38. Теорія економічної кон'юнктури є. Слуцького.

Найвизначнішим українським представником «математичного» напряму економічних досліджень став вчений із світовим ім'ям, економіст, математик і статистик, Євген Слуцьким (1980 -1948).

Світову славу йому принесло те, що він став фундатором сучасної математичної теорії споживання, яка відкрила принципово новий напрям економічних досліджень.

А розпочалось дослідження цієї проблеми з публікації в 1915 році в одному із італійських часописів статті Є. Слуцького “До теорії балансу бюджету споживача”. Саме ідеї і методологія цієї статті започаткували якісно новий етап в теорії попиту, визначили принципово нові підходи до проблеми взаємозв'язку ціни, попиту і функції корисності.

Український маржиналіст тісно пов'язав функцію корисності, яка визначала надання переваг споживачем певній корисності благ, із динамікою ціни і грошових доходів споживача. Застосувавши достатньо складний математичний апарат. Є. Слуцький виявив умови, за яких функція корисності досягає свого максимуму і запропонував способи обчислення її параметрів. Він розроби» математичні методи, які дозволяютьг досліджувати величини функції корисності і функції попиту залежно від руху цін і зміни доходів споживача.Ідеї Є. Слуцького, викладені в невеликій публікації 1915 року, стали основоположними в розвитку сучасної ординалістської версії споживацької поведінки і сучасної теорії попиту.

39. Основні тенденції розвитку світової економіки в кінці 19 на початку 20 ст. Монополізація економіки та її форми. В останю третину ХІХ ст. в провідних країнах світу відбуваються грандіозні технологічні зрушення промисловості, які заслуговують їх визначення як другої „промислової революції”. В цей час було зроблено багато Технічних винаходів, які змінили корінним чином матеріально-технічну базу промисловості. Були винайдені електрогенератор (вирішено проблему передачі енергії на відстані), парова турбіна а також двигун внутрішнього згоряння. Були також винайдені і застосовуються нові методи виробництва сталі: мартенівський, бесемерівський. Відбуваються корінні зміни в транспорті зокрема використовуються трубопровідні, повітряні. Прогрес техніки викликав величезне зрушення продуктивних виробництв, які набувають значення НТР. Науково-технічне досягнення, також застосування корпоративного капіталу, дозволило мобілізувати суспільний капітал для розвитку суспільного виробництва. Все це привело до нагромадження капіталу, яке відбувається двома шляхами: концентрації капіталу за рахунок його самозростання внаслідок приєднання частини додаткового капіталу; централізація капіталу існуючих підприємств, об’єднання в одне. Таким чином утворюються великі капіталістичні підприємства, монополії: картель (початкова форма), при якій підприємства домовляються між собою про поділ ринків збуту , про встановлення цін, а також виробничих квот. Підприємство залишається самостійним і в виробничій, і в комерційній діяльності. Синдикати – це монополістичне об’єднання, члени якого зберігають самостійність в галузі виробництва, але втрачають комерційну самостійність. Тому домовляються про створення єдиного комерційного органу для спільного об’єднання. Трест – це об’єднання, в якому підприємства втрачають свою самостійність і перетворюються в підрозділи єдиного великого підприємства втрачають свою самостійність і перетворюються в підрозділи єдиного великого підприємства. Концерн – велике монополістичне об’єднання, яке основується на диверсифікації виробничих процесів і систем участі. Система участі дозволяє контролювати величезні маси капіталів, які в 10 або в 100 разів перевищують основний капітал. Крім цих форм, внаслідок закономірностей світового ринку, утворюються процеси інтернаціоналізації транс компанії. Інтернаціоналізація економіки веде до набуття на її формі глобалізації, при якій країни поступово втрачають свою ідентичність.

40. Маржиналістська революція та її сутність. Об’єктивна зумовленість появи маржиналізму була пов’язана з новими історичними реаліями розвитку капіталізму в 60–70-ті рр. XIX ст.:

• глибокими якісними змінами в характері, структурі виробництва та методах управління економікою, які відбувалися під впливом науково-технічного прогресу;

• інтенсивним розвитком ринкових відносин, ускладненням господарських зв’язків і ринкової кон’юнктури;

• переходом економіки в монополістичну стадію розвитку, модифікацією моделі ринкової конкуренції;

• якісними зрушеннями у структурі споживчих потреб, формуванням ринку споживача на зміну ринку виробника;

• зростаючою індивідуалізацією господарського життя, формуванням принципово нового типу економічної поведінки та взаємозв'язків між економічними агентами;

• актуалізацією потреб у рекомендаціях щодо раціонального господарювання на мікрорівні на основі вивчення конкретних проблем ринкової економіки (взаємодії ціни, попиту, пропозиції, оптимальної комбінації факторів виробництва в межах окремих підприємств тощо).

Маржинальній революції сприяли також якісні зміни в розвитку наукового знання, які відбулися у другій половині XIX ст. і були пов’язані:

• з кризовим станом класичної політичної економії, заснованої на витратній концепції вартості та ідеї безмежних можливостей розширення виробництва;

• прогресом точних наук, математичних дисциплін на основі розвитку диференціального числення та функціонального аналізу;

• еволюцією гуманітарних дисциплін (філософії, психології, соціології) у напрямі подолання кризи позитивізму та формування нових парадигм.

Переоцінка цінностей, усталених майже за 200 років розвитку класичної політичної економії, та формування принципово нових поглядів на основні проблеми економічної науки, методи їх дослідження і вирішення спричинили наукову революцію, яка знаменувала перехід від класичної до неокласичної економічної теорії. Провідним принципом маржиналістських досліджень став суб’єктивно-психологічний підхід до економічних явищ. У маржинальних побудовах, як правило, основним було не узагальнення фактів господарського життя, а суб’єктивна оцінка цих фактів окремою особою. Прихильники маржиналізму дивилися на ринкову економіку очима ізольованого господарського суб’єкта, вважаючи, що участь в економічних процесах повністю зумовлена його психологічними оцінками особистих вигод і втрат. Інше методологічне підгрунтя маржиналізму — принцип раціональності економічної поведінки особи за умов вільного підприємництва. Відповідно до нього, ринкова економіка уявлялася сукупністю раціонально мислячих господарюючих суб’єктів, поведінка яких спрямована на максимізацію власної вигоди. Цей принцип висував на передній план сферу споживання, а сфері виробництва відводив підпорядковану роль.

Важливе місце у методології маржиналізму посів принцип рідкісності.

В “маржинальнійреволюції”, як правило, виділяють два етапи:

- перший – “ранній маржиналізм” – суб’єктивний напрям, охоплює 70–80-ті рр. XIX ст., що знаменуються узагальненням маржиналістських ідей у працях К. Менгера, Л. Вальраса,В. Джевонса та їхніх послідовників;

- другий – формування неокласичної теорії на ґрунті маржиналізму – почався у 90-х рр., коли на передній план вийшли теорії англійця А. Маршалла, американця Дж. Б. Кларка та італійця В. Парето.