2.7.3. Проблеми художньої культури пострадянського періоду

(на завершення й до висновків з другої частини лекційного курсу)

У нових умовах суспільно-економічного розвитку країн пострадянського простору в кожній з них художня культура починає розвиватися власним чином. Проте спільною рисою є формування суто національних шкіл у різних галузях художньої культури.

Для України особливості розвитку національного мистецтва та архітектури полягають

по-перше, - у відбудові зруйнованої та частково втраченої культурної спадщини,

а, по-друге, – у віднайденні власного місця в регіональних та глобальних культурних просторах і структурах, - що водночас виконують необхідні функції об’єднуючої національної ідентифікації.

Відбудова втраченого передбачає велику програму міської реконструкції та реставрації, що, разом з модернізацією великих міст, означає поновлення життя занепалих центрів національної історично-культурної спадщини (перед усім, колишніх гетьманських столиць та центрів малих, але й славетних історичних міст).

Окремим завданням є відновлення системи сакральних споруд (переважно – православних церков). Тільки в самій Слобожанщині, де 1917 р. діяло більш як 900 православних храмів, на 1991р. їх налічувалося лише близько 250. Тут, як і повсюди в Україні, тепер поновилося сакральне будівництво; разом з продовженням реставрації занепалих пам’яток архітектури та відбудови на основі вцілілих залишків церков зводяться й нові храми за проектами зодчих ХХІ ст..

Проте незворотні втрати залишаються величезними, й не тільки в галузі сакральної архітектури.

Окремим завданням постає музеєфікація та консервація пам’яток народного зодчества, монументального й ужиткового мистецтва. Це величезне завдання можна вирішити лише створенням мережі регіональних музеїв, національних парків та інших територій національної культурної та природної спадщини. Державне законодавство України потребує в цьому сенсі подальшого вдосконалення, бо загальний відсоток охоронюваних територій значно відстає від рекомендованого міжнародними організаціями з охорони культурної й природної спадщини.

Завдання розвитку національної школи українського зодчества (точніше, декількох регіональних національних шкіл, між іншими – Слобожанської, чиї представники поєднані в Національній спілці архітекторів України) полягає у поєднанні ретроспективної уваги до блискучих зразків національної архітектури, містобудування та народного образотворчого й ужиткового мистецтва з пошуками власного місця України у величезному всесвітньому “туристичному селищі”. Практично це означає віднайдення загальнозрозумілих яскравих знаків та символів національної культури, що здатні експонувати Україну на тлі величезного світового культурного різноманіття. Цей процес лише розпочинається - на фоні численних комерційних архітектурних завдань і замовлень - й ускладнюється в містобудуванні поверненням інституту приватної власності на землю. Національній архітектурній школі, разом з творчими спілками, ще належить сформувати ієрархію та етику відносин архітекторів, художників і замовників в умовах продовження розвитку приватної власності та пильної охорони авторського права.

Контрольні запитання:

1. Визначити хронологічні межі найбільш інтенсивної й результативної діяльності майстрів радянського авангарду. Назвати головні причини успішної діяльності архітектурно-мистецьких авангардних угруповань.

2. Які суспільно актуальні тематизми переважаютьу діяльності радянських авангардиних угруповань?

3. Які головні ідеї-концепції містобудівного перетворення було висунуто майстрами

радянського авангарду? Назвати головні напрями розвитку урбаністичних ідей

періоду авангардного розвитку в СРСР.

2. Діяльність яких авангардних угруповань позначила полемічну змістовність розвитку архітектурно-містобудівної культури? Назвати головні напрями їхньої діяльності.

3. Якими принципово новими ідеями позначено розвиток авангардної концепції масового індустріального житла? Надати змістовного розкриття головних концептуальних понять.

4. Визначити авторів й надати змістовне розкриття понять “динамічне місто”, “горизонтальний хмарочос”, “лінійно-потокової” системи міста.

5. Порівняти концептуальні ідеї, що визначають проектування масових громадських споруд періоду авангардного й соцреалістичного розвитку. Навести характерні приклади.

6. Перелічити причини й наслідки принципових змін, що настають у радянській архітектурно-містобудівній й художній культурі на початку 1930-х р.р..

7. Навести стисле визначення методу “соціалістичного реалізму” й гасла “створення символів епохи”.

8. Які спільні й відмінні риси простежуються в архітектурно-містобудівних реконструкціях столичних міст найбільших тоталітарних держав Європи? Надати порівняльного аналізу проектам реконструкції Ленінграда, Єревана. й Києва.

11.Визначити хронологічні межі завершального розвитку радянської архітектури й надати змістовне пояснення принципових змін в архітектурно-професійній галузі цього періоду.

12.Перелічити основні проблемні напрями, на яких завершується розвиток радянської архітектури й надати визначення причин, за яких вони виявилися нерозв’язними.

Розділ 3. Постмодернізм та основи нових архітектурних парадигм

Постмодерне архітектурно-мистецьке творче різноманіття

останньої чверті ХХ століття.

Теоретичні засади і практична творчість видатних майстрів архітектури постмодернізму: