1.3.3. Об’єднання “l’Esprit Nuveau” (Франція)

«Архітектура або – революція”

Архітектура є вибаглива, точна й велична

гра об’ємів, поєднаних під сонячним світлом.

Ле Корбюзьє

Якщо ми подивимося на проблему житла

з критичної й об’єктивної точки зору, ми

прийдемо до ідеї “дому-машини”, до ідеї

житла масового виробництва, здорового

(й разом з тим морального) і красивого,

як красиві виробничі знаряддя та інстру-

менти.

Ле Корбюзьє: “До архітектури”

Під гаслом “дім – машина для житла”

Ле Корбюзьє розумів два положення:

по-перше, дім нагадує машину тим,

що він недорогий й стандартизований,

добре обладнаний й легко експлуату-

ється, - на подобу до машини масового

виробництва він назвав його домом

“Ситроен”, як марку масового французь-

кого авто).

Р. Бенем: “Епоха майстрів”

На початку 1920-х років архітектор Шарль-Едуард Жанерре (пізніше більш відомий за артистичним псевдонімом Ле Корбюзьє) і художник Амедей Озанфан здійснили розробку естетики пуризму. Оснований на неоплатоністичній філософії, пуризм (від франц.: чистий), що “претендував на звання всезагальної теорії цивілізації”, намагався охопити усі форми пластичної виразності, - від живопису до промислового дизайну. містобудування й архітектури, - й очистити усю предметну сферу від “неприпустимих збочень”. (Пуризм - лапідарність – мінімалізм). Угруповання “L’Esprit Nuveau” (“Новітній дух”) склалося навколо однойменного журналу, який видавали Ле Корбюзьє й Озанфан разом з поетом Полем Дерме у 1920-1925 р. р.

Діапазон уваги діячів угруповання й, перед усім, - Ле Корбюзьє починається з ідей сучасного містобудування, що втілилися у низці концептуальних проектів:

“План сучасного міста на 3 мільйони жителів” (Експоновано 1922 року на паризькому Осінньому салоні):

Розроблювана Ле Корбюзьє концепція сучасного міста сполучає риси авангардної утопії з засадами архітектурного класицизму, який ще наприкінці 18 ст. декларував панування всезагальної простоти й порядку.

600 тис. мешк. – населення центрального району, оточуючі його міста-сади мають населення у 2 млн. 400 тис. жит..

Рух транспорту організовано магістралями у трьох рівнях: підземному, - для вантажного транспорту; у рівні поверхні – для внутрішнього міського сполучення; по естакадах – для швидкісного транспорту. Сполучення центру з околицями – метро й приміською залізницею. У центрі міста влаштовано повітряний вокзал з посадковими майданчиками авіатаксі.

Центр міста утворено двадцятьма чотирма 60-поверховими хмарочосами хрестоподібними в плані з кожним боком у 175 м (від 10 до 50 тис. працюючих у кожнім). Цим досягалася щільність забудови близько 3000 мешк./га. Територія між хмарочосів має характер парку, де знаходяться магазини, ресторани, заклади культури тощо. На захід від центру розташовано найважливіші громадські будівлі. Центральну частину міста оточено багатоповерховою житловою забудовою з будівлями “зубчастого” плану, де квартири з навісними садами розгорнуто вздовж геліотермічної осі. Щільність житлової забудови – близько 300 мешк./га.

План “Вуазен” для Парижа [plan Voisin] (1925) було задумано як поєднання індивідуального й колективного.

Концептуальний проект не призначався для буквальної реалізації, а тільки для розгортання дискусії. Зберігалися лише найцінніші історичні будівлі.18 хрестоподібних у плані будівель баштового типу висотою 200 м для адміністративних закладів (від 20 до 40 тис. працюючих у кожному). Щільність денного населення – до 3500 людей/га замість існуючої у центрі Парижа 800 мешк./га.

Замість “вулиці-коридору” – будівля зубчастого контуру, а також – багатоповерхова вільно розташована забудова на колонах, без приміщень у першому поверсі і з садом на покрівлі.

Нові розміри житлового будинку – 2000-2500 жит. (за розмірами це – океанський пасажирський лайнер, що є зразком самодостатності й комфорту житла.)

Відчуттю сучасності відповідає дух геометрії,

конструкції й синтезу. Основний принцип –

точність та впорядкованість... Всезагальне

й правило, загальне правило – от що ми

вважаємо основним стратегічним шляхом

прогресу й руху до прекрасного...

Людина іде прямо, а осел крутить зигзагами...

Лише осел міг намітити сітку вулиць континенту,

між іншим, – і Парижа...

Ле Корбюзьє

“Променисте місто” (“Сонцесяйне місто”, - 1930 [La ville Radieuse]):

У північній частині міста спроектовано адміністративно-господарчий центр, вокзал залізниці й посадкове поле для літаків, ближче до міста - пас для розміщення готелів та посольств (В), житлова забудова (А), підприємства легкої промисловості й склади (D) та підприємства важкої промисловості (Е). Вздовж шляху, що поєднує промрайон з адмінзоною, розміщено різні об’єкти обслуговування. Адміністративні будівлі заввишки 220 м, а житлові будівлі зубчастого контуру - 50 м. Кожну групу житлових будівель розраховано на 2700 мешк. Дві будівлі утворюють житлову одиницю на 5400 мешканців, - з яслами, дитячим садком та школою. Щільність населення житлового району – 1000 людей/га. Шляхи й стоянки розміщено на висоті 5 м, а в рівні земної поверхні проходить сітка пішохідних доріг.

Виразність споруд раннього Ле Корбюзьє (1920-і роки) основано на граматичних правилах архітектурного синтаксису “п’яти пунктів” сучасної архітектури:

1. Опори внутрішнього каркасу, що здіймають будівлю над землею;

2. Вільний план, який досягнуто відділенням несучих колон від стін, що огороджують й розчленовують простір;

3. Вільний фасад як наслідок вільного плану у третім вимірі;

4. Стрічкові горизонтальні вікна;

5. Сад на покрівлі, що повертає простір, зайнятий площею забудови будинку в рівні земної поверхні.

Congress Internationaux d’Architecture Moderne [CIAM]

Розвиток руху за сучасну архітектуру прискорило створення - за ініціативою Ле Корбюзьє - міжнародного органу з проблем та завдань сучасної архітектури, - “Міжнародного конгресу сучасної архітектури”.

І-й, установчий, конгрес (1928, Швейцарія, замок Ля Сарраз: від Голландії - Хенрік Петрус Берлаге, Март Стам, Рітвельд).

ІІ-й конгрес (1929) – “мінімальне житло”: квартири невеликої площі з урахуванням функціональних та гігієнічних вимог до житла.

ІІІ-й конгрес (1930, Брюссель) - раціональні методи забудови;

ІV-й конгрес (1933 Марсель-Афіни-Марсель) – “функціональне місто”;

Особливе значення для створення сучасної картини містобудування мало прийняття складеної Ле Корбюзьє так званої «Афінської Хартії» (резолюції-маніфесту CIAM-IV):

“Містобудування, – йшлося у «Хартії», - це організація усіх функцій колективного життя у місті й на селі”.

“У містобудуванні вирішальне значення мають не естетичні, а винятково функціональні критерії. Основне завдання містобудування – організація функцій а) житла; б) праці; в) відпочинку; г) транспорту.

На VI й VII конгресах робилися спроби подолати “чотирифункціональний” схематизм міста, - низка архітекторів (Е. Роджерс, Х. Л. Серт, Ж. Турант та інші) висунули поняття “серце міста”, - у намаганнях звернути увагу на культурні й соціальні процеси, які не враховувалися “Афінською Хартією”, - передачу традицій, складність переплетінь індивідуальних типів поведінки городян тощо.