
- •58. Теорема Нернста. Формулювання третього начала термодинаміки. Наслідки із третього начала термодинаміки.
- •59.Метод термодинамічних потенціалів. Внутрішня енергія як термодинамічний потенціал. Співвідношення Максвела.
- •60.Метод термодинамічних потенціалів. Вільна енергія як термодинамічний потенціал. Співвідношення Максвела і рівняння Гіббса-Гельмгольца.
- •61.Метод термодинамічних потенціалів. Ентальпія як термодинамічний потенціал. Співвідношення Максвела і рівняння Гіббса-Гельмгольца.
- •62. Метод термодинамічних потенціалів. Термодинамічний потенціал Гібса. Співвідношення Максвелла і рівняння Гібса-Гельмгольца.
- •63. Рівняння Ван-дер-Вальса. Їзотерми Ван-дер-Вальса. Взаємні перетворення пари та рідини.
- •64.Критичний стан. Критичні параметри. Методи визначення критичних параметрів. Зведене рівняння Ван-дер-Вальса.
- •65. Внутрішня енергія газу Ван – дер – Ваальса.
- •66. Ефект Джоуля-Томсона.
- •67.Зрідження газів і методи одержання низьких температур(Джоуля-Томпсона, адіабатного розширення, адіабатного розмагнічення). Машини Клода і Лінде.
- •68. Рідини, дифузія, в’язкість.
- •69.Явище поверхневого натягу
- •70. Крайові кути.Змочування.Умови рівноваги на межі трьох рідин та на межі рідини з іншим середовищем.
- •71.Кривизна поверхні і додатковий тиск . Формула Лапласа . Капілярні явища
- •72.Капілярно-гравітаційні хвилі. (Доведення)
- •73.Кристалічний та аморфний стан речовини.
- •74. Просторові кристалічні гратки. Сингонії. Гратки Браве.
- •75. Атомні площини. Індекси Міллера.
- •76 . Поверхнева енергія і зовнішня форма кристала . Закон Кюрі та Вульфа .
- •77. Класифікація кристалів за типами зв’язку в кристалічній гратці.
- •78. Дефекти кристалічної гратки. Дефекти за Шотткі і за Френкелем. Температурна залежність концентрації.
- •79.Теплоємність твердих тіл. Закони Дюлонга і Пті та Джоуля і Каппа. Недоліки класичної теорії теплоємності твердих тіл.
- •80. Квантова теорія теплоємності твердих тіл Планка-Енштейна.
- •81. Квантова теорія теплоємності твердих тіл Дебая-Борна . Температура Дебая.
- •83. Кипіння та конденсація на ядрах.. Камера Вільсона, бульбашкова камера.
- •84. Фазові переходи II роду. Співвідношення Ернста
- •85. Рідкі розчини. Закон Генрі. Закон Рауля. Наслідки з них.
- •86. Осмос. Осмотичний тиск. Закон Вант-Гоффа. Вплив дисоціації під час розчинення на осмотичний тиск.
69.Явище поверхневого натягу
Рідкий стан утворюється тоді, коли потенціальна енергія притяжіння молекул переважає над їх потенціальною енергією. Таким чином у рідин утворюється поверхність, котра обмежує її об`єм. На частини, котрі знаходяться поблизу поверхні, діють зі сторони інших молекул рідини сили, рівнодійна яких, направлена в середину рідини нормально до поверхні. Для збільшення поверхні рідини потрібно виконати роботу. При Т=const роль потенціальної енергії грає вільна енергія Е, для якої правдиве відношення dE=-dA? Де dA – робота, пов’язана з виникненням вільної енергії. В результаті однорідності поверхні вільна енергія ~ S(площі). Тому E=s , де -питома густина вільної енергії поверхні. Так як і в механіці, система прямує до мінімальної потенціальної енергії. В термодинаміці система прямує до мінімуму вільної енергії. Тому поверхня рідини намагається скоротитись. Завдяки цьому вздовж поверхні рідини діють сили , котрі називаються силами поверхневого натягу.
Робота, яку треба виконати щоб ізотермічно, квазістатично збільшити поверхню рідини на одиницю, при незмінному об`ємі, називається коефіцієнтом поверхневого натягу, або поверхневим натягом.
dF=-SdT – pdV (SdT=0)
dF=-pdV=-δA
F=Fоб+ Fпов
f1=f(V) f1-обємна густина вільної енергії
Fпов=(f2)a
f2= - коефіцієнт поверхневого натягу
δQ=dU+δA dA TdS=dU- da da F=U-TS -da dF=dU-TdS-SdT dU-TdS=da dF=da-SdT
S= U=F-T U=F-T F= a
|
U=
a-T ∆Q=∆U-∆ a ∆Q=∆ a-T a-∆ a=-T ∆ a
q=
|
70. Крайові кути.Змочування.Умови рівноваги на межі трьох рідин та на межі рідини з іншим середовищем.
Припустимо три рідких
середовища(1,2,3)попарно межують для
рівноваги потрібно,щоб всі сили,які
діють на рідину всередині циліндра
S,урівноважувались.Ці сили складаються
з сил поверхневого натягу
,сил
гідростатичного тискуна поверхність
S та сили тяжіння рідини,замкненої
всередині об’єму, обмеженого даною
поверхнею.Силою тяжіння і гідростатичним
тиском можна знехтувати і записати
відповідне рівняння:
(2)з
собою вздовж трьох поверхонь,які
перетинаються вздовж деякої лінії
О.Приклад:крапля на поверхні іншої
рідини.(мал)При цьому векторна умова
рівноваги (2) розпадається на два скалярних
рівняння:
;
З них
отримуємо:
;
Цими формулами визнач.
кути
.
Рівновага можлива ,коли
<
+
.якщо
остання умова не виконується,то не існує
кутів
,які
б задовольняли умову(4)При цьому капля
розтікається по поверхні рідини.В даному
випадку кажуть,що рідина 3 повністю
змочується рідиною 2.
Аналогічна ситуація,з каплею на твердому тілі. Різниця в тому,що тверда поверхня не може деформуватися. Кут визначається з формули:
;
Кут θ називається
крайовим кутом. Зазвичай його обирають
так,щоб він включав в себе область
зайняту рідиною2.Коли
>1,
>
+
.
Але тоді не виконується
умова cosθ=
.Капля
рідини не знаходиться в рівновазі,а
ростікається по поверхні твердого
тіла,покриваючи її тонкою плівкою.В
цьому випадку говорять,що рідина повністю
змочує поверхню твердого тіла. В
іншому випадку
<-1,то
також не існує ніякого кута θ,який би
задовольняв умову(1). Рідина в цьому
випадку зтягується в сферичну каплю,дещо
приплюснутою силою тяжіння. В цьому
випадку кажуть,що капля не змочує
поверхність твердого тіла.В більшості
випадків має місце частичне змочування.