4. Поняття про характер. Структура характеру
ХАРАКТЕР (від грецьк. сharacter – прикметна риса, ознака, відбиток, чеканка, печатка, прикмета), введений давньогрецьким вченим, філософом Теофрастом (ІV-ІІІ ст. до н.е.) – ___________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Характер формується на базі темпераменту, але ці поняття не є тотожними:
темперамент визначає в основному, динамічну сторону нервово-психічних процесів, а характер – їх спрямованість;
темперамент у чистому вигляді можна визначити у дітей, а характер – у більш зрілому віці;
темперамент здебільшого проявляється при звичайних обставинах, а найбільш суттєві риси характеру при критичних і екстремальних (коли і меланхолік здатний на героїчний вчинок);
на відміну від темпераменту і співвідношення сигнальних систем, які залежать, в основному, від уродженого фактора, характер здебільшого визначається впливом виховання, навчання, соціального середовища, в якому перебуває особистість, стосунками в сім’ї, колективі.
Про характер людини судять і за тим, як вона мислить і поводить себе в різних обставинах, якої думки вона про інших та про саму себе, які манери їй властиві.
Знати характер людини дуже важливо. Це дає можливість передбачати, як людина поводитиме себе за певних умов, чого від неї можна чекати, як вона виконуватиме дані їй доручення. Художня література дає прекрасні описи поведінки людей з різними характерами. Історія знає багатьох політичних, громадських і військових діячів, які завдяки силі позитивних риси свого характеру сприяли прогресу суспільства, натомість особи з негативними рисами характеру або слабохарактерні спричинили його занепад.
Фізіологічну основу характеру становить _________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
У кожної людини три характери:
той, який вона сама собі приписує, той,
що їй приписують інші, і той, який має в дійсності.
В.Гюго
Структура характеру:
Спрямованість
Основні риси характеру. Акцентуація характеру
Основними рисами характеру є:
___________________________________________________________
___________________________________________________________
___________________________________________________________
___________________________________________________________
Необхідними рисами характеру медичної сестри є:
___________________________________________________________
___________________________________________________________
___________________________________________________________
___________________________________________________________
___________________________________________________________
___________________________________________________________
___________________________________________________________
Для медичного працівника емпатія – це показник професійної придатності. Крім виявлення й усунення причини захворювання, медик повинен уміти активно втрутитись у психічний стан хворого, надаючи належну допомогу.
Типові риси характеру за своєю інтенсивністю виявляються по-різному, індивідуально. У деяких людей окремі риси їхнього характеру виявляються настільки яскраво та своєрідно, що це робить їх оригінальними.
Крайня інтенсивність (надмірне вираження) певних рис характеру людини називають _____________________________
Акцентуація виробляється за суспільних умов життя під впливом суспільної спрямованості інтересів, специфіки контактів у колективі, але як свідчать дослідження, основними стосовно них є своєрідні природжені індивідуальні особливості, що і створюють ґрунт для виникнення акцентуації за відповідних соціальних умов.
Встановлено, що існує кілька типів характеру.
Швейцарський психолог, психіатр Карл Густав Юнг виділив такі типи характеру: екстравертний (лат. „екстра” – назовні) – переважна скерованість психічних процесів на зовнішній світ, на інших людей. Інтровертний (лат. „інтро” – всередину) – переважна скерованість психічних процесів на свій власний внутрішній світ.
Відома типологія характерів німецького психіатра Карла Леонгарда. Він виділяє 10 акцентуйованих типів характеру (акцентуація – надмірне вираження окремих рис характеру):
Розрізняють такі типи характеру:
надміру підвищений настрій, завжди веселий, балакучий, дуже енергійний, самостійний, прагне до лідерства, ризику, авантюризму, не реагує на зауваження, ігнорує накази, втрачає межі дозволеного, відсутня самокритичність
_____________________
помірне спілкування, схильність до повчань. У конфліктах – ініціатор. Прагне досягти високих показників у будь-якій справі має підвищену вимогливість до себе. Чутливий до соціальної справедливості, разом з тим підозріливий, недовірливий, образливий, інколи надзвичайно самовпевнений, ревнивий.
_______________________
у конфлікти вступає рідко. Пунктуальний, акуратний, особливу увагу приділяє чистоті й порядку, скрупульозний, сумлінний, схильний жорстко додержуватися плану, у виконанні дій неквапливий, посидющий, схильний до частих самоперевірок, сумнівів у правильності виконаної роботи, бурчанню. Уступає лідерство іншим людям. Позитивні риси: сумлінність, акуратність, серйозність, надійність. Негативна риса: занудливість.
_________________________
надають перевагу спілкуванню в вузькому колі людей, з якими встановлені добрі стосунки, розуміють «з півслова». Рідко вступають у конфлікти. Образи носять у собі. Позитивні якості: доброта, емпатійність, почуття обов'язку, старанність, ретельність, тривожність, боязкість, глибокі реакції в області тонких почуттів Негативні риси: надмірна чутливість, плаксивість. Найбільше сильно виражена їх риса – гуманність, співпереживання іншим людям або тваринам, чуйність, мягкосердність, вони радіють чужим успіхам. Уразливі, слізливі, будь-які життєві події сприймають серйозніше, чим інші люди.
_______________________
__________________________
низька контактність, боягузтво, невпевненість. Рідко вступає в конфлікти. Позитивні риси: товариськість, самокритичність, сумлінність. У них рано формується почуття довгу, відповідальності, високі моральні й етичні вимоги. Почуття власної неповноцінності вони намагаються замаскувати шляхом самоствердження через ті види діяльності, у яких можуть у більшій мері розкрити свої здатності.
_____________________
часті зміни настрою, манера спілкування залежність від зовнішніх подій. Характеризується зміною радісних і сумних станів. Радісні події викликають у таких людей спрагу діяльності, підвищену балакучість, сумні – пригніченість, сповільненість реакцій і мислення.
_____________________
властива підвищена роздратованість, нестримність, агресивність, але можливі лестощі, схильність до хамства, нецензурної лайки або мовчазність. Дратівливий, запальний, часто міняє місце роботи, неуживчив в колективі. У людей цього типу відзначається низька контактність у спілкуванні, сповільненість реакцій, брутальність. Для нього ніяка праця не приваблива: працює він лише в міру необхідності, так само й вчиться. Байдужий до майбутнього, живе тільки сьогоденням, бажаючи одержати масу розваг.
______________________
_
властиве постійний пригніченість настрою, замкнутість, низька контактність, небагатослівність, навіть мовчазність, песимістичність, занижена самооцінка, у конфлікти вступає рідко, частіше находить у пасивній стороні. Такі люди домосіди, індивідуалісти, звичайно уникають шумних компаній, ведуть замкнений спосіб життя. Сумлінні, цінують тих, хто з ними дружить, і готові їм підкорятися. У них загострене почуття справедливості.
_______________________
виявляють амбіційність, їм властиве хизування, зухвалість. Легкість встановлення контактів, прагнення влади, лідерства, похвали, має схильність до інтриг. Позитивні якості: галантність, артистичність, здатність захопити інших, неординарність мислення та вчинків. Негативні риси: егоїзм, лицемірство, хвалькуватість, зухвалість. Відрізняється підвищеною здатністю до витиснення, демонстративністю поведінки, жвавістю, рухливістю, легкістю у встановленні контактів. Схильний до фантазерства, брехливості й удаванню.
__________________________
висока контактність, закоханість, балакучість. Дуже часто сперечаються, але не доводять до конфліктів. У конфліктах бувають як активні, так і пасивні. Уважні до близьких та родичів; емпатійні; мають добрий смак; виявляють яскравість почуттів. Негативні риси: схильні перебувати під впливом швидкоплинних настоїв та впадати в паніку.
_________________________
замкнуті, свої думки та переживання спрямовують на самих себе, на свій внутрішній світ, уникають контактів з іншими, не пристосовані до обставин.
____________________
прагнуть до спілкування, контактів з іншими, багато говорять про себе, хвалькуваті, зосереджуються переважно на зовнішніх явищах, а не на собі, схильні погоджуватися з усім, що їм пропонують.
________________________
ОТЖЕ:
Характер особистості є індивідуальним для кожної людини. Знати характер людини дуже важливо. Це дає можливість передбачати, як людина поводитиме себе за певних умов, чого від неї можна чекати, як вона виконуватиме дані їй доручення. Пізнання характеру людини дозволяє прогнозувати досить точно її поведінку, можливі вчинки та дії. При цьому дуже важливо виявити і такі негативні риси характеру, як брехливість, лицемірство, лінощі, грубість, жадібність, зарозумілість, неохайність, бездушність, заздрість, егоїзм. Остання риса може бути показником особистості в цілому, яка полягає у надмірній зосередженості та замкнутості людини на своєму «Я».
П
індивідуально-психологічні особливості людини, які виявляються в діяльності (навчальній, трудовій, науковій), є умовами її успішного виконання і спричиняють відмінності в динаміці оволодіння необхідними для людини знаннями, навичками і вміннями
оняття про здібності. Структура, різновиди здібностей. Індивідуальні відмінності в здібностях людей та їх природні передумови. Інтелект, структура
У поняття «здібності» він включає три ідеї.
По-перше, під здібностями розуміється індивідуально-психологічні особливості, які відрізняють одну людину від іншої
По-друге, здібностями називають не взагалі індивідуальні особливості, а лише такі, які мають відношення до успішного виконання якої-небудь діяльності, або багатьох діяльностей
По-третє, поняття «здібність» не зводиться до тих знань, навичок або вмінь, які уже вироблено у даної людини
Здібності тісно пов’язані з діяльністю:
___________________________________________________________
___________________________________________________________
___________________________________________________________
Тільки у процесі спеціального навчання можна встановити, чи має людина здібності до певного виду діяльності. Помилкою педагога є оцінювання як нездібних тих учнів, які не мають достатніх знань.
Структура здібностей:
______________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________________________________________________
Особливо важливу роль у структурі здібностей відіграють такі якості мислення, як: широта, глибина, якість, послідовність, самостійність, критичність, гнучкість.