29. Конкуренція породжує монополію, оскільки вона зумовлює диференціацію товаровиробників. Внаслідок цього відбувається процес концентрації вир-ва і капіталу.

Концентрація, у свою чергу, спричиняє загострення конкуренції між дедалі більшими підприємствами.

Загострення і вищий якісний рівень конкуренції породжують монополізацію. Монополізація – економічний результат концентрації та централізації вир-ва та капіталу. Концентрація вир-ва – це зосередження засобів вир-ва, працівників і обсягів вир-ва на великих підприємствах. Централізація капіталу – це збільшення розмірів капіталу

внаслідок об’єднання або злиття раніше самостійних капіталів. Монополія - виключне право на щось (вир-во, торгівлю), яке належить одній людині, групі людей або державі. Монополія означає наявність одного продавця певного товару чи послуги або ситуацію, коли одна фірма забезпечує повний випуск товарів. Основні показники монопольної влади: відсутність досконалих товарів-замінників; існування різноманітних вхідних бар’єрів, що фактично стає джерелом монопольної влади; контроль над ціною та кількістю запропонованої продукції. Види монополізму: Економічний полягає в утворенні великих підпр-в, які концентрують у своїх руках вир-во, збут з метою впливу на рівень цін та отримання високого прибутку. Інноваційний характерний для фірм, які лідирують на тих чи інших напрямках НТП. Рекламний полягає в штучному створенні виключних умов для реалізації того чи іншого товару рекламою. Державний природний знаходить свій вияв у виключному праві держави на організацію та регулювання грошового обігу; забезпечення суспільними товарами. Державний адміністративний характерний для командної економіки, де держава монополізує всі сфери життєдіяльності суспільства, обмежуючи конкуренцію. Технологічний проявляється в тому, що влада над ринком великих корпорацій зумовлена в першу чергу специфікою технології.

30. Держава в умовах ринкової економіки має забезпечити співвідношення монополії і конкуренції, яке не призведе до руйнівних наслідків в економіці. Це завдання вирішує антимонопольне законод-во - пакет законів, що забезпечує баланс між конкуренцією та монополією. Гарантом конкуренції є держава, яка розробляє антимонопольне законодавство та створює відповідні антимонопольні органи. Україна, формуючи ефективне ринкове середовище, прийняла у 1992 році Закон “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”. Антимонопольна політика — економічна політика, спрямована на запобігання  монопольної діяльності, її обмеження та припинення, а також на розвиток конкуренції; створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб`єктів ринку; забезпечення умов взаємодії, недопущення проявів дискримінації одних суб`єктів ринку іншими; недопущення монопольного ціноутворення, зниження якості товарів і послуг. Напрями: лібералізація ринків, безпосередній вплив на монополію. Суб`єктом здійснення завдань антимонопольної політики є Антимонопольний комітет України.

31. Отримавши у своє розпорядження робочу силу і засоби вир-ва, підприємець намагається вилучити додаткову вартість, тобто він хоче виробити товар, вартість якого була б більшою від суми вартості засобів вир-ва і робочої сили, на які він авансував гроші.

Механізм утворення додаткової вартості К. Маркс показав на прикладі вир-ва пряжі: Для вир-ва пряжі підприємець купує необхідні засоби вир-ва вартістю 12$, а також робочу силу, денна вартість якої 3$. При тривалості роб. дня 10 год. робітник відтворює вартість роб. сили протягом 5 год. праці.

У процесі вир-ва робітник конкретною працею: а) створює нову споживчу вартість; б) зберігає і переносить вартість засобів вир-ва (12$) на новий продукт - пряжу.

Привласнення підприємцем додаткової вартості відбувається без порушення законів товарного вир-ва і обміну, на основі закону вартості. Процес перетворення грошей на капітал відбувається на основі єдності вир-ва і сфери обігу. У процесі створення додаткової вартості складові капіталу відіграють різну роль.

Складові капіталу, величина вартості яких у процесі вир-ва не змінюється і переноситься працею на новостворений продукт назив. постійним капіталом. Частина капіталу, яка авансується на купівлю робочої сили і в процесі вир-ва змінює величину своєї вартості, називається змінним капіталом.

Теоретичний зміст поділу капіталу на постійний і змінний полягає у виявленні тієї частини капіталу, функцією якої є створення додаткової вартості.