
- •Дубинський в. П.
- •Вступ. Загальні зауваження й настанови …………………………………8
- •Розділ 2. Підсумки розвитку архітектури в контексті художньої культури
- •Реалізації найбільшого в історії соціального експерименту .................
- •Ґенеза “соцреалізму” в радянській архітектурі ............................................
- •2.4. Головні проблеми містобудівної практики в срср
- •2.5.1. Архітектура як монументальний символ та п’єдестал ...................
- •Іменний покажчик ……………….….......................................................….
- •Література .....................................................................................................….
- •Найбільшого в історії соціального експерименту. Критика архітектури, урбаністики й мистецтв часів державного тоталітаризму.
- •1.1. Ґенеза функціоналізму
- •1.1.1. Оновлюючі спроби майстрів Першого інтернаціонального стилю
- •1.1.2. Роль теоретичної й практичної творчості “піонерів сучасної архітектури”
- •1. 2. Творче ріноманіття в європейській архітектурі
- •1.2.1. Радикальний раціоналізм
- •1. 2. 2. Архітектура, мистецтво й промисловість
- •1.2.3. Експресіонізм початку хх ст.
- •1.2.4. Національний, або народний, романтизм (етнографізм)
- •1.3. Розвиток функціоналізму
- •1.3.1. О’бєднання “Баухаус” (Німеччина, 1919-1933)
- •1.3.2. Угруповання «Де Стейл» («Стиль», Нідерланди) 1917-1931: «Неопластицизм»
- •Тео ван Дусбург: («До колективного будівництва»)
- •1.3.3. Об’єднання “l’Esprit Nuveau” (Франція)
- •1.4. Еволюція ідей функціоналізму
- •1.4.1.Американський період творчості л. Міс ван дер Рое й в. Гропіуса
- •1. 4. 2. Еволюція функціоналістичних ідей
- •1. 5. Трансформація ідей сучасної архітектури у теорії й практиці майстрів регіоналізму
- •1.5.1. Витоки й початок архітектурного регіоналізму
- •1.5.2. Латиноамериканський регіоналізм
- •1.5.3. Японський регіоналізм
- •1.5.4. Постметаболізм: ідея “капсульної архітектури”
- •1. 6. Відновлення актуального творчого архітектурного різноманіття
- •1.6.1. Подальший розвиток ідей органічної архітектури
- •1.6.2. Тенденції нового експресіонізму
- •6. 3. Ідея “архітектури-скульптури” Йорна Утцона
- •1.6.4. Розвиток європейського неоекспресіонізму
- •2.1. Витоки й початки радянського художнього авангарду
- •2.1.1. Художня культура революційної доби. Період революційного романтизму (1918-1922)
- •2.1.2.Авангардна художня культура початку хх ст. У радянському революційному експерименті й будівництві
- •2.1.3. Революційна культура й проблеми збереження історичної спадщини Пропозиції з міської реконструкції
- •2. 2. Головні змістовні архітектурно-містобудівні тематизми
- •1920-1930-Х р. Р. У спробах соціального перетворення.
- •2. 2. Містобудування, архітектура і мистецтво першого десятиліття радянської розбудови (1923 – 1931). Авангардне мистецтво та архітектура в соціальному експерименті
- •2.2.1. Конкурс на проект Палацу Праці у м. Москві
- •2.2.2. Перші містобудівні проекти та реалізації радянської доби.
- •2.2.3. Архітектура Дніпровської гідроелектростанції (Дніпрогес імені в. І. Леніна) в м. Запоріжжі
- •2.2.4. Проблеми реконструкції існуючих міст й створення нового типу соціалістичного розселення.
- •2.2.5. Житло та побут нового типу: “будинки - комуни” й “житлові комбінати”
- •2.2.6. Архітектура робітничих клубів та споруд масових видовищ авангардного періоду розвитку радянської архітектури
- •Конкурси на проекти театру масового музичного дійства (в м. Харкові) та синтетичних театрів (1930-32)
- •2. 3. Архітектура в синтезі мистецтв тоталітарної доби Ґенеза “соцреалізму” в радянській архітектурі
- •2.3.1. Від авангардних експериментів – до “соцреалізму”
- •2.3.2. Містобудування, архітектура та мистецтво
- •2.3.3. Порівняльні особливості впливу ідеології тоталітарних держав
- •Головні проблеми радянської містобудівної практики
- •2.4.1. Генеральний план реконструкції Москви (1935)
- •2.4.2. Формування нових містобудівних вузлів
- •2.4.3. Міська реконструкція
- •2. 5. Архітектура як монументальний символ та п’єдестал
- •2.5.1. Проектування та будівництво Палацу Рад у Москві
- •2.5.2. Творчість архітектора б. М. Іофана
- •2.5.3. Архітектура радянських громадських будівель другої половини 1930-х – початку 1940-х років як втілення засад “соцреалізму”
- •2.5.4. Архітектура житлових районів
- •2.6. Деякі особливості архітектурно-мистецької культури
- •2.6.1. “Розроблено на основі ідей фюрера”
- •2.7. Апогей “соцреалізму”.
- •2.7.1. Повоєнна реконструкція Москви
- •2.7.2. Проблеми радянської архітектури
- •2.7.3. Проблеми художньої культури пострадянського періоду
- •3.1. Ситуація постмодернізму Особливості естетики й теорії постмодернізму в контексті його філософії
- •3.2. Архітектура у стихії масової культури
- •3. 3. “Смерть нової архітектури”
- •Чарльз Дженкс
- •3.4. Спроби визначення постмодернізму:
- •Чарльз Дженкс:
- •3.5. Теоретичні й методологічні засади творчості
- •3.5.1. Роберт Вентурі [r. Venturi] (нар. 1925)
- •3.5.2. Майкл Грейвз [m. Graivs]
- •3.5.3. Леон Кріє
- •3.5.4. Чарльз Мур [Ch. Moor]
- •Чарльз Дженкс
- •3.5.5. Джеймс Фрейзер Стерлінг [j. F. Sterling] (1926-1992)
- •3.5.6. Роберт Стерн [ r. Stern]
- •3.5.7. Стенлі Тайгерман
- •3.5.8. Пітер Айзенман
- •3.6. Архітектурна деконструкція
- •Марк Віглі:
- •Бернар Чумі
- •3.6.1. Заха Хадід [z. Hadid] (нар. 1950)
- •Заха Хадід
- •3.6.2. Даніель Лібескінд [d. Libeskind](нар. 1946)
- •Диз’юнкція та культура
- •Порядок та впорядкованість
- •Стратегія диз’юнкції
- •Межі та обмеження
- •Визначення
- •Деконструкція
- •Примітки:
- •** Арто [Artaud] Антонен (1896-1948) – французький новеліст і драматург.
- •3.7.1. Сер Норман Фостер [ n. Foster] (нар. 1935)
- •3.7.2. Френк Гері [f. Gheri] (нар. 1929)
- •3.7.3. Сант’яго Калатрава [s. Calatrava] (нар. 1951)
- •“Нова архітектурна парадигма”
- •Чарльз Дженкс Нова парадигма 1 в архітектурі (Передмова до однойменної книги автора)
- •Органітек
- •Означувач таємничого й загадкового
- •Загальнодоступні й приховані сенси й значення
- •Чарльз Дженкс Майдан Федерації в Мельбурні
- •Примітки
- •3.7.4. “Медійна архітектура”
- •3.7.5. Віртуальна, архітектура, або
- •3.7.6. Маркос Новак. “Плинна архітектура” 1
- •М. Новак
- •М. Новак
- •М. Новак
- •Післямова На порозі світів альтернативних реальностей
- •Іменний та предметний покажчики
- •Літературні джерела: Основні
- •Навчальне видання
- •Навчальний посібник Редактори д. Ф. Курильченко, з. І. Зайцева
- •Видавець і виготовлювач:
- •Заха Хадід
3.6. Архітектурна деконструкція
Радикальний перегляд основ архітектурної теорії
у концепції архітектурної деконструкції.
Концептуальні проекти та їх реалізації.
Парк де ля Війетт у Парижі. Теоретична творчість Б. Чумі.
Подолання розривів між теорією й практикою.
Творчість П. Айзенмана, Д. Лібескінда та З. Хадід
... Деконструктивістська архітектура походить з
сучасного філософського напряму, відомого під
назвою “деконструкція”... “Деконструкція – це
не “руйнування” і не “розчинення”. Навпаки,
сила деконструкції в тому, що вона ставить під
сумнів цінність таких категорій, як гармонія,
цілісність, стійкість і натомість пропонує інший
погляд на споруду... Архітектор – деконструкти-
віст – це той, хто позначає в споруді внутрішні,
притаманні їй дилеми.
Марк Віглі:
“Деконструктивістська архітектура”
Парк ла Війєтт підтримує програмовані
нестійкість та непостійність... Ані пере-
повненість, ані рясний достаток, одначе,
навзамін, – “пустка”, “порожнеча”, неза-
повненість форми.
Бернар Чумі
Ви не визнаєте демократії?
Тоді наші бомбардувальники
негайно вилітають до вас!
Завершення ХХ – початок ХХІ ст. виявилися у глобалізованому світі епохою безпрецедентної конфліктності й небачених викликів людськості й людяності. Оболонку гуманізму було остаточно прорвано й знищено у похмуро символічній нью-йоркській Події «2001.09.11», у «миротворчих» бомбардуваннях Югославії, Афганістану й Іраку.
Післясучасний світ виявився суспільством конфліктів, що не мають засобів до негайного й простого розв’язання. Виразові саме цих загрозливих тенденцій послуговує культура й філософія, мистецтво й архітектура деконструктивізму.
Деконструктивізм отримав власну назву за основним принципом аналізу текста, що практикувався Ж. Дерідою - див. примітки у Додатку 2. (нагадаємо, - в якості текстів можна розглядати й будь-які архітектурно-мистецькі твори). Сенс «деконструкції» у загальних рисах визначається у виявленні внутрішньої суперечливості тексту й відшукуванні в ньому прихованих і непомічених «остаточних сенсів» і кліше. Послідовники Деріди відкидають можливість єдино правильної інтерпретаціїї тексту й відстоюють тезис неминучої помилковості будь-якого його прочитання. При цьому засуджується практика «наївного читача», який намагається віднайти у художньому творі нібито (ніколи не присутній в ньому) один-єдиний й об’єктивний сенс. Відчитання твору має наслідком активну його інтерпретацію з боку читача. Кожний читач оволодіває твором й накладає на нього певну схему «сенсу». Деконструктивісти пропонують «критику-читачеві» віддатися «вільній «грі активної інтерпретації», що за їх уявленнями повинно відкрити перед критиком «безодню» можливих значень.
До архітектури деконструктивізм надійшов з літературно-критичної практики постструктуралізму - перед усім, у перегляді системи архітектурних понять. Таким став найвідоміший деконструктивістський проект-реалізація «Парк де ла Війєтт» у Парижі (1982- ), - див. Додаток 2.
Творчість провідних архітекторів напряму: