.2. Поняття витрат підприємства та собівартості продукції

Для здійснення своєї виробничо-господарської діяльності підприємство повинно купувати матеріали, виплачувати заробітну плату працівникам, замінювати застаріле обладнання на нове тощо, тобто нести витрати. Отже витрати – це грошовий вираз використання виробничих факторів, внаслідок якого здійснюється виробництво продукції, надання прослуг, виконання робіт та їх реалізація. Згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку витрати – це зменшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками), за умов, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

До витрат, що виникають у зв’язку із зменшенням активів, відносять наприклад, списання матеріалів у виробництво та нарахування амортизації; а до витрат, що збільшують зобов’язання – нарахування зарплати та податків.

Витрати підприємства, віднесені на конкретні види продукції, складають її собівартість. Собівартість продукції – це виражені в грошовій формі су­купні витрати на підготовку і випуск продукції (робіт, послуг). Со­бівартість характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві, оскільки в ній відображаються рівень організації виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці та ін. Чим краще працює підприємство, ефективніше використовує виробничі ресурси, тим нижча собівартість одиниці продукції (робіт, послуг).

.3. Класифікація витрат підприємства

Витрати підприємства класифікуються, зокрема, за такими ознаками:

1. За призначенням витрати поділяються на:

• Поточні (операційні), а саме:

• поточні циклічні – це витрати, що повторюють­ся з кожним циклом виготовлення продукту (витрати на матеріали, заробітну плату основних виробничих робітників, інструмент та ін.);

• поточні безперервні – це витрати, що існують постійно і незалежно від виробництва (утримання приміщень, споруд, устаткування, управлінського персоналу тощо);

• Інвестиційні (капітальні) – це витрати разового характеру (на придбання основних фондів і нематеріальних активів, створення та збільшення запасів оборотних фондів, виконання проектних робіт сторонніми організаціями тощо);

2. За джерелами відшкодування витрати поділяються на:

• Витрати, що відшкодовуються шляхом віднесення їх на собівартість продукції (витрати на матеріали, заробітну плату тощо);

• Витрати, що відшкодовуються за рахунок прибутку підприємства (витрати на придбання обладнання, будівництво об’єктів соціально-культурного призначення тощо).

3. За необхідністю для виробництва конкретної продукції (продуктивністю витрат) витрати поділяються на:

• Продуктивні – це витрати грошей, які відповідають фізичним (натуральним) витратам ресурсів на виробництво конкретної продукції згідно із нормами витрат цих ресурсів;

• Непродуктивні – це витрати грошей за ресурси, які були зіпсовані (браковані), втрачені або не використані при виробництві продукції, але вартість яких списана на витрати виробництва відповідно до чинного законодавств (наприклад, оплата часу скорочення робочого дня підлітків).

4. За об`єктом розрахунку витрати поділяються на:

• Загальні – це витрати на весь обсяг продукції за пев­ний період. Їхня сума залежить від тривалості періоду й кількості виготовленої продукції;

• На одиницю продукції – це середні витрати на одиницю продукції за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями.

5. За ступенем однорідності витрати поділяються на:

• Прості (елементні) – це витрати, що є  однорідними за складом, мають єди­ний економічний зміст і є первинними. До них належать матері­альні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні заходи, амортизаційні відрахування тощо;

• Комплексні – це витрати, що є різнорідними за складом, охоплюють кілька елементів витрат. Їх гру­пують за економічним призначенням у процесі калькулювання та організації управління (наприклад, витрати на утримання й експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати, втрати від браку тощо). Комплексні (неоднорідні) витрати відповідають, зазвичай, певній статті калькуляції (розрахунку) собівартості конкретної продукції підприємства.

6. За зв`язком із обсягом виробництва витрати поділяються на:

   • Постійні – це витрати, що є функцією часу, а не обсягу продукції. Їхня загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції (у певних межах). За істотних змін виробничої потужності та обсягу виробництва значення постійних витрат стрибкоподібно змінюється, після чого воно знову залишається постійним. До постійних нале­жать витрати на утримання та експлуатацію будівель і споруд, орга­нізацію виробництва, управління. На практиці до групи постійних відносять також витрати, які хоч і змінюються внаслідок зміни обся­гу виробництва, але не істотно. Їх називають умовно-постійними.

   • Змінні, які діляться на:

• змінні пропорційні витрати - це витрати за певний період, загальна сума яких прямо пропорційно залежить від обсягу виготовленої продукції. Переважно це витрати на сировину, основні ма­теріали, комплектуючі вироби, відрядну зарплату робітників;

• змінні прогресуючі витрати - зростають більшою мірою, ніж обсяг виробництва. Вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва потребує більших витрат на одиницю продукції (наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні та торгові витрати тощо);

• змінні дегресуючі витрати - зростають повіль­ніше, ніж обсяг виробництва. До них належить широке коло витрат на експлуатацію машин і устаткування, на ремонт, на інстру­менти тощо.

6. За способом обчислення на одиницю продукції витрати поділяються на:

   • Прямі — витрати, що безпосередньо пов'язані з виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути прямо обчислені на її одиницю. Якщо виготовляється один різно­вид продукції, усі витрати — прямі;

   • Непрямі — витрати, які не можна безпосередньо обчислити для окремих різновидів продукції, бо вони пов'язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом виробництва в цілому (зарплата обслуговуючого й управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд тощо).

7. За економічною роллю у формуванні собівартості продукції витрати поділяються на:

   • Основні — витрати, що безпосередньо списуються тільки на виробництво даної продукції (сировина, основні матеріали, технологічне паливо та енергія, заробітна плата основних виробничих робітників та інші  витрати, необхідні для виробництва даної продукції);

   • Накладні - витрати на організацію виробництва та управління підприємством. Ці витрати зазвичай, ділять на:

     • загальновиробничі (цехові) витрати — це частина тих витрат цеху (виробницт­ва) на управління, ви­робниче й господарське обслуговування, які розраховуються за певний календарний період і розподіляються за видами продукції (робіт, послуг) цеху ;

     • загальногосподарські (адміністративні) витрати — є такими самими, як загальновиробничі, тільки на рівні підприємства як єдиної системи. Додатково в них включають вит­рати на набір і підготовку кадрів, відрядження, обов'язкові пла­тежі (страхування майна, платежі за забруднення довкілля тощо), витрати на звязок тощо. На невеликих підприємствах з безцеховою структурою загальновиробничі витрати не розраховуються, а розраховуються лише загальногосподарські витрати.