.9. Віднесення непрямих витрат на собівартість виробів

Непрямі витрати підприємства пов'язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом ви­робництва в цілому (утримання та експлуатація будівель, споруд, машин, зарплата управлінського персоналу тощо). Тому їх не можна безпосередньо обчислити на одиницю продукції, а тре­ба розподіляти на підставі певних ознак (бази розподілу). На прак­тиці можуть використовуватися різноманітні бази розподілу непрямих витрат. Зокрема, вони можуть розподілятися пропорційно до:

• основної за­робітної плати основних виробничих робітників;

• суми основної заробітної плати та витрат на утримання та експлуатацію машин та устаткування;

• трудомісткості товарного випуску продукції;

• загальної величини усіх прямих витрат;

• загальної величини виробничої собівартості товарного випуску продукції.

Вибір тієї чи іншої бази розподілу непрямих витрат залежить від специфіки продукції, яку виготовляє підприємство та умов її виробництва, особливостей організації та управління виробничим процесом на підприємстві, а також від виду непрямих вират (різні види непрямих витрат можуть мати різну базу розподілу).

Розподіл непрямих витрат між окремими видами продукції здійснюється у такій послідовності:

1. Обирається база розподілу та розраховується пропорція розподілу.

2. Непрямі витрати розподіляються між видами продукції пропорційно до обраної бази.

3. Обчислюються непрямі витрати на одиницю продукції за кожним її видом.

Наприклад, підприємство виробляє два види продукції. За місяць було виготовлено 20 тис.шт. продукції першого виду і 30 тис.шт. продукції другого виду. Основна заробітна плата на виготовлення одиниці продукції: першого виду – 12 грн./шт., другого виду – 14 грн./шт. Величина загальновиробничих витрат за цей період становить 250 тис.грн.

Якщо в даному випадку загальновиробничі витрати розподіляються пропорційно основній заробітній платі робітників, то пропорція їх розподілу становить:

• за першим видом продукції – (20×12):(20×12+30×14)=0,3636;

• за другим видом продукції – (30×14):(20×12+30×14)=0,6364.

Тоді величина загальновиробничих витрат, розподілена за видами продукції, складає:

• за першим видом продукції – 250×0,3636=90,9 тис.грн.;

• за другим видом продукції – 250×0, 6364=159,1 тис.грн.;

Отже, загальновиробничі витрати на одиницю продукції у даному випадку будуть становити:

• за першим видом продукції – 90,9:20=4,545грн./шт.;

• за другим видом продукції – 159,1:30=5,303 грн./шт.

Слід відзначити, що обґрунтований розподіл непрямих витрат за видами продукції має велике значення для формування асортиментної політики підприємства, оскільки, лише знаючи повну собівартість виробництва одиниці продукції та зіставивши її з ціною одиниці продукції, можна прийняти рішення про доцільність збільшення обсягів виробництва одних видів продукції та скорочення виробництва інших видів продукції.

.10. Фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, інші витрати та надзвичайні витрати

Перелічені у заголовку даного пункту витрати не включаються у собівартість реалізованої продукції, а враховуються безпосередньо у процесі обчислення чистого прибутку (збитку) підприємства шляхом зменшення на їх величину фінансових результатів діяльності підприємства.

Фінансові витрати – це проценти (за користування отриманим кредитом, за облігаціями, випущеними підприємством, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового капіталу.

Втрати від участі в капіталі – це збитки даного підприємства від інвестицій, вкладених ним в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються за методом участі в капіталі.

До складу інших витрат включають витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані безпосередньо з виробництвом та (або) реалізацією продукції. До таких витрат належать:

• собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов’язані з реалізацією необоротних активів);

• собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість та витрати, пов’язані з реалізацією необоротних активів);

• витрати від неопераційних курсових різниць;

• сума уцінки необоротних активів та фінансових інвестицій;

• витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);

• інші витрати звичайної діяльності.

До надзвичайних витрат відносяться як прямі витрати за наслідком надзвичайних подій, так і витрати на здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням та ліквідацією таких наслідків (наприклад, заробітна плата працівників, зайнятих на відновлюваних роботах).