141. Договірне регулювання лізингових відносин у сфері виробництва сільськогосподарської продукції

Регулювання – ЗУ «Про фінансовий лізинг», ЦК

Фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Сторони:

Лізингодавцем виступає лізингова компанія, а лізингоодержквачем – аграрний товаровиробник.

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Як правило, за договором лізингу аграрні товаровиробники придбавають сільськогосподарську техніку, обладнання, устаткування.

Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

С/г підприємство, укладаючи договір лізингу, отримує у платне користування з правом викуту предмет лізингу на строк, не менший строку, за яким амортизується 60% вартості предмета лізингу, визначеної на день укладання договору фінансового лізингу. Законодавством дозволяється укладання договорів сублізингу. У разі передачі предмета лізингу в сублізинг обов'язковою умовою договору сублізингу є згода лізингодавця за договором лізингу, що надається в письмовій формі. До договору сублізингу застосовуються положення про договір лізингу, якщо інше не передбачено договором лізингу.

До істотних умов договору лізингу належать:

• предмет лізингу;

• строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Особливості договору лізингу у с/г:

• такі договори укладаються безпосередньо за участю держави в особі спеціально уповноваженого органу:

• держава відшкодовує вартість лізингових платежів;

142. Договірне регулювання відносин у сфері використання науково-технічної продукції у с/г

Найбільшими досягненнями наукових досліджень є відкриття, а також так звані результати технічної творчості – винаходи, раціоналізаторські пропозиції, промислові зразки, ноу-хау, непатентовані технічні рішення, селекційні досягненя, науково-технічна інформація та інші об'єктивні результати науково-технічної творчості людини. Тому в умовах ринкової економіки дедалі більшого значення набувають договори на створення і використання результатів науково-технічної діяльності.

Через свою складність більшість наукових і науково-технічних досліджень та розробок провадяться спеціалізованими установами, які займаються виключно або переважно науково-дослідними, пошуковими, дослідно-конструкторськими та іншими роботами.

Класифікація договорів (за підручником Погрібного):

- договори про передачу майнового права на науково-технічний результат та окремих прав, що з нього випливають (йдеться про готовий науково-технічний результат); предметом договору можуть бути: сорт рослин (ЗУ «Про охорону прав на сорти рослин»), права на селекційні досягнення у тваринництві (порода тварин, порідний тип, лінія тощо)(ЗУ «Про племінну справу у тваринництві») тощо);

- договори на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт (метою є не лише проведення даних робіт, а й досягнення певного результату, сформульованого в завданні замовника, та його передача (новий технологічний процесс, удоскоалена технологія, поліпшена продукція, новий сорт тощо))

Відповідно до вищенаведеного вiдносини, що складаються мiж аграрними пiдприємцями усiх форм власностi та органiзацiйно-правових форм господарювання i виконавцями - власниками науково-технiчної продукцiї, в основному регулюються договорами на створення (передачу) науково-технiчної продукцiї ( на думку фундатора аграрного права Янчука)

Сторони:

Виконавцями науково-технiчної продукцiї можуть бути науковi органiзацiї (установи), заснованi на рiзних формах власностi (науково-дослiднi iнститути, ВНЗ, в тому числi мiжнароднi, конструкторськi, проектнi, технологiчнi органiзацiї) та фізичні особи. На виконання певних видiв науково-технiчної продукцiї виконавцi повиннi мати дозволи (лiцензiї).

Замовниками за таким договором можуть бути аграрнi товаровиробники всiх форм власностi та органiзацiйно-правових форм господарювання, а також органи державного управлiння сiльським господарством, об'єднання аграрних товаровиробників.

Предметом договору виступають потрiбнi замовниковi певнi результати - науково-технiчна продукцiя. Наприклад, в рослинництвi нею можуть бути адаптованi до мiсцевих умов iнтенсивнi технологiї вирощування певних культур.