Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
agrarne 1 -157.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
366.51 Кб
Скачать

104. Конституційні та законодавчі основи правового регулювання внутрішніх майнових відносин у осг

ЦК,зк,СК, ЗУ «Про ОСГ», «Про пріорітетність соц р-ку села та АПК у с.г», ПКУ(оподаткування ОСГ), ППВСУ «Про сдову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».

105. Право на ведення осг:

- не залежить від місця проживання

- нема обмежень стосовно осіб, але хоча б одна має бути повністю дієздатна

- членів класифікують на тих, які власниками/користувачами і тих, що перебувають у родиннимх відносинах з першими

- права майнові, земельні, екологічні, фінансові, трудові

Відповідно до ЗУ «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 – це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробнитва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізаціїї її надлишків та надання послгу з використанням майна особистого селянського господарсьва, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Членами ОСГ можуть бути громадяни України, що мешкають на селі і досягли 18 років або з моменту шлюбу. Члени ОСГ здійснюють діяльність на свій розсуд. Вони є особими, які забезпечують себе роботоб самостійно і відповідно до ЗУ «Про зайняться населення» належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною.

Для веденни ОСГ використовують земельні ділянки розміром не більше 2 га передані фізичним особам у власність або в оренду.

ОСГ підлягають обліку в сільських, селищних радах за місцем розташування земельної ділянки.

Відповідно до ст.11 ЗУ «Про ОСГ» :

Ведення особистого селянського господарства припиняється в разі:

рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності;

якщо не залишилось жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення;

припинення прав на земельну ділянку згідно із Земельним кодексом України

У разі припинення ведення особистого селянського господарства сільська, селищна, міська рада за місцем розташування земельної ділянки, наданої для цих цілей, вилучає його з обліку особистих селянських господарств

106. П-ття ОСГ за з-встов України

ЗУ «Про ОСГ»

Особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Ознаки ОСГ:

  1. ОСГ- вид господ д-ності, осн. Спрям. Якої є в-цтво, переробка, споживання с.г продукції

  2. Ведення ОС спрям на задоволення власних потреб, реалізації ідлягають лише надлишки

  3. ОСГ визнається рівноправною формою ведення с.г в-цтва поряд з ін. с.г в-цтва

  4. Право на ведення ОСГ мають виключно фіз.ос.

  5. ОсГ може вестись індивідуально або спільно особою, які перебувають у сімейних відносинах

  6. ОСГ може обовязково ведеться на з.д яка може належати як на праві власності або використання.

  7. Вид ОСГ здісн без б-я держ реєстрації

  8. Види д-ності, яка може здійсн в рамках ОСГ не обмеж, крім випадків, вст. зу

  9. З-вством не передбачено обмеження щщодо видів майна, яке може бути використане для ведення ОСГ

  10. Державна підтримка ОСГ. Як зазначає професор В. В. Янчук, сучасному особистому селянському господарству притаманні такі ознаки: по-перше, це — форма виробництва, яка ґрунтується на рівноправних формах власності на землю, на приватній власності громадян, а також на їхній особистій праці та праці членів їхніх сімей, тобто має виключно трудовий характер; по-друге, це — сукупність майна, що має вартісне вираження, ціну й належить громадянам на праві спільної сумісної власності; по-третє, особисте селянське господарство доповнює суспільне виробництво, має щодо нього підсобний характер, є додатковим (а не основним) джерелом прибутків; по-четверте, воно має, в основному, споживчий характер; по-п'яте, його можна на взаємовигідних засадах використовувати для збільшення виробництва товарної маси продуктів харчування та сировини рослинного й тваринного походження.

Аналіз змісту даного Законом визначення особистого селянського господарства дає підстави стверджувати, що законодавець відхилився від розуміння певної форми ведення сільськогосподарського виробництва як діяльності, спрямованої на задоволення виключно особистих потреб, і доходи від якої не є основними для членів певного господарства.

Цей висновок випливає зі змісту самої назви розглядуваного нами господарства. Нагадаємо, що відповідно до ст. 56 ЗК (в редакції від 13 березня 1992 р.) такі господарства мали назву "особисте підсобне господарство". До речі, Державний комітет України із земельних ресурсів висловив офіційну позицію щодо тотожності термінів "особисте підсобне господарство" та "особисте селянське господарство". Так, у листі Держкомзему від 5 квітня 2002 р. зазначається, що поняття "особисте підсобне господарство" та "особисте селянське господарство" за змістом тотожні. Земельна ділянка надається для ведення особистого селянського господарства, тобто для вирощування сільськогосподарської продукції та забезпечення кормами власної худоби й птиці. Таке господарювання здійснюється без створення юридичної особи і спрямоване передусім на забезпечення власних потреб членів особистого селянського господарства в сільськогосподарській продукції.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]