижній край VIII ребра	нижній край VIII ребра
Задня пахвова	нижній край IX ребра	нижній край IX ребра
лопаткова	верхній край X ребра	верхній край X ребра
паравертебральна	на рівні остистого відростка XI грудного хребця (DXI або ТhXII)
Рухомість нижніх країв лег дібнаим ротом" частіше в уд, 000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000енів	6-8 см

Латинські терміни.

Рercussio,onis — постукування

Plesso — ударяти

Sanquis, inis — кров

Tympanum, I — барабан

Тести:

1. Де в нормі знаходиться границя легенів по передній пахвовій лінії:

1) на рівні 7 ребра;

2) на рівні 6 ребра;

3) на рівні 8 ребра;

4) на рівні 9 ребра;

5) верхній край 10 ребра.

2. При якому захворюванні верхня межа легенів визначається нижче нормального рівня:

1) при пневмонії;

2) при туберкульозі;

3) при пневмосклерозі;

4) при гідротораксі;

5) при емфіземі.

3. Вкажіть одну з причин двобічного зміщення нижніх меж легенів догори:

1) лівобічний ексудативний плеврит;

2) пневмоторакс;

3) метеоризм;

4) ателектаз легені;

5) емфізема.

4. Який перкуторний звук над легенями в нормі:

1) коробковий;

2) притуплений;

3) ясний легеневий;

4) притуплено-тимпанічний;

5) тупий.

5. Що таке пасивна рухомість нижніх країв легенів:

1) рухомість при глибокому вдосі і видосі;

2) рухомість при зміні положення тіла;

3) рухомість при глибокому вдосі;

4) рухомість при глибокому видосі;

5) при затримці дихання.

6. Який перкуторний звук над порожниною, що сполучається з бронхом:

1) ясний легеневий;

2) коробковий;

3) тимпанічний;

4) притуплений;

5) тупий.

7. Який перкуторний звук при вогнищевій пневмонії, коли запальне вогнище розміщене на глибині 9 см.:

1) притуплений;

2) притуплено-тимпанічний;

3) тимпанічний;

4) ясний легеневий;

5) коробковий.

8. Яким видом перкусії проводять порівняльну перкусію:

1) голосною;

2) тихою;

3) найтихішою;

4) дуже голосною;

5) звичайною.

9. Що таке поля Кренінга:

1) висота верхівок легенів спереду;

2) висота верхівок легенів ззаду;

3) ширина верхівок легенів;

4) ширина правої легені знизу,спереді і ззаді;

5) ширина лівої легені знизу, ззаді.

10. З фізичної точки зору тупий звук:

1) високий, тривалий, тихий;

2) низький, тривалий, голосний;

3) високий, тихий, короткий;

4) низький, короткий, голосний;

5) низький, тривалий, тихий.

11. Тривалість перкуторного тону тим більша, чим:

1) тканина меншщільна і маса її більша;

2) тканина більш щільна і маса її більша;

3) тканина менш щільна і маса її менша;

4) не залежить від щільності тканини;

5) не залежить від маси тканини.

12. В яких випадках над легенями виникає тупий звук:

1) при емфіземі легенів;

2) при пневмотораксі;

3) над тонкостінними кавернами, що випорожнились;

4) при ексудативному плевриті над рідиною;

5) при бронхіті.

13. Коли виникає тимпанічний звук над легенями:

1) при емфіземі;

2) при ущільненні легеневої тканини;

3) при хронічному застої крові в легенях;

4) при пневмосклерозі;

5) над абсцесом легені, заповненим гноєм.

14. Який перкуторний звук виникає в стадії приливу при крупозній пневмонії:

1) тупий;

2) притуплений;

3) притуплений тимпаніт;

4) ясний легеневий;

5) тимпанічний.

15. Який перкуторний звук виникає над простором Траубе:

1) тупий;

2) притуплений;

3) ясний легеневий;

4) тимпанічний;

5) притуплений тимпаніт.

16. Коли нижня границя легенів зміщується вверх:

1) на глибокому вдосі;

2) при зморщенні легеневої тканини;

3) при емфіземі легенів;

4) при хронічному застої крові в легенях;

5) при ентнроптозі.

17. Що відбувається при пневмонії, яка локалізується в нижній долі легені:

1) появляється тимпанічний звук;

2) зменшується висота стояння верхівок легенів;

3) зменшується ширина полів Креніга;

4) зменшується активна рухомість нижнього краю легені;

5) збільшується активна рухомість нижнього краю легені.

18. В якій послідовності проводиться перкусія легенів:

1) порівняльна перкусія, топографічна;

2) топографічна перкусія, порівняльна;

3) визначення екскурсії легенів, висоти стояння верхівок, порівняльна перкусія;

4) визначення нижніх границь легенів, порівняльна перкусія;

5) визначення полів Кренінга, топографічна, порівняльна перкусія.

19. Розміщення верхньої границі легенів ззаді у здорових людей:

1) остистий відросток 5-го шийного хребця;

2) остистий відросток 6-го шийного хребця;

3) остистий відросток 7-го шийного хребця;

4) остистий відросток 1-го грудного хребця;

5) остистий відросток 2-го грудного хребця.

20. Як визначається активна рухомість нижнього краю легенів (екскурсія):

1) при нормальному диханні;

2) при затримці дихання;

3) на фазі вдоху;

4) при затримці дихання на висоті вдоху і видоху;

5) на фазі видоху.

21. З фізичної точки зору тимпанічний звук:

1) високий, тривалий, тихий;

2) низький, тривалий, голосний;

3) високий, короткий, тихий;

4) низький, короткий, голосний;

5) високий, короткий, голосний.

22. Перкуторна сфера – це:

1) область перкуторного удару;

2) вся ділянка, що коливається під впливом перкуторного удару (має ширину і глибину);

3) ширина розповсюдження перкуторного удару;

4) глибина розповсюдження перкуторного удару;

5) площа коливань, викликаних перкуторним ударом.

23. Коли виникає тупий звук над легенями:

1) при емфіземі легенів;

2) при крупозній пневмонії в стадії опечінкування;

3) при пневмотораксі;

4) над бронхоектазом, каверною, абсцесом легені, що випорожнились;

5) при ателектазі легені, що починається.

24. Активна рухомість нижнього краю легені зменшується при:

1) глибокому диханні;

2) емфіземі легенів;

3) ентероптозі;

4) фізичному напруженні;

5) при задишці.

25. При якому патологічному стані легенів при перкусії визначається тимпанічний звук:

1) емфіземі легенів;

2) пневмотораксі;

3) крупозній пневмонії;

4) бронхіті;

5) бронхіоліті.

0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000

Література.

1. Василенко В X. Проледевтика внутреннихболезней.М., 1989г. с. 38-41, с.96-103.

2. Децик Ю.І. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К., «Здоров'я». 1998, с. 86 - 92; с. 52-56.

3. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 44-50.

ЗАНЯТТЯ 5

Тема.

Аускультація| легень|: основні| дихальні| шуми| (везикулярне| та бронхіальне| дихання|). Додаткові| дихальні| шуми| (крепітація|, хрипи|, шум| тертя| плеври|).

Вид заняття: практичне.

Навчально-виховна мета заняття: навчитися методиці аускультації легень, вміти розрізняти основні (везикулярне і бронхіальне дихання) та побічні (сухі, вологі хрипи, шум тертя плеври) дихальні шуми в легенях, визначати бронхофонію.

Вихідний рівень знань.

Анатомія та фізіологія системи органів дихання, фізика звуку.

Зміст теми.

1. Аускультація як метод об'єктивного обстеження хворого.

2. Методика аускультації.

3. Основні дихальні шуми.

4. Побічні дихальні шуми.

5. Бронхофонія.

Хід виконання заняття.

1. Опитування (перевірка вихідного рівня знань).

2. Аускультація легень здорової людини, вислуховування для порівняння ларингеального та бронхіального дихання. Визначення бронхофонії.

3. Групове прослуховування платівки з записом основних та побічних дихальних шумів. Вислуховування хворого з допомогою стетоскопа.

4. Самостійна робота студентів в палатах з хворими (збирання анамнезу і об'єктивне обстеження хворого).

5. Обговорення результатів, отриманних при обстеженні хворих.

6. Оцінка кінцевого рівня знань.

Практичні навички: вміти проводити аускультацію легень, визначити бронхофонію, вміти відрізнити везикулярне дихання від бронхіального, сухі хрипи від вологих, крепітацію від хрипів, шум тертя плеври від хрипів, вміти розрізнити хрипи: сухі по висоті, вологі по калібру та звучності.

Контроль засвоєння теми, контрольні запитання.

1. Послідовність аускультації легень.

2. Механізм утворення везикулярного дихання.

3. Де утворюється бронхіальне дихання?

4. Різновидності везикулярного дихання та умови їх виникнення.

5. Види бронхіального дихання та умови їх виникнення.

6. Де у здорової людини вислуховується бронхіальне дихання?

7. Які побічні дихальні шуми ви знаєте?

8. Як поділяються сухі хрипи, умови їх виникнення?

9. Діагностичне значення сухих хрипів.

10. Як поділяються вологі хрипи?

11. Діагностичне значення вологих хрипів.

12. Діагностичне значення крепітації.

13. Чим відрізняється шум тертя плеври від хрипів?

14. Чим відрізняються хрипи від крепітації?

Домашня самопідготовка.

1 . Методика аускультації.

2. Основні дихальні шуми, їх діагностичне значення.

3. Побічні дихальні шуми, їх діагностичне значення.

4. Бронхофонія.

5. Схема класифікації основних та побічних дихальних шумів.

Латинські терміни.

Аuscultatio, onis — вислуховування

Аusculto, are — слухаю

Skopeo (гр.) — дивлюсь

Stethos (гр.) — грудна клітка

Тести:

1. Від чого залежить тональність і калібр хрипів:

1) від частоти дихання;

2) від характеру секрету;

3) від калібрів бронхів;

4) від глибини дихання;

5) від наявності запальної інфільтрації навколо бронхів.

2. Яке дихання вислуховується про пневмосклерозі:

1) бронхіальне;

2) везикулярне;

3) жорстке;

4) відсутнє;

5) посилене везикулярне.

3. Де виникає бронхіальне дихання:

1) в бронхах;

2) в альвеолах;

3) в гортані;

4) між листками плеври;

5) в бронхіолах.

4. При якій патології легень вислуховується бронхіальне дихання, дзвінкі вологі хрипи:

1) пневмонія;

2) бронхіт;

3) емфізема легенів;

4) сухий плеврит;

5) над поверхнею рідини при ексудативному плевриті.

5. Яке дихання вислуховується при сухому плевриті:

1) бронхіальне;

2) везикулярне;

3) жорстке;

4) амфоричне;

5) пцерильне.

6. Де виникають хрипи:

1) в альвеолах;

2) в бронхах;

3) в плевральній порожнині;

4) в гортані;

5) при проходженні повітря через голосову щілину.

7. В яких точках аускультації легенів почуємо в нормі бронхіальне дихання:

1) над трахеєю;

2) над гортанню;

3) в югулярній ямці;

4) в нижніх відділах легенів;

5) на рівні III–IV грудних гребців між лопатками.

8. При порожнині в легенях, заповненій повітрям вислуховуємо дихання:

1) жорстке;

2) везикулярне;

3) амфоричне;

4) відсутність дихання;

5) бронхіальне.

9. При якій патології легенів вислуховується жорстке дихання:

1) при емфіземі;

2) при бронхітах;

3) при пневмонії;

4) при сухому плевриті;

5) при ексудативному плевриті.

10. На якій фазі дихання вислуховується крепітація:

1) на вдоху;

2) на видиху;

3) вдоху і видоху;

4) при затримці дихання;

5) при видиху.

11. При якому варіанті патології не буде спостерігатися патологічне бронхіальне дихання:

1) вогнищева пневмонія і бронхіт;

2) крупозна пневмонія і бронхіт;

3) пухлина легенів і нормальна прохідність бронхів;

4) крупозна пневмонія в стадії опечінкування і ексудативний плеврит;

5) крупозна пневмонія і сухий плеврит.

12. При наявності великих тонкостінних бронхоектазів, заповнених густим гноєм, виникає такий тип дихання:

1) ослаблене везикулярне дихання;

2) посилене везикулярне дихання;

3) патологічне бронхіальне дихання;

4) амфоричне дихання;

5) пцерильне дихання.

13. При наявності ексудативного плевриту над рівнем рідини в легенях вислуховується:

1) ослаблене везикулярне дихання;

2) жорстке везикулярне дихання;

3) патологічне бронхіальне або везикулобронхіальне дихання;

4) амфоричне дихання;

5) везикулярне жорстке дихання з подовженим видихом.

14. Сухі хрипи спостерігаються при:

1) крупозній пневмонії;

2) абсцесі легенів;

3) емфіземі легенів;

4) приступі бронхіальної астми;

5) сухому плевриті.

15. Коли виникають вологі дрібно міхурцеві хрипи:

1) при наявності рідкого ексудату в дрібних бронхах;

2) при наявності в’язкого, густого ексудату в дрібних бронхах;

3) при наявності крупних каверн з рідким змістом;

4) при абсцесі легенів;

5) при приступі бронхіальної астми.

16. Який з відомих Вам феноменів може посередньо посвідчити про наявність пневмоній:

1) сухі свистячі хрипи;

2) сухі жужачі хрипи;

3) дрібноміхурцеві вологі незвучні хрипи (неконсонуючі);

4) дрібноміхурцеві вологі звучні хрипи (консонуючі);

5) коротке везикулярне дихання.

17. Де виникає крепітація:

1) в дрібних бронхах;

2) в крупних бронхах;

3) в порожнині каверни;

4) в порожнині плеври;

5) в альвеолах.

18. Крепітація при крупозній пневмонії зникає при наступних умовах:

1) поява вторинного бронхіту в стадії розсмоктування при крупозній пневмонії;

2) при появі сухого плевриту;

3) при заповненні альвеол ексудатом (стадія опечінкування);

4) при розрідженні харкотиння;

5) при затрудненному виділенні харкотиння.

19. Яке дихання виникає при ущільненні легеневої тканини:

1) бронхіальне;

2) жорстке;

3) везикулярне;

4) змішане;

5) пуерильне.

20. Які умови для поширення бронхофонії:

1) розширення легенів;

2) наявність рідини в плевральній порожнині;

3) наявність повітря в плевральній порожнині;

4) ущільнення легеневої тканини;

5) катаральні зміни в бронхах. виникає крепітаціяхання.нуючі););

000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000

21. При синдромі ущільнення легеневої тканини вислуховується:

1) жорстке везикулярне дихання;

2) ослаблене везикулярне дихання, сухі хрипи;

3) патологічне бронхіальне дихання;

4) посилене везикулярне дихання;

5) амфоричне дихання.

22. Сухі жужачі хрипи виникають при:

1) наявності рідкого вмісту в бронхах;

2) при ураженні дрібних бронхів;

3) при ураженні бронхіол;

4) при наявності в крупних бронхах в’язкого секрету;

5) при сухому плевриті.

23. Чому вологі дрібноміхурчаті дзвінкі хрипи можуть свідчити про наявність бронхопневмонії:

1) бо стінка бронха при запаленні ущільнюється;

2) бо при бронхіті порушується прохідність бронха;

3) бо в ураженому бронху збирається велика кількість рідкого ексудату;

4) бо при бронхопневмонії бронх оточений ділянкою ущільненої, інфільтрованої тканини;

5) бо при бронхопневмонії бронх стискається ущільненою, інфільтрованою тканиною легені.

24. Який аускультативний феномен в стадії приливу при крупозній пневмонії вислуховується одночасно з крепітацією:

1) жорстке везикулярне дихання;

2) бронхіальне дихання;

3) везикулобронхіальне дихання;

4) амфоричне дихання;

5) сухі хрипи.

25. При розширенні легенів вислуховується дихання:

1) бронхіальне;

2) везикулярне;

3) жорстке;

4) ослаблене;

5) посилене.

ести

00000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000Література.

1 . Василенко В.Х. Пропедевтика внутренних болезней. М., 1989, с. 103-112.

2. Децик Ю.І. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К., «Здоров'я», 1998, с. 56 -58, с. 92-98.

3. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 50-57

ести

00000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000ЗАНЯТТЯ 6

Тема.

Інструментальні| і лабораторні| методи| дослідження| органів дихання|. Підсумкове| заняття| на| методах| обстеження| легеневих| хворих|.

Вид заняття: практичне.

Навчально-виховна мета: знати методики лабораторного обстеження харкотиння, ексудату і трансудату, основні інструментальні і лабораторні методи дослідження в пульмонології, вміти давати клінічну оцінку результатам обстежень.

Вихідний рівень знань.

Анатомія і фізіологія системи органів дихання. Мікроскопія пофарбованих препаратів по Ціль-Нільсену для виявлення туберкульозної мікобактерії.

Зміст теми.

1. Фізичні властивості харкотиння.

2. Мікроскопічне дослідження харкотиння.

3. Бактеріологічне дослідження харкотиння на мікобактерії туберкульозу.

4. Обстеження фізичних і хімічних властивостей плевральної рідини.

5. Мікроскопія осаду ексудатів і трансудатів.

6. Основні інструментальні методи дослідження в пульмонології.

Хід виконання заняття.

1. Опитування (перевірка вихідного рівня знань).

2. Перевірка домашнього завдання.

3. Групова робота студентів з навчальними зразками лабораторного обстеження харкотиння і плеврального пунктату, діагностична оцінка результатів.

4. Обговорення основних інструментальних методів дослідження в пульмонології, демонстрація рентгенологічних знімків легень, томограм, результатів бронхографії, флюорограм, комп'ютерної томографії, обго­ворення результатів бронхоскопії та пункційної біопсії.

5. Самостійна робота студентів в палатах з хворими (лабораторні та інструментальні методи дослідження у конкретних хворих із легеневою патологією).

6. Обговорення результатів, отриманих при обстеженні хворих.

7. Оцінка кінцевого рівня знань.

Практичні навички: вміти проводити пробу Рівальта, вміти давати клінічну оцінку результатам обстеження харкотиння, ексудату і трансудату та інструментальних методів дослідження пульмонологічних хворих.

Контроль засвоєння теми, контрольні запитання.

1.3 якою метою проводиться обстеження харкотиння, ексудатів і транс­судатів?

2. Що таке харкотиння, добова кількість при різних захворюваннях?

3. Розповісти про фізичні властивості харкотиння (колір, запах, прозо­рість, поділ на шари).

4.Розповісти про характер харкотиння при різноманітних захво­рюваннях, його діагностичне значення.

5. Що являють собою альвеолярні макрофаги і клітини серцевих вад?

6. Що таке спіралі Куршмана і кристали Шарко-Лейдена, їх діагно­стичне значення?

7. При яких захворюваннях легенів зустрічаються еластичні волокна?

8. Що таке ексудат?

9. Що таке трансудат?

10. Розповісти диференціальні ознаки ексудату і трансудату. Проба Рівальта.

11. Перерахувати основні інструментальні методи обстеження в пуль­монології.

Домашня самопідготовка.

1. Загальні фізичні властивості харкотиння, ексудатів ітрансудатів.

2. Характер харкотиння і види ексудатів.

3. Мікроскопічне обстеження нативних препаратів і пофарбованих мазків харкотиння, ексудату і трансудату.

4. Диференціальна діагностика ексудату і трансудату.

5. Основні інструментальні методи дослідження в пульмонології.

Латинські терміни.

Exsudatum, i — запальний випіт (ексудат)

Haemoptoe, es — кровохаркання

Putridus, a, um — гнилий, гнильний

Sputum, i — харкотиння

Transsudatum, i — незапальний випіт (трансудат)

Тести:

1. Що таке диспное:

1) зупинка дихання;

2) задишка;

3) знижена частота дихальних рухів за 1 хв;

4) вимушене положення сидячи з опущеними ногами;

5) вимушене положення лежачи?

2. Яка задишка характерна для бронхіальної астми:

1) інспіраторна;

2) експіраторна;

3) змішана;

4) дихання Чейна-Стокса;

5) дихання Біота?

3. Харкотиння «повним ротом», частіше в ранковий час характерно для:

1) інфільтративно-вогнищевого туберкульозу легенів;

2) бронхоектатичної хвороби;

3) вогнищевої пневмонії;

4) гострого бронхіту;

5) емпієми плеври?.

4. Яке захворювання може спричинити кровохаркання:

1) ексудативний гнійний плеврит;

2) дифузний катаральний бронхіт;

3) вогнищева пневмонія;

4) бронхіальна астма (у період нападу);

5) інфаркт легені?

5.Для якої патології дихальної системи характерний біль у грудній клітці:

1) бронхіту;

2) туберкульозу легенів;

3) емфіземи легенів;

4) міжребрової невралгії;

5) ексудативного плевриту?

6.Статичний огляд грудної клітки передбачає:

1) визначення рухів обох половин грудної клітки;

2) огляд обох половин грудної клітки поза актом дихання;

3) огляд м'язів грудної клітки;

4) визначення ступеня участі обох половин грудної клітки в акті дихання;визначення частоти, глибини і ритму дихання.

7. Характерні особливості гіперстенічної форми грудної клітки:

1) грудна клітка нагадує циліндр, епігастральний кут більший за 90°, розташування ребер майже горизонтальне,надключичні ямки згладжені,лопатки щільно прилягають до грудної клітки;

2) грудна клітка видовжена і сплощена, епігастральний кут гострий; ребра косо розташовані, надключичні ямки добре виражені, лопатки відстають від грудної клітки; 3) дошкоподібна грудна клітка, епігастральний кут менший за 45°;

4) грудна клітка має втиснення в нижній частині груднини;

5) грудна клітка у вигляді конуса, передньо-задній розмір менший за бічний, епігастральний кут наближається до90°.

8. Яка форма грудної клітки характерна для людини, що перенесла рахіт:

1) бочкоподібна;

2) паралітична;

3) «куряча»;

4) човноподібна;

5) астенічна?

9. Яка форма грудної клітки характерна для сирингомієлії:

1) бочкоподібна;

2) паралітична;

3) «куряча»;

4) човноподібна;

5) астенічна?

10. Зменшення «хворої» половини грудної клітки характерне для:

1) ателектазу легенів;

2) однобічного ексудативного плевриту;

3) емфіземи легенів;

4) великої пухлини легенів;

5) абсцесу легенів.

11. Яка частота дихання (кількість дихальних рухів за 1 хв) в нормі у новонароджених:

1) 60—90;

2) 40-45;

3) 16—20;

4) 8—15;

5) 90—120?

12. Що таке дихання Біота:

1) глибоке шумне дихання, що поєднується з патологічним зменшенням частоти дихання;

2) глибокі ритмічні дихальні рухи, що чергуються через рівні проміжки часу з довгими дихальними паузами;

3) після довгої дихальної паузи спочатку з'являється безшумне поверхневе дихання, глибина якого наростає і досягає максимуму на 5—7-му вдихові, а потім в тій самій послідовності зменшується і закінчується наступною паузою;

4) таке саме, як попереднє/гільки замість дихальної паузи спостерігається слабке повфхневе дихання;

5) поверхневі ритмічні дихальні рухи?

13. Завдяки пальпації грудної клітки визначають:

1) болючість;

2) бронхофонію;

3) екскурсію нижніх країв легенів;

4) висоту стояння верхівок;

5) вологі дрібноміхурцеві хрипи.

14. Резистентність міжребрових проміжків збільшується у хворих на:

1) бронхіт;

2) бронхоектатичну хворобу;

3) дифузний пневмосклероз;

4) сухий плеврит;

5) ексудативний плеврит?.

15. Голосове тремтіння зникає або стає ослабленим за таких умов:

1) крупозна пневмонія в стадії розпалу;

2) ексудативний плеврит над місцем проекції рідини;

3) сухий плеврит;

4) над лінією Соколова -копія пофарбованих препаратів, 000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000Еліса - Дамуазо;

5) інфаркт легені?.

16. В якій послідовності проводять перкусію легенів:

1) порівняльна, топографічна перкусія;

2) топографічна, порівняльна перкусія;

3) визначення екскурсії легені в, висоти стояння верхівок,порівняльна перкусія;

4) визначення нижніх меж легенів, порівняльна перкусія;

5) визначення полів Креніга, топографічна, порівняльнаперкусія?

17. Тривалість перкуторного тону:

1) буває більшою, якщо тканина менш щільна і маса її більша;

2) тканина більш щільна і маса її більша;

3) тканина менш щільна і маса її менша;

4)не залежить від щільності тканини;

5)не залежить від маси тканини.

18. Який перкуторний звук над легенями в нормі:

1) коробковий;

2) притуплений;

3) ясний легеневий;

4) притуплено-тимпанічний;

5) тупий?

19. Тупий звук над легенями характерний для:

1) емфіземи легенів;

2) пневмотораксу;

3) ексудативного плевриту над місцем проекції рідини;

4) бронхіту;

5) над тонкостінними кавернами, що випорожнилися.

20. При якому з перелічених захворювань під час перкусії визначається притуплено-тимпанічний звук:

1) емфіземі;

2) бронхіальній астмі;

3) ателектазі легені;

4) пневмотораксі;

5) бронхіті?

21. Який перкуторний звук характерний для гострого бронхіту:

1) ясний легеневий;

2) коробковий;

3) тимпанічний;

4) притуплений;

5) тупий?

22. Розміщення верхньої межі легенів ззаду у здорових людей:

1) нарівні остистого відростка V шийного хребця;

2) нарівні остистого відростка VI шийного хребця;

3) на рівні остистого відростка VII шийного хребця;

4) нарівні остистого відростка І грудного хребця;

5) на рівні остистого відростка II грудного хребця.

23.Як правильно збирати харкотиння для загального аналізу:

1) зібрати харкотиння після вечері;

2) збирати харкотиння кожні 3 год в окремі посудини —8 порцій;

3) збирати ранкове харкотиння протягом 3 год;

4) збирати харкотиння протягом 1—2 діб;

5) збирати ранкове харкотини я, бажано до їди і після полоскання ротової порожнини?

24. Наявність у харкотинні пробок Дітріха характерна для:

1) емфіземи;

2) бронхіальної астми;

3) гангрени;

4) катарального бронхіту;

5) вад серця.

25. Про яке захворювання слід думати, отримавши геморагійний пунктат з плевральної порожнини:

1) ракове ураження плеври;

2) серцеву недостатніст;

3) туберкульоз легенів вогнищевий;

4) пневмосклероз;

5) карніфікацію?

Література.

1.Василенко В.Х. Пропедевтика внутренних болезней. М., 1989, с. 143-159.

2. Децик Ю.І. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К., «Здоров'я», 1998, с. 98 - 108.

3. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 57-61

ЗАНЯТТЯ 7

Тема.

Розпитування| та огляд| хворих| із захворюваннями| органів| кровообігу||. Огляд|, пальпація| ділянки| серця|, периферичних судин|. Перкусія| серця|: визначення| меж| відносної| і абсолютної| тупості| серця|. Конфігурація| серця|. Діагностичне| значення|.

Вид заняття: практичне.

Навчально-виховна мета заняття: навчитися методиці збирання ана­мнезу, проведення загального і детального огляду хворих з серцево-судинними захворюваннями, пальпації ділянки серця, визначення границь відносної та абсолютної тупості серця.

Зміст теми.

1. Збирання анамнезу у хворих з серцево-судинною патологією.

2. Проведення загального і детального огляду у хворих з захворюван­нями серцево-судинної системи.

3. Методика і техніка пальпації ділянки серця, визначення границь від­носної та абсолютної тупості серця, ширини судинного пучка, контурів і конфігурації серця.

4. Розбір рентгенограм з різними конфігураціями серця.

Хід виконання заняття.

1. Контроль домашньої підготовки.

2.У пацієнтів з захворюваннями серця зібрати анамнез, виділити основні і додаткові скарги, встановити початок появи симптомів хвороби, їх характер, зв'язок з перенесеними захворюваннями, особливо таких, як ревматизм, ангіна, інфекційні захворювання, сифиліс; стресовими станами та ін.

3.При проведенні загального огляду особливу увагу звернути на положення хворого, колір шкіри та видимих слизових, наявність набряків, стан периферійних судин.

4.Проведення детального огляду та пальпації ділянки серця, визна­чення верхівкового поштовху.

5. Визначення меж відносної та абсолютної тупості серця.

6. Визначення ширини судинного пучка та конфігурації серця.

Практичні навички: вміти провести розпитування серцевого хворого, загальний, детальний огляд, пальпацію ділянки серця, визначати за допомогою перкусії меж відносної та абсолютної тупості серця, ширину судинного пучка, контурів та конфігурації серця, визначати конфігурацію серця за даними ретгенограм.

Контроль засвоєння теми, контрольні запитання.

1. Скарги при серцево-судинній патології.

2. Які зміни можна виявити у хворого з патологією серцево-судинної системи при загальному, детальному огляді ділянки серця, при пальпації серця?

3. Верхівковий та серцевий поштовхи, дігностичне значення.

4. Діагностичне значення систолічного та діастолічного тремтіння.

5. Відносна та абсолютна тупість серця. Техніка проведення перкусії серця.

6. Конфігурація ширина серця в нормі. Патологічні конфігурації серця.

Межі серця

Відносна серцева тупість (межі):
Права	Ліва		Верхня
1 см вправо від правого краю грудини в IV міжребер'ї	1,5-2 см до середини від лівої серединно-ключичної лінії в V міжребер'ї		1. parasternalis . судиннення ...000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000нижній край III ребра
Абсолютна серцева тупість (межі):
Права	Ліва		Верхня
лівий край грудини в IV міжребер'ї	співпадає з відносною тупістю		нижній край IV ребра
Ширина судиинного пучка
по правому краю грудини в II міжребер'ї		по лівому краю грудини в II міжребер'ї

Домашня самопідготовка.

1. Особливості анамнезу у хворих з патологією серцево-судинної системи.

2. Методика проведення огляду та пальпації ділянки серця.

З. Методика і техніка перкусії серця.

4. Складання таблиці з вказанням меж відносної та абсолютної тупості серця, ширини судинного пучка.

Латинські терміни.

Astma cardiale — серцева астма

Cyanosis, is — синюшність

Dolor, oris — болі

Dyspnoe,es — задишка

Orthopnoe, es — задишка в сидячому положенні

Pulsatio, onis — пульсація

Тести:

1. Де і коли виникає і визначається систолічне „котяче муркотіння”:

1) при стенозі мітрального отвору на верхівці;

2) при стенозі гирла аорти;

3) при недостатності клапанів аорти в II-му міжребер’ї справа коло грудини;

4) на верхівці серця при сухому перикардиті;

5) в зоні абсолютної тупості серця при сухому перикардиті.

2. Серцевий поштовх – це:

1) пульсація зліва від грудини на досить великій площі;

2) пульсація в II-му міжребер’ї справа;

3) пульсація в II-му міжребер’ї зліва;

4) епігастральна пульсація;

5) пульсація в югулярній ямці.

3. Як відрізнити пульсацію сонних артерій від пульсації яремних вен на шиї:

1) пульсація сонних артерій видно досередини від грудино-ключичного м’язу, а вен – назовні;

2) пульсацію сонних артерій видно назовні від грудино-ключично-сосковидного м’язу, а вен – досередини;

3) пульсація артерій не помітна в нормі;

4) пульсація вен більш помітна, ніж пульсація артерій;

5) пульсація вен помітна в югулярній ямці.

4. Що таке „голова медузи”:

1) лице при мітральному стенозі;

2) аортальне лице;

3) видимі набряклі вени на животі (венозні колатералі);

4) видимі набряклі вени на шиї;

5) лице при хронічній недостатності кровообігу.

5. Анасарка – це:

1) набряки на ногах;

2) набряки на попереку;

3) набряки на шиї;

4) водянка живота;

5) набряк всього тіла.

6. Осанка „гордої людини” буває при:

1) мітральному стенозі;

2) ексудативному перикардиті;

3) злипливому перикардиті;

4) астмі;

5) ексудативному плевриті.

7. Лице Корвізара буває при:

1) серцевій недостатності;

2) мітральному стенозі;

3) асциті;

4) пастозності;

5) при стисненні верхньої порожнистої вени.

8. Що таке кардіалгія:

1) болі в області печінки;

2) болі в області серця;

3) відчуття „перебоїв” в області серця;

4) м’язові болі;

5) серцебиття.

9. Пастозність – це:

1) кровохаркання;

2) кашель;

3) похолодання кінцівок;

4) відчуття пульсації в тілі;

5) легка ступінь набряку.

10. Що таке гемоптое (haemoptoe):

1) кровохаркання;

2) кашель;

3) похолодання кінцівок;

4) відчуття пульсації в тілі;

5) легка ступінь набряку.

11. Патологічне зміщення верхівкового поштовху вліво буває при:

1) гіпертрофії лівого шлуночка;

2) асциті;

3) метеоризмі;

4) емфіземі легенів;

5) пневмосклерозі.

12. Площа нормального верхівкового поштовху складає:

1) 1 см²;

2) 2 см²;

3) 3 см;

4) 4 см;

5) 5 см².

13. „Розлитим” називається такий верхівковий поштовх, площа якого складає:

1) 1-2 см²;

2) до 1 см²;

3) до 2 см²;

4) більше ніж 2 см².

14. Резистентний верхівковий поштовх свідчить про:

1) недостатність мітрального клапану;

2) недостатність клапанів аорти;

3) стеноз гирла аорти;

4) гіпертрофію лівого шлуночка;

5) дилятацію порожнини лівого шлуночка.

15. Надчеревна пульсація, що посилюється на вдоху, свідчить про:

1) атеросклероз аорти;

2) гіпертрофію лівого шлуночка;

3) гіпертрофію правого шлуночка;

4) аневризму аорти;

5) судинну пухлину печінки (гемангіому).

16. Артеріальна пульсація печінки може виникати при:

1) недостатності мітрального клапану;

2) недостатності клапанів аорти;

3) недостатності тристулкового клапану;

4) недостатності скоротливої функції і лівого шлуночка;

5) стенозі мітрального отвору.

17. Коли буває „танок каротид”:

1) при стенозі мітрального отвору;

2) при недостатності мітрального клапану;

3) при стенозі гирла аорти;

4) при недостатності клапанів аорти;

5) при недостатності трикуспідального клапану.

18. Збільшення плоші абсолютної тупості серця спостерігається при:

1) лівобічному пневмотораксі;

2) емфіземі легенів;

3) приступі бронхіальної астми;

4) пневмоперикардиті;

5) запаленні передніх країв легень.

19. Зміщення лівої границі серцевої тупості вліво може спостерігатись при:

1) гіпертрофії правого передсердя;

2) гіпертрофії лівого пердсердя;

3) гіпертрофії правого і лівого пердсердя;

4) гіпертрофії правого і лівого шлуночків;

5) стенозі мітрального клапану.

20. Верхня границя абсолютної тупості серця розміщена:

1) нижній край III-го ребра по лівій середньоключичній лінії;

2) нижній край IV-го ребра по лівій парастернальній лінії;

3) нижній край V-го ребра по лівій середньоключичній лінії;

4) верхній край III-го ребра по лівій парастернальній лінії;

5) верхній край IV-го ребра по лівій середньоключичній лінії.

21. В результаті чого виникає merbus coeruleus:

1) бронхіальної астми;

2) мітрального стенозу;

3) серцево-судинної недостатності;

4) стеноза гирла легеневої артерії;

5) коарктації аорти .

22. Систолічне “котяче муркотіння” на основі серця пальпується при:

1) недостатності клапанів аорти;

2) стенозі гирла аорти;

3) мітральному стенозі;

4) недостатності лівого атріо-вентрикулярного клапану;

5) недостатності правого атріо-вентрикулярного клапану.

23. Пульсація яремних вен – патогномічний симптом при:

1) недостатності клапанів аорти;

2) недостатності мітрального клапану;

3) недостатності трикуспідального клапану;

4) мітральнvarasternalis0000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000000 стенозі;

5) стенозі правого атріовентрикулярного клапану.

24. При серцево-судинній недостатності набряки появляються на:

1) нижніх кінцівках;

2) лиці;

3) спині;

4) на повіках;

5) на верхніх кінцівках.

25. Характер ціанозу при серцево-судинній недостатності:

1) дифузний;

2) на лиці;

3) акроціаноз;

4) на нижніх кінцівках;

5) на окремих частинах тіла.

Література.

1.Василенко В.Х. Пропедевтика внутренних болезней. М., 1989, с. 155-165.

2. Децик Ю.І. Пропедевтика внутрішніх хвороб. К., «Здоров'я», 1998, с. 123 - 139.

3. Короткий В.В., Новосад А.Б. Комп’ютерні тести з пропедевтики внутрішніх хвороб, К, 2001, с. 62-71.