52. Політика "воєнного комунізму" та "нова економічна політика": особливості, наслідки та значення.

Усунувши з політичної арени інші партії, КП(б)У (Комуністична партія (більшовиків) України) перетворилася на одну з вагомих складових державного апарату. Рішення Політбюро ЦК КП(б)У завжди передували ухвалам Уряду і визначили зміст їх постанов. В Україні розгорнулася націоналізація, яка відбувалася в умовах жорсткої класової боротьби.

До рук держави перейшло 11 тис. промислових підприємств (лише 4 тис. вдалося забезпечити роботою). Широко запроваджу­валися позаекономічні методи. Так, у січні 1920 р. було створено Українську трудову армію (ЗО тис. бійців).

Було націоналізовано більшість підприємств промисловості та торгівлі. У важкому становищі опинилося село. Земля була націоналізо­вана і стала державною власністю. Починаючи з 1919 р., в Україні застосовувалася продрозкладка. Хліб примусово вилучали зі селянських господарств, а з 1920 р. ще й м'ясо, яйця, окремі види овочів. 1 Іродрозкладка офіційно планувалася на рівні 140 млн пудів. Але й Сталій вважав, що в Україні є 600 млн пудів лишків хліба. Продовольчу проблему поєднували з боротьбою з куркулями. Але критеріїв куркульства не було розроблено.

До тих, хто чинив супроти в продрозкладці - застосовувалися адміністративні заходи. Через репресивні органи пройшли 25 - ЗО тис. осіб.

Селянство відмовлялося здавати хліб і до липня 1920 р. загальний план нродрозкладки, що становив 153 млн пудів хліба, було виконано лише на 10%.

Загострення дефіциту продуктів харчування було посилено внаслідок того, що район Півдня України (Донецька, Запорізька, Катеринославська, Миколаївська та Одеська губернії) охопила посуха, наслідком цього став голод 1921 - 1923 рр. Голодували не менше 10 млн чол. Голод в південних губерніях України протри­мався весь 1922 р. і перейшов на першу половину 1923 року.

Була ще одна причина голоду 1921 - 1923 рр., яка посилювала дію природних явищ (посухи та неврожаю), це були численні конфіскації продовольства як засобу придушення антибільшо­вицького повстанського руху, яким було охоплено українське село.

Загалом голод 1921 1923 рр., за приблизними оцінками, заподіяв Україні 1,5-2 млн жертв.

Незадоволення селян продрозкладкою викликало масовий повстанський рух. Загалом в 1920 р. в Україні діяло 200 - 250 селян­ських повстанських загонів. Крім того, діяла Революційна повстан­ська армія України, яку очолював Н. Махно. У вересні 1920 р. її чисельність нараховувала понад 20 тис. бійців.

З 1918 р. по березень 1921 р. (в Україні з 1919 р.) здійснювалася політика, яку називають "воєнним комунізмом", тобто система надзвичайних заходів тимчасовою характеру, запроваджуваних з єдиною метою: щоб вижити і перемоіти у громадянській війні.

Політика "воєнного комунізму" передбачала запровадження продрозкладки і заборону торгівлі продовольством. Селянство мирилося з тим, що у нього забирали т. з. "лишки" продовольства до того часу, поки йшла громадянська війна і відбувалася іноземна інтервенція (до 1920 1921 рр.).

Після закінчення громадянської війни масові виступи селян проти продрозкладки зумовили перехід країни до нової економічної політики (НЕП).

Україна в період НЕПу

Рішення про відмову від реквізаційного принципу хлібозаготівель було схвалено ГІолітбюро ЦК РКП(б) (російської комуністичної партії (більшовиків)) 18 лютого 1921 р. В "Проекті постанови ЦК "Про заміну продрозкладки натуральним податком" пропону-ал

валося завчасно, до початку посівної кампанії, визначити загальну суму податку і середній відсоток обкладання ним посівних площ. Після сплати податку селянам надавалось право використовувати залишок урожаю на власні потреби, в тому числі реалізувати хліб "у місцевому господарському обороті", тобто на базарі. Керівництво ЦК КП(б)У заперечувало доцільність відміни продрозкладки і заміни його продподатком.

Остаточне рішення про перехід до НЕПу було прийняте на X з'їзді РКП(б), який відкрився 8 березня 1921 р. Виходячи з рішень X з'їзду, надзвичайна сесія ВУЦВК (Всеукраїнського Центральц_ого Виконавчого Комітету) прийняла закон про заміну розкладки податком, а Раднарком (Рада Народних Комісарів) УРСР видав декрет про норми і розмір податку.

Легалізація приватної торгівлі вивела з підпілля підприємницьку діяльність. З'явилася так звана „нова буржуазія ": промисловці\фабриканти, О торгівці оптовики, біржові маклери О комісіонери тощо. Підприємницька діяльність швидко вивод_ила країну з економічного хаосу, розрухи.

У 1922 - 1924 рр. було проведено грошову реформу. Новий куре уряду у промисловості визначився з другої половини 1921 р. 9 серпня В. І. Ленін підписав Наказ Ради Народних Комісарів "Про впровадження в життя начал нової економічної політики ". Згідно 3 ним держава повинна утримувати переважно великі підприємства. Приватне господарювання допускалось головним чином на дрібних заводах і фабриках. Дрібна промисловість передавалась у оренду, залишаючись під контролем держави. За порівняно короткий час в Україні було здано в оренду 5200 підприємств. Тобто приблизно 50% наявного фонду.

На великих підприємствах ("командних висотах") застосову­валися принципи господарського розрахунку. Підприємства одержували права юридичних осіб з обов'язком забезпечити самоокупність.

Восени 1921 р. з'явилися перші трести. Деякі з них були надзвичайно великими підприємствами. Зокрема, у трест "Донвугіл-ля " об'єднали більшість шахт Донбасу. На початку 1923 р. в ньому

працювало 94 тис. робітників. Трест "Південсталь" формувався з 15 металургійних заводів. У 1925 - 26 рр. Донбас дав майже 20 млн т. вугілля, що становило 78% довоєнного рівня.

НЕП - це цілий комплекс заходів, спрямований на оволодіння економічними методами господарювання:

- повернення до використання товарно-грошових відносин для будівництва нового суспільства;

- відродження торгівлі як об'єднуючої ланки народного господарства;

- впровадження госпрозрахунку, який (за умови його послідов­ного проведення) міг би стати матеріальною основою соціальної справедливості і демократії;

- розвиток орендної форми організації праці;

- започатковано використання іноземного капіталу у вигляді концесій, змішаних підприємств;

- відродження кооперації як засобу оптимального поєднання особистих і громадянських інтересів трудящих;

- стабілізація рубля.