3.2. Розвиток системи гарантування депозитів фізичних осіб в Україні

Успішний розвиток економіки залежить від прогресу в банківській діяльності, передусім від її забезпеченості кредитними ресурсами. З іншого боку, в умовах економічного зростання посилюється ощадна активність населення, і банки отримують змогу залучити частину заощаджень, що зберігаються поза банками. Але для цього необхідно підвищити рівень довіри до банківської системи загалом – потрібні надійні гарантії повернення коштів громадянам. Однією з форм регулювання державою ризиків у банківській діяльності з метою мінімізації втрат внаслідок неплатоспроможності банків є система страхування депозитів фізичних осіб, яка сьогодні створена і функціонує в Україні.

  Система гарантування вкладів фізичних осіб визначена у Законі України   від 23 лютого 2012 року N 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до цього Закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовує вклади, розміщені на рахунках, що не використовуються вкладником для здійснення підприємницької діяльності.

У 1998 році Президентом України був підписаний Указ  «Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб – вкладників комерційних банків», яким було затверджене Положення про порядок створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, формування та використання його коштів. Також Указом було встановлено, що в разі недоступності вкладу в комерційному банку фізичній особі гарантується відшкодування за вкладом, включаючи відсотки, у розмірі вкладу, але не більше 500 гривень. 20 вересня 2001 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», який набув чинності 24 жовтня 2001 року. Даним Законом було передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше 1200 гривень по вкладах у кожному із таких учасників. Зазначений розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду міг бути збільшений за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників учасників (тимчасових учасників) Фонду.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права. Фонд заснований з метою захисту прав та законних інтересів вкладників банків. Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.   На виконання свого основного завдання Фонд здійснює такі функції:

1) веде реєстр учасників Фонду, а також акумулює кошти, отримані з джерел, визначених статтею 19 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», здійснює контроль за повнотою і своєчасністю перерахування зборів кожним учасником Фонду;

2) інвестує кошти Фонду в державні цінні папери України; 3) здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 4) здійснює регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб, а також бере участь в інспекційних перевірках проблемних банків які діють в Україні за пропозицією Національного банку України;

5) застосовує до банків та їх керівників відповідно фінансові санкції і накладає адміністративні штрафи;

6) здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов’язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку;

7) здійснює перевірки банків щодо дотримання законодавства про систему гарантування вкладів фізичних осіб;

 8) надає фінансову підтримку приймаючому банку, а також здійснює прогнозування потенційних витрат Фонду на виведення неплатоспроможних банків з ринку та відшкодування коштів вкладникам.

23 лютого 2012 року прийнятий Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі – Закон), яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відповідно до зазначеного Закону вітчизняна система гарантування вкладів фізичних осіб зазнала певних змін. Окреслимо основні з них.

Насамперед, Закон закріпив за Фондом функцію виведення неплатоспроможних банків з ринку. На наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, Фонд розпочинає процедуру виведення такого банку з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації. У разі прийняття НБУ рішення про ліквідацію банку Фонд набуває прав ліквідатора, призначає уповноважену особу та розпочинає процедуру ліквідації банку (за виключенням випадків, коли ліквідація відбувається за ініціативою власників банку, який Національним банком України не віднесено до категорії проблемних або неплатоспроможних).

Законом встановлено мінімальний обсяг коштів Фонду, який не може бути нижчим за 2,5 відсотка від суми гарантованих Фондом коштів вкладників у межах суми відшкодування з урахуванням суми зборів з учасників Фонду, які мають надійти протягом наступного кварталу.

Значних змін зазнав порядок формування коштів Фонду. Зокрема, відтепер впроваджується дві базові ставки регулярного збору до Фонду залежно від валюти вкладів: 0,5 відсотка бази нарахування в національній валюті та 0,8 відсотка бази нарахування в іноземній валюті. Застосування підвищеної ставки збору для вкладів в іноземній валюті неминуче вплине на відсоткову політику банків при залученні таких вкладів, що, у свою чергу, стимулюватиме фізичних осіб віддавати перевагу вкладам у гривнях. Зазначимо також, що Фонд одержав право встановлювати своїм нормативно-правовим актом порядок розрахунку розміру регулярних зборів до Фонду у формі диференційованих зборів. Розрахунок розміру диференційованого збору проводиться шляхом зважування базової річної ставки збору за ступенем ризику. При цьому, розмір диференційованого збору має бути не менше розміру базової річної ставки. Методика оцінки ступеню ризиків банку для розрахунку диференційованих зборів встановлюється нормативно-правовим актом Фонду, що підлягає погодженню з НБУ. Такий крок законодавця вбачається цілком логічним, оскільки для банку, в діяльності якого виявлено підвищений ступінь ризику, зростає ймовірність настання його неплатоспроможності, що може призвести до необхідності виплати Фондом компенсацій вкладникам такого банку внаслідок його ліквідації. Якщо інформація про встановлені Національним банком України диференційовані ставки регулярного збору до Фонду буде загальнодоступною, то це стане додатковим чинником, який впливатиме на вибір фізичними особами того чи іншого банку для розміщення своїх коштів.

Законом не визначена гранична сума відшкодування за вкладами. Натомість зазначено, що Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Негативний суспільний резонанс викликала відсутність у Законі заборони за рішенням адміністративної ради Фонду зменшувати граничну суму відшкодування. Однак слід зазначити, що на практиці за весь час існування Фонду такого зменшення жодного разу не відбувалося. Навпаки, 21 серпня 2012 року було прийняте рішення про чергове підвищення вказаної суми до двохсот тисяч гривень.

У Законі чітко не визначено строки виплати коштів вкладникам. Вказано лише, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Завершується виплата гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами в день внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.

Законом не передбачена участь у Фонді філій іноземних банків, які створені і діють на території України. Отже вклади фізичних осіб в таких філіях, у разі настання їх недоступності, Фондом не відшкодовуються. Також не відшкодовуються кошти за вкладами, підтвердженими ощадними (депозитними) сертифікатами на пред’явника. Крім того, дія Закону не поширюється на публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (до прийняття відповідного закону щодо участі такого банку у Фонді).

Підвищенню ефективності функціонування системи гарантування вкладів, безперечно, сприятиме те, що в Законі передбачено адміністративну відповідальність керівника банку за неподання, несвоєчасне подання або подання Фонду недостовірних відомостей, за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень Фонду. Також встановлено достатньо жорсткі адміністративно-господарські санкції щодо банків за порушення законодавства про гарантування вкладів фізичних осіб. 

Також можна проаналізувати динаміку зміни фінансових ресурсів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом 2009 – 2012рр. (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Динаміка зміни фінансових ресурсів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом 2009 – 2012рр. млн. грн.

Показники	01.01.2009р.	01.01.2010р.	01.01.2011р.	01.01.2012р.	01.01.2013р.	Відхилення (+;-) 2008/2012 років
						абсолютне	відносне
Фінансові ресурси фонду, млн. грн.	2987,3	4302,7	3390,3	4827,3	6692,1	3704,8	124

Джерело: складено на основі [].

Аналізуючи дані табл. 3.1. видно що фінансові ресурси ФГВФО протягом 2009 – 2012рр. демонструють тенденції до збільшення. Абсолютне відхилення становить 3704,8 млн. грн. Якщо така динаміка буде продовжуватися то фонд буде оперувати значними коштами і це зміцнить банківську систему України. Найменше значення фінансових ресурсів фонд мав у 2009 році і становив 2987,3 млн. грн.. Однак варто зазначити що фонд під час збільшення обсягу фінансових ресурсів повинен і ефективно їх використовувати.

Також динаміку зміни фінансових ресурсів фонду можна представити у вигляді рис. 3.1.

Рис. 3.1 Динаміка зміни фінансових ресурсів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом 2009 – 2012рр. млн. грн.

Джерело: складено на основі [].

Однак, щоб оцінити діяльність фонду необхідно проаналізувати відшкодування які здійснив він протягом 2009 – 2012рр. (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Динаміка зміни розміру відшкодувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом 2009 – 2012рр. млн. грн.

Показники	01.01.2009р.	01.01.2010р.	01.01.2011р.	01.01.2012р.	01.01.2013р.	Відхилення (+;-) 2009/2012
						абсолютне	відносне
Сума відшкодованих коштів фондом млн. грн.	265,6	1050	2293,7	191,2	370,1	104,5	39

Джерело: складено на основі [].

Аналізуючи дані таб. 3.2. видно що сума відшкодованих коштів ФГВФО протягом 2009 – 2012рр. демонструють тенденцію то до підвищення то до зменшення. Абсолютне відхилення становить 104.5 млн. грн.. Найбільше відшкодувань фонд здійснив у 2010 році. Це спричинене впливом світової фінансової кризи на Україну, а саме на банківський сектор. Тому виплати у цьому році становлять 2293,7 млн. грн.

Також можна розглянути динаміку зміни розміру відшкодувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом 2009 – 2012рр. млн. грн. у рис. 3.2.

Рис. 3.2 Динаміка зміни розміру відшкодувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом 2009 – 2012рр. млн. грн.

Основними проблемами, притаманними системі страхування депозитів в Україні, на сьогодні є недосконалість механізму фінансування, проблема недостатності повноважень ФГВФО, необхідність врегулювання процедури виплати відшкодування вкладникам збанкрутілих фінансових установ, невирішене питання стосовно участі Ощадбанку в системі обов’язкового гарантування депозитів, недостатність інформаційного забезпечення, неврахування ступеня ризику комерційного банку при встановленні розміру вкладів банку – учасника ФГВФО, а також багато інших проблем, які гальмують ефективне функціонування системи. Різні автори по-різному пропонують вирішувати ці проблеми. Першочерговим завданням є нарощення капіталу ФГВФО, що дасть змогу збільшити суму гарантованого відшкодування, а отже, стимулюватиме людей зберігати свої заощадження в банках. Доцільною є диверсифікація інвестицій Фонду гарантування вкладів. Сьогодні його кошти розміщаються лише в державних цінних паперах. У подальшому доцільним є їх розміщення в іпотечні цінні папери. Важливим завданням є поступовий перехід до диференційованих ставок за вкладами банків до Фонду. Це стимулюватиме банки до підвищення якості управління ризиками, що сприятиме зростанню стійкості та надійності банківської системи загалом. Для цього необхідно внести зміни у закони України “Про Національний банк України”, ”Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб”, ”Про банки і банківську діяльність”. Ще одним важливим кроком на шляху вдосконалення системи гарантування вкладів буде прийняття рішення про участь Ощадбанку у Фонді. Це необхідно тому, що неучасть його в системі страхування необґрунтовано зміцнює його конкурентні переваги перед іншими банками. По-друге, Ощадбанк як один із найбільших операторів ринку вкладів населення може опинитися у складній ситуації, і тоді заходи щодо її виправлення ляжуть на Державний бюджет. Вдосконалити систему страхування депозитів можна формалізацією терміну настання недоступності вкладів, а також завдяки створенню інформаційної системи за участю НБУ, Асоціації українських банків, ФГВФО та комерційних банків.

Враховуючи суму відшкодувань, яка на сьогодні становить 200 тис. грн., можна дійти висновку, що Фонд гарантування може захистити тільки дрібних вкладників. На наш погляд, першочерговим завданням вирішення проблеми страхування депозитів в Україні має бути, безумовно, створення ефективно діючої системи обов'язкового страхування депозитів фізичних осіб. Крім того, необхідно переглянути максимальну суму виплат Фонду. Справедливим було б впровадження диверсифікованої системи виплат, тобто визначення відшкодування коштів вкладникам у відсотковому відношенні до розміру вкладу. Наступним кроком має стати: охоплення страховими гарантіями всіх видів депозитів; посилення контролю за фінансовим станом банків, дотримання нормативних вимог Національного банку. Важливим напрямом вдосконалення діяльності ФГВФО в Україні є налагодження дієвого контролю за ризиками у діяльності банків та проблема розширення функцій Фонду, зокрема щодо його участі у фінансовому оздоровленні проблемних банків. Одним із способів покращання системи страхування депозитів є удосконалення процедури відшкодування за вкладами. Вдосконаленню системи страхування депозитів сприятиме і запровадження гарантій за вкладами не лише фізичних, а й юридичних осіб. З метою виконання Фондом своїх прямих обов’язків, слід обмежити рівень його інвестиційних операцій та проводити інвестування лише за наявності тимчасово вільних коштів.

Розвиток та вдосконалення системи страхування депозитів за такими напрямами підвищить надійність банківської системи. Адже створення ефективної системи гарантування вкладів дасть можливість банкам отримувати додаткові ресурси для кредитування. Держава, зменшуючи ризики вкладників, підвищує стійкість фінансової системи та забезпечує умови для розширення кредитування економіки.

Загалом можна стверджувати, що в Україні сформована достатньо потужна система гарантування вкладів фізичних осіб, підтвердженням чому є постійне зростання загальної суми коштів, залучених вітчизняними банками від населення.