32. Витрати вир-ва — вартісна оцінка затрат екон. Ресурсів, здійснених підприємцями задля вир-ва продукції. Вони поділяються на:

- Зовнішні— витрати на оплату екон. ресурсів, постачальники яких не є власниками фірми (витрати на придбання сировини, палива, обладнання, трудових, транспортних послуг).

- Внутрішні — витрати фірми на використання власних ресурсів. Вони включають недоотримані підприємцем доходи при найвигіднішому альтернатив-ному застосуванні власних ресурсів. Залежно від строку, впродовж якого можлива зміна екон. ресурсів, залучених фірмою до вир-ва певного виду продукції, виділяють: 1.витрати фірми в довгостроковому періоді (часовому інтервалі, достатньому для зміни всіх зайнятих ресурсів); 2. витрати фірми в короткостроковому періоді (часовому інтервалі, протягом якого хоча б один вид ресурсів залишається незмінним). Вони в свою чергу поділяються на: - Постійні, які мають місце незалежно від зміни обсягів вир-ва (оренда). - Змінні - пов'язані зі зміною обсягів вир-ва (на сировину, електроенергію, оплату праці).

- Граничні— приріст витрат на вир-во додаткової одиниці продукції. - Середні— середня величина витрат на вир-во одиниці продукції: - Сукупні —витрати фірми на придбання та використання всіх факторів вир-ва. Вартість вир-ва — вартість, яка формується на основі виробничих відносин у процесі безпосереднього вир-ва і виступає як втілена у продукті абстрактна праця. В. в. є найбільш абстрактною формою вартості товару, що виражає саму суть цієї категорії. Величина В. в. визначається кількістю затраченої праці. Закон вартості  - об'єктивний і найважливіший економічний закон товарного вир-ва. Суть: вир-во й обмін товарів здійснюються відповідно до їхньої суспільної вартості, суспільно необхідних витрат праці на їх виготовлення.

33. Прибуток — сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Чистий прибуток - це прибуток після сплати податків; сума, на яку зріс власний капітал компанії за даний період у результаті діяльності цієї компанії; частина вартості додаткового продукту, виражена в грошах; частина чистого доходу; грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарського суб'єкта; одне з основних джерел формування фінансових ресурсів підпр-ва, формування фондів грошових коштів підпр-ва. На норму прибутку впливають такі чинники:

- Швидкість обороту капіталу. При її зростанні до суб'єкта господарської діяльності скоріше повертаються витрачені кошти, в т.ч. на зарплату. У такому разі за попередньої величини капіталу зростають обсяги вир-ва і прибуток.

- Економія витрат на засоби вир-ва. Її досягають завдяки впровадженню досконалішої техніки, технології, передової організації вир-ва і стимулюванню живої праці.

- Масштаби вир-ва. Зростання обсягів вир-ва дає можливість використати ефективніші засоби вир-ва (поточні лінії ) порівняно з середніми і малими підпр-вами. Це сприяє економії витрат вир-ва і підвищенню віддачі одиниці використаного капіталу.

34. Підприємство — первинна ланка суспільного поділу праці і водночас основна ланка народногосподарського комплексу, яка є товаровиробником і забезпечує процес відтворення на основі самостійності та самоокупності. В такій якості підпр-во виступає тому, що: 1. Саме на підпр-ві проходить процес вир-ва матері­альних благ (послуг).

2. Підпр-во має закінчений цикл відтворення (випуск і реалізація продукції), покриває свої видатки доходами - діє на основі комерційного розрахунку. 3. Підпр-во є самостійним господарюючим суб'єктом з правами юридичної особи. Функції: організаційна — забезпечення вир-ва товарів і послуг, їх реалізації; відтворювальна — інвестування капіталу на розвиток, оновлення, розширення всіх його підрозділів; соціальна — задоволення суспільних потреб споживачів, надання засобів існування для найманих робітників. Підпр-во необхідно розглядати з 2х боків: 1) організаційно-технічного — як певну єдність технічного комплексу (системи машин) і сукупного робітника; 2) соціально-економічного — як суб’єкт виробничих відносин і певну сукупність цих відносин, характер яких визначається власністю на засоби вир-ва.

35. Формування ринкової структури економіки призводить до появи різноманітних форм підпр-в. За формою власності: індивідуальне (самостійно здійснюється вир-во, весь дохід належить виробнику); сімейне; приватне (власність окремого громадянина з правом наймання робочої сили); колективне (власність трудового колективу, кооперативу); державне;

комунальне (власність адміністративно-територіальних одиниць); спільне (об’єднання підпр-в різних форм власності);

орендне (держава на певних умовах і на певний час передає їх в користування трудовим коллективам). За формою організації: товариство -   базується на об’єднанні майна різних власників. Види: повне (ТОВ з необмеж. відповідальністю); ТОВ з обмеженою відповідальністю; змішане (командитне); асоціації - створені з метою постійної координації господарської діяльності;

корпорації (акціонерні тов-ва) - їхній капітал утворюється у грошовій формі та поділяється на однакові за номінальною величиною, неподільні паї у вигляді акцій; консорціуми — об’єднання промислового та банківського капіталу на певний час для досягнення єдиної мети; концерни — об’єднання підпр-в пром-ті, наукових організацій, транспорту, банків на основі повної фінансової залежності інших підприємців. Лізингові фірми надають кредити орендарю з правом користування певними об’єктами.. Інноваційні фірми впроваджують винаходи, НТ розробки та послуги, реалізують різні проекти. Венчурні фірми проводять комерційну апробацію науково-технічних розробок. Брокерські фірми - посередники в торгівлі товарами та послугами, під час виконання біржових операцій з товарами та цінними паперами. Аудиторські фірми перевіряють фінансово-господарську діяльність фірми, видають рекомендації щодо поліпшення справ.

36. Згідно з Законом України "Про господарські товариства" господарськими тов визнаються підпр-ва, організації, установи, створені на засадах угоди юрид. особами і громадянами з об'єднанням майна для підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Проте, до кола господарських тов поки що не входять державні підпр-ва, організації та установи. Підприємницька діяльність, для провадження якої не потрібна згода держави в особі уповноважених нею органів, провадиться без обмежень. Таку підприємницьку діяльність можна назвати вільною. Виготовлення печатки суб'єктом підприємницької діяльності потребує дозволу відповідного органу внутрішніх справ, що є своєрідним обмеженням у провадженні підприємницької діяльності. Дозвільна - така підприємницька діяльність, провадження якої потребує певної згоди державних органів. Дозвільною є також діяльність, що провадиться з обмеженнями, встановленими законодавством, які, у свою чергу, можна поділити на обмеження пов`язані з:

організаційно-правовою формою підприємців; формою власності суб'єкта підпр-ва; необхідністю придбання ліцензії; обмеження діяльності, пов'язані із необхідністю придбання патенту.

Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядну-вання обмежується законом. Підприємництво здійснюється на основі:вільного вибору видів діяльності; самостійного формування програми діяльності, вибору постачаль-ників і споживачів продукції; вільного найму працівників; власного комерційного ризику;

вільного розпорядження прибутком, що залишається після сплати податків; самостійного здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права громадян, інших суб'єктів господарювання, місцевого самоврядування і держави. За завдану шкоду і збитки підприємець несе встановлену законом відповідальність.

37-38. Промисловий капітал перебуває у безперевному русі. Будь-яка зупинка припиняє створення нової необхідної і додаткової вартостей.

Оборот капіталу - безперервно повторювальний кругооборот капіталу в результаті якого авансований капітал повністю повертається до своєї початкової форми. Важливою якісною ознакою обороту капіталу є швидкість обороту – відтинок часу, протягом якого до підприємця від виручки від реалізації товарної продукції повертається у грошовій формі вся сума авансованого капіталу, що зросла на величину прибутку. Чим швидше обертається капітал, тим більше прибутку він приносить. У процесі обороту промислового капіталу його продуктивна форма функціонує у сфері вир-ва і набуває особливих форм основного і оборотного капіталу. Кругооборот капіталу – рух капіталу у процесі якого він проходить три стадії, послідовно змінює три форми: грошову, продуктивну, товарну і повертається у свою початкову форму як правило у збільшеному обсязі. Основний капітал – частина промислового капіталу у вигляді засобів праці (обладнання), яка функціонує протягом кількох виробничо-технологічних циклів, частинами переносить свою вартість на новостворений продукт і частинами повертається у грошові форми після реалізації цієї продукції.

Основний капітал у процесі його функціонування:повністю і багаторазово бере участь у багатьох виробничо-технологічних циклах.

Оборотний капітал – частина промислового капіталу у вигляді предметів праці (сировини) і вартості робочої сили, яка протягом одного виробничо-технологічного циклу повністю споживається і повністю переносить свою вартість на новостворений продукт.До оборотного капіталу належить капітал, вкладений у робочу силу - змінний капітал.

Під час свого функціонування робоча сила не переносить свою вартість на створювані товари. Вона створює нову вартість і додаткову. Після реалізації створених товарів еквівалент вартості робочої сили повертається до підприємця, приносячи йому водночас і додану вартість.

39. Основний капітал - частина промислового капіталу, яка функціонуєу натуральній формі засобів вир-ва протягом кількох виробничо-технологічних циклів, частинами переносячи свою вартість на новостворену продукцію. Розрізняють фізичний та моральний знос основного капіталу. Фізичний знос відбувається у процесі виробничого споживання його елементів, а також під фізико-хімічним впливом навколишнього природного середовища. Розмір фізичного зносу залежить від тривалості та інтенсивності використання основного капіталу. Втрати від фізичного зносу машин та обладнання можуть бути скорочені за рахунок поточного та капітального ремонтів. Однак з часом можливості подальшої експлуатації засобів праці у зв'язку з погіршенням їхніх техніко-експлуатащиних властивостей поступово

втрачаються. Моральний знос — техніко-економічне старіння його лементів, що виявляється у втраті доцільності їхньої подальшої експлуатації через появу дешевих або досконаліших засобів праці. Існує моральний знос першого виду, який зумовлений здешевленням елементів основного капіталу внаслідок підвищ. продуктивності праці в галузях, що виробляють машини та обладнання подібні до тих, які використовується на діючих підприємствах.

- другого виду, яке зумовлене винайденням нових, ефективніших за наявні засобів праці, застосування яких покращує якісні характеристики та здешевлює продукцію, що випускається. Амортизація - процес поступового перенесення вартості основного капіталу на новостворену продукцію в міру його зношування.

Амортизаційне відрахування — щорічне списання частини вартості основного капіталу. Амортизаційні відрахування є

частиною валових витрат підпр-ва. Амортизаційний фонд - загальна сума грошей для відшкодування вартості зношеного основного капіталу.

40. Інфраструктура ринку – комплекс інститутів, служб, підпр-в, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку. Основні об’єкти ринкової інфра-структури: різні види бірж, банки, аукціони, страхові компанії, торгові палати, ярмарки, інформаційні центри, рекламні агентства. Інфра-структура ринку покликана забезпечувати цивілізовані стосунки між суб’єктами через свої функції: правове та екон. консультування підпр-в; захист їхніх інтересів у держ. та інших структурах; страховий захист підприємницької діяльності;

забезпечення фінансової підтримки, кредитування підпр-в; підвищення оперативності, ефективності роботи суб’єктів ринку; створення умов для ділових контактів підприємців;

сприяння матеріально-технічному забезпеченню і реалізації товарів та послуг;

регулювання руху робочої сили;

здійснення маркетингового, інформаційного та рекламного обслуговування; постачання різних ресурсів; купівля-продаж товарів. Ринкова інфра-структура складається з декількох підсистем:

-Організаційно-технічна: товарні біржі, оптові ринки, аукціони, торговельно-промислові палати, ріелтерські фірми.

- Фінансово-кредитна: банки, фондові, валютні біржі, страхові компанії, інвестиційні фонди.

- Державно-регулятивна: біржі праці, ліцензування, оподаткування, митна система, державні фонди.

-Інформаційно-дослідна: науково-дослідні установи з вивчення ринкових проблем, консалтингові компанії, інформаційні центри та агентства, рекламні агентства, юридичні контори.