69. Тенденції світового економічного розвитку на межі 20-21 століття . Концепція сталого

економічного розвитку.

Підсумком економічного розвитку провідних країн світу стало виділення трьох панівних центрів: США, Японії, Захід­ної Європи. Міжнародні порівняння показують, що економіка США забезпечує найвищі показники ВНП на душу населення. Сьо­годні США — це держава з високорозвинутою економікою інтенсивного типу, більш передовою порівняно з іншими краї­нами світу галузевою і відтворюючою структурами. З більшості найважливіших напрямів науково-технічного розвитку, тех­нічної озброєності підприємств, ступеня насиченості господар­ства інформаційними технологіями, сучасними системами зв'яз­ку США випереджують своїх конкурентів.

Японія на кінець XX ст. являє собою економічно могутню державу, що володіє промисловістю, оснащеною найновішими технологіями, має великі валютно-фінансові ресурси, займає міцні позиції у міжнародному поділі праці. Показники про­дуктивності праці в країні — одні з найвищих у світі. За останні десятиріччя зростання продуктивності праці обганяло ріст заробітної плати, а заробітна плата поступово стала однією з найвищих у світі. Японія — одна з найбіль­ших торгових держав світу. З огляду на рівень економічного розвитку в післявоєнний період серед західноєвропейських країн виділяються ФРН, Франція, Великобританія та Італія. На цю "велику четвірку" припадає більше третини території і дві третини населення Західної Європи. Хоч частка цього регіону у ВНП і промис­ловій продукції серед розвинутих країн світу знизилась по­рівняно з 60-ми роками, ці держави концентрують у своїх руках величезний економічний потенціал. Головною "винуватицею" тенденцій до зменшення питомої ваги "четвірки" у західно­європейській економіці є Англія, частка якої від 1960 р. змен­шилась у ВНП Західної Європи на 25%. Водночас частка Фран­ції та Італії у ВНП за цей період трохи підвищилась. Найроз­винутішою і стабільною в економічному розвитку залишаєть­ся ФРН.

70. Перехід від індустріального до постіндустріального суспільства. Структура постіндустріальної економіки та її еволюція.

Теорія «індустріального суспільства» формувалась у працях амери­канців У. Ростоу, П. Дракера, Р. Тіболда, французьких теоретиків Р. Арона у 50-60-х роках,

У. Ростоу поділяє історію людського суспільства з точки зору економічного зростання на п'ять стадій:1) «традиційне суспільство» (аграрна економіка із примітивною технологією);2) «перехідне суспільство» (виникнення машинного виробництва і банків); 3) стадія «зрушення», або «злету» (швидкий розвиток економіки і високі тем­пи економічного зростання на ґрунті машинного виробництва);4) стадія «руху до зрілості» (темпи економічного зростання перевищують темпи зростання кількості населення, що забезпечує стабільне зростання народного добробуту);5) «суспільство високого масового споживання», або «індустріальне суспіль­ство» (найвищий рівень добробуту і споживання).У 1976 р. У. Ростоу у свою схему увів шосту «стадію зростання» — стадію «пошуку нової якості життя», або «постіндустріального суспільства», на якій про­відним сектором економіки стає сфера послуг. Згідно із концепцією Ростоу, основними є два типи суспільства: «традиційне» і «індустріальне»

Базовою теорією «постіндустріального суспільства» стала концепція Дж. К. Гелбрейта, викладена ним у праці «Нове індустріальне суспільство». Гелбрейт доводив, що застосування сучасних технологій веде до переродження «індустріального суспільства». У ринковій економіці виникають дві різ­них системи — «планова» і «ринкова». До першої американський інституціоналіст відніс великі корпорації, що діють на олігополістичних ринках, а до другої — дрібні приватні фірми, занепадаюче ремесло, сферу пос­луг. Реформи повинні поставити державу на службу «ринковій системі», забезпечити зростання конкуренції і купівельної спромож­ності населення. За цих умов виникає «нове індустріальне суспільство» — технологічний спосіб виробництва «постіндустріального» типу, який забезпечує високий рівень споживання товарів і послуг, що стає основою стирання соціальних конфліктів, відбувається «соціалізація» ринкового суспільства. Д. Белл, називав «постіндустріальним» будь-яке суспільство, яке досягло високого ступеня наукового, технологічного і інформаційного забезпечення виробництва та технічної культури. У «постіндустріальному сусупільстві» машинна технологія змінюється «технологією інтелектуальною», соціальні конфлікти змаганнями між професіоналами, які контролюють інформацію, і професіоналами, котрі не мають доступу до неї.