3. Система міжнародного приватного права

Неоднозначність розуміння у науковій літературі правової природи та предмету МПП, визнання або невизнання різними авторами МПП у якості самостійної галузі національного права обумовлюють відсут­ність єдиної точки зору щодо системи МПП [2, с. 18-24].

В цілому ж в літературі найбільш типовим є виділяти в складі МПП як системи правових норм, правової науки та учбової дисципліни За­гальну та Особливу частини.

Деякі автори окремо в складі МПП виділяють Спеціальну частину, до якої включають положення щодо міжнародного цивільного процесу (цивільного судочинства за участю іноземного елементу), в той час як інші вважають міжнародний цивільний процес складовою Особливої частини МПП. Також слід враховувати, що окремі науковці не вважають можливим включення процесуальних відносин за участю іно­земного елементу до предмету МПП з огляду на їх публічно-правову сутність та незастосування в цій сфері колізійно-правового регулю­вання. Проте традиційно майже всі автори, у більшому чи меншому обсязі, розглядають відповідні питання саме у курсі МПП [1, с. 35].

МПП як правова система охоплює наступні правові норми:

1) норми загального характеру, призначення яких полягає у визна­ченні права, що підлягає застосуванню щодо відповідних відносин та пов'язаного з цим питання про встановлення джерел даної галузі пра­ва, статус осіб у МПП, методи правового регулювання застосування колізійних норм та іноземного права, взаємність та правові режими (Загальна частина МПП);

2) норми, які призначені для регулювання окремих питань, що ви­никають внаслідок участі суб'єктів МПП у приватно-правових відно­синах. Це норми, що регулюють питання права власності, інтелекту­альної власності, різні аспекти регулювання зобов'язальних, зокрема договірних та деліктних відносин, а також питання міжнародного сімейного, спадкового і трудового права (Особлива частина МПП);

3) норми процесуального характеру, які регулюють такі питання, як міжнародна підсудність, процесуальна правосуб'єктність іноземних суб'єктів, організація та здійснення судочинства з іноземним елемен­том, вручення судових та позасудових документів, отримання доказів за кордоном, виконання іноземних судових рішень та ін. (Спеціальна частина МПП) [1, с. 34-35].

Учбовий курс МПП як навчальної дисципліни містить дві частини: Загальну і Особливу.

В Загальній частині розглядаються питання, які мають загальне значення для МПП в цілому, тобто питання, які мають загальнотеоре­тичне значення для розділів Особливої частини МПП. Загальну частину складає розгляд питань про поняття, предмет і принципи МПП, джерела та методи правового регулювання, вчення про колізійні норми, режими і взаємність в МПП, правове положення суб'єктів приватно-правових відносин з іноземним елементом (держави як особливого суб’єкта таких відносин, іноземних юридичних осіб та громадян).

Особлива частина, як правило, складається з наступних розділів: 1) право власності; 2) право інтелектуальної власності; 3) договірні зобов'язання; 4) деліктні зобов'язання; 5) сімейне право; 6) спадкове право; 7) трудові відносини з іноземним елементом.

Питання судочинства з іноземним елементом, що можуть розгля­датись як розділ Особливої частини чи як окрема Спеціальна частина МПП, включають в себе положення про міжнародний цивільний про­цесс та міжнародний комерційний арбітраж.

МПП як наука вивчає також питання історичного розвитку його доктрини; теорії та концепції МПП; проблемні питання МПП та спо­соби їх вирішення. Міжнародне приватне право як правова наука роз­вивається у тісному взаємозв'язку з порівняльним правознавством.