3. Вирішіть виробничу ситуацію.
Робочий день секретаря Іванової П.С. складає 8 годин. Робота пов’язана з постійним використанням персонального комп’ютера. Внаслідок виконання важливого виробничого завдання секретар Іванова П.С. працювала на ПК більше 12 годин на день.
Через 6 годин після роботи в неї почервоніла шкіра очей та виникло запалення слизових оболонок повік, виступили сльози, почалися судоми повік та спостерігалась часткова втрата зору. Потерпіла відчуває головний біль та різкий біль в очах, що посилюється на світлі.
Визначте електротравма якого ступеня та виду була отримана Івановою П.С. та способи надання першої допомоги.
Травма І ступеня. Електроофтальмія — це ураження очей внаслідок дії ультрафіолетових випромінювань електричної дуги. Електроофтальмія розвивається через 4—8 годин після ультрафіолетового опромінення. При цьому мають місце почервоніння та запалення шкіри, слизових оболонок повік, сльози, гнійні виділення з очей, судоми повік та часткова втрата зору. Потерпілий відчуває головний біль та різкий біль в очах, що посилюється на світлі.
Запобігання електроофтальмії при обслуговуванні електроустановок забезпечується застосуванням захисних окулярів зі звичайним склом, котре майже не пропускає ультрафіолетових променів і одночасно захищає очі від інфрачервоного опромінення та бризок розплавленого металу при виникненні електричної дуги.
4. Вирішіть виробничу ситуацію.
Проведіть аналіз виробничого травматизму на даному підприємстві, якщо протягом звітного періоду на підприємстві де працює 92 робітники сталося 12 нещасних випадків. Загальна кількість днів непрацездатності становила 101 день.
Зробіть висновки про стан охорони праці на підприємстві та надайте пропозиції службі охорони праці по удосконаленню системи охорони праці.
Відповідь: За коефіцієнт частоти травматизму Кч береться кількість нещасних випадків, що припадають на тисячу працівників за певний період:
де Т — число нещасних випадків за звітний період (за винятком важких та смертельних); Р - середньооблікова кількість працівників за той же період.
Коефіцієнт важкості травматизму Кт характеризує середня кількість днів непрацездатності, що припадають на один нещасний випадок:
де Д - сумарна кількість днів непрацездатності за всіма нещасними випадками за звітний період.
5. Вирішіть виробничу ситуацію.
В продовольчому магазині виникла пожежа внаслідок недотримання правил техніки безпеки продавцем Олексійчук Н.В. при використанні стрічкового конвеєру.
Охарактеризуйте засоби протипожежного захисту підприємства, способи гасіння пожеж.
Відповідь: Засобами протипожежного захисту підприємства є протипожежний зв'язок і сигналізація.
Успішна боротьба з пожежами забезпечується наявністю ефективних засобів оповіщення, сигналізації і надійного зв'язку підприємств з пожежними частинами. У даний час, крім телефонного зв'язку, використовується радіо-, радіотелефонний, телексний, факсовий зв'язок'. Найбільш швидкодіючими є установки автоматичної і напівавтоматичної сигналізації.
Сповісником називають автоматичний пристрій, що сприймає і при певних умовах перетворює контрольовану величину параметра у вигідний для передачі по лінії зв'язку електричний сигнал.
Автоматичні сповісники за принципом дії (спрацювання) поділяються на теплові (термосповісники), димові, світлові та комбіновані.
Теплові сповісники за типом чутливого елемента.
Димові сповісники працюють на принципі дії продуктів горіння (диму) на електричний струм іонізаційної камери, що використовується як датчик. При попаданні диму в іонізаційну камеру в останній збільшується опір, що обумовлює збільшення напруги на керувальній сітці тиратрона.
В комплексі заходів, що вживаються для протипожежного захисту підприємств, важливе значення має вибір найбільш раціональних способів та засобів гасіння різних речовин та матеріалів згідно.
Горіння припиняється:
• при охолодженні горючої речовини до температури нижчої, ніж температура її спалахування;
• при зниженні концентрації кисню в повітрі в зоні горіння;
• при припиненні надходження пари, газів горючої речовини в зону горіння.
Припинення горіння досягається за допомогою вогнегасних засобів: води (у вигляді струменя або у розпиленому вигляді);
• інертних газів (вуглекислота та ін.);
• хімічних засобів (у вигляді піни або рідини);
• порошкоподібних сухих сумішей (суміші піску з флюсом);
• пожежних покривал з брезенту та азбесту.
Вогнегасними речовинами є
Вода - найбільш дешева і поширена вогнегасна речовина, придатна для гасіння більшості горючих речовин.
Вода застосовується у вигляді компактних і розпилених струменів, як і пара. Вогнегасний ефект компактних струменів води полягає у змочуванні поверхні, зволоженні та охолодженні твердих горючих матеріалів.
Струменем води гасять тверді горючі речовини; дощем і водяним пилом - тверді, волокнисті сипучі речовини, а також спирти, трансформаторне і солярове мастила.
Водою не можна гасити легкозаймисті рідини (бензин, гас), оскільки, маючи велику питому вагу, вода накопичується внизу цих речовин і збільшує площу горючої поверхні. Не можна гасити водою такі речовини, як карбіди та селітру, які виділяють при контакті з водою горючі речовини, а також металевий калій, натрій, магній та його сплави, електрообладнання, що знаходиться під напругою, цінні папери тощо.
Водяна пара застосовується для гасіння пожеж у приміщеннях об'ємом до 500 м3 і невеликих загорянь на відкритих установках. Пара зволожує горючі матеріали і знижує концентрацію кисню.
Водні розчини солей застосовуються для гасіння речовин, які погано змочуються водою (бавовна, деревина, торф тощо).
Хімічну піну отримують в результаті хімічної реакції кислотного і лужного розчинів з піноутворювачем. При цьому утворюється газ (діоксид вуглецю). Речовини, які потрібні для отримання вуглецю, застосовують водяний розчин або сухий пінопорошок.
Основні властивості хімічної піни - це утворення плівки, яка знижує температуру горіння, утворення парів і газів, які можуть витиснути повітря із зони горіння.
Повітряно-механічна піна - суміш повітря (~ 90 %), води (7 %) і піноутворювача ОП-1 (3 %). Характеристикою піни є її кратність - це відношення об'єму отриманої піни до загального об'єму речовини. Піни звичайної кратності (до 20) утворюються повітряно-пінними стовпами, за принципом: вода подається під тиском 0,3... 0,6 МПа, попередньо змішана з піноутворювачем, поступає в спеціальний пристрій, який забезпечує відсмоктування повітря. На практиці для гасіння пожеж застосовують повітряно-механічну піну високої кратності (до 200), отриманої в піногенераторах. Ця піна більш об'ємна і має більшу стійкість.
Інертні і негорючі гази. В основному це діоксид вуглецю і азот, вони розріджують концентрацію кисню і гальмують інтенсивність горіння. Інертні гази, в основному, застосовують для гасіння пожеж в невеликих приміщеннях.
Діоксид вуглецю застосовують для швидкого гасіння невеликих джерел вогню, а також для гасіння електродвигунів та іншого електротехнічного устаткування.
Вогнегасні порошки - це дрібно помелені (на муку) мінеральні солі з різними компонентами, які запобігають злежуванню і збиванню в гранули, їх можна застосовувати для гасіння пожеж твердих речовин, різних класів горючих рідин, газів, металів та обладнання, які знаходяться під електричним струмом.
Вогнегасники застосовують для гасіння загорянь та невеликих пожеж у початковій стадії їх розвитку. Вогнегасники бувають малоємні (до 5 л); промислові ручні (до 10 л); перевізні (більше 10 л)
Найбільш поширені хімічні пінні вогнегасники ОХП-10, ОП-М та ОП-9ММ.
Ручні хімічні пінні вогнегасники використовуються для гасіння твердих речовин, що горять та горючих легкозаймистих рідин з відкритою поверхнею, що горить.
Повітряно-пінні вогнегасники застосовують для гасіння різних твердих речовин та матеріалів, за винятком лужних металів та електрообладнання, що знаходиться під напругою, а також речей, котрі горять без доступу повітря.
Порошкові вогнегасники використовують для гасіння невеликих пожеж лужних металів (натрій, калій), деревини, пластмас тощо.