2.5.4. Архітектура житлових районів

кінця 1930-х – початку 1940-х р. р.

Експерименти зі створення архітектурних систем

індустріального житла

Творчість архітектора А. К. Бурова

Видатні радянські зодчі роблять успішні спроби в пошуках та віднайденні органічних первинних структурних елементів нових великих житлових районів, перш за все, у складі реконструйованих великих міст, що склалися історично. Від 1940 р. житлове будівництво стає на шлях типового проектування квартир.

У Ленінграді, де нові магістралі південних районів міста продовжують систему проспектів-променів “адміралтейського трикутника”, нові великі житлові квартали (площею в 9-15 га) отримують комплексну периметральну забудову з чіткими взаємозв’язками в композиції внутрішніх просторів. Розбудовуються й набережні р. Неви, зокрема – район Малої Охти (1940), арх. Г. Симонов, Б. Рубаненко, О. Гур’єв. Ретроспективна великомасштабна організація фасадів дозволяє включити забудову до сприйняття з протилежного боку великої ріки.

В архітектурі житлових масивів Автово (1936-40), арх. Андрій Андрійович Оль (1883 - 1937) й Щеміловки (1937- 40), арх.. Є. Левінсон, І. Фомін вдалося забезпечити спадкоємність в композиційній побудові історичного ядра та нових житлових районів (на жаль, втрачену у масовій забудові, що відбувалася с середини 50-х років).

Перші експерименти з індустріальної стандартизації житла проводилися в СРСР ще наприкінці 20-х років (“зразкові” типові проекти житлових чарунок Держкомбуду). Проте це експериментування було ще вибіркове і мало лише рекомендаційний характер через загальну індустріальну відсталість будівництва. З розбудовою централізованої бази індустріального будівництва житла (розпочатої наприкінці 30-х років у Москві та Ленінграді) починається активне залучення архітекторів до практичних експериментів з технологічними можливостями заводського (поточного, індустріально-конвейєрного) будівництва.

Видатним експериментатором - практиком індустріального будівництва житла був архітектор Андрій Костянтинович Буров (1900-1957). Прикладом вдалого архітектурного експериментування з індустріальним житлом виявилося будівництво експериментального житлового будинку на Можайському шосе (1938) й крупноблокових житлових будинків на Великій Полянці та Ленінградському проспекті в м. Москві (спільно з арх. Б. М. Блохіним, 1939, 1940-1941). Застосування дворядної розрізки фасадних блоків, за умов різкого скорочення кількості архітектурно-конструктивних будівельних елементів, створювало передумови збільшення масштабу забудови й підсилення її метафоричної виразності. Рослинна метафора в архітектурі зацікавила архітектора ще під час натурного вивчення художньої спадщини античності й Відродження і була вдало практично реалізована у співдружності з видатним художником В. А. Фаворським у будинку Наркомлісу на вул. Горького (м. Москва, 1935). Методи заводського індустріального тиражування архітектурних конструкцій створювали, на думку архітектора, можливості посилення виразності архітектурно-художнього вирішення житла - з одночасним скороченням термінів будівництва, за умов збереження архітектором неухильного слідування принципам тектонічності (зі створенням особливої крупноблокової тектоніки), органічності (відповідності архітектурних членувань внутрішньому змістові квартир різної місткості), індустріальності (повторюваності однакових серійних елементів за вертикаллю й горизонталлю) та комфортабельності.

Вдалі експерименти А. К. Бурова в архітектурі індустріалізованого житла, хоча й перервані війною, входили складовою частиною до ширших розробок зі створення найвідомішими радянськими професійними архітекторами розгорнутих серій індустріального житла. Проте ці досягнення свого часу не було використано в умовах радикальних змін урядової будівельної політики (у другій половині 1950-х р. р.).