Тема 1. Поняття та система міжнародного приватного права

1. Поняття та предмет міжнародного приватного права.

2. Методи міжнародного приватного права: загальна харак­теристика.

3. Система міжнародного приватного права.

4. Співвідношення міжнародного приватного права з суміж­ними галузями права

та його місце у правовій системі України.

1. Поняття та предмет міжнародного приватного права

Термін «міжнародне приватне право» (МПП), який вперше з'явився в науковій літературі в XIX ст., попри широку його вжива­ність, є спірним, оскільки ні у вітчизняних, ні в зарубіжних публікаціях до цього часу не існує його єдиного визначення. Відсутність єдиної точки зору щодо предмету міжнародного приватного права породжує спори щодо його правової природи, методів регулювання, системи та джерел.

Зокрема у вітчизняній правовій науці висловлюються різні підходи щодо розу­міння природи МПП:

• як приватно-правової галузі національного права,

• як складової частини міжнародного публічного права, чи

• як наднаціонального правового утворення [1, с. 27-33].

Навіть сама назва «міжнародне приватне право» є достатньо умов­ною, оскільки МПП не є «міжнародним» в буквальному розумінні, так як не регулює відносин між народами; не є виключно приватним правом, бо до його складу входить ряд положень публічного права (на­приклад, застереження про публічний порядок); не є правом у повно­му розумінні, оскільки колізійні норми, що складають основу МПП, не встановлюють прав і обов'язків суб'єктів відповідних відносин, а лише визначають правопорядок, згідно до якого повинні врегульовува­тись певні правовідносини [1, с. 7].

Незважаючи на вказані суперечності наукового характеру, саме виникнення МПП є об'єктивним явищем, і на його розвиток впливають умови сучасної дійсності. Зокрема такі, як:

а) інтернаціоналізація господарського життя;

б) посилення міграції населення унаслідок воєн, різного роду конфліктів, політичних і національних причин, а також з метою пра­цевлаштування, отримання освіти;

в) науково-технічний прогрес, що робить можливим транснаціо­нальне використання інформаційних даних, досягнень науки, техніки і культури.

При цьому специфіка і водночас завдання МПП полягають в тому, що при наявності різних національних правових систем та збереженні відмінності в правових системах різних держав необхідно визначити, право якої держави підлягає застосуванню у відносинах такого між­народного спілкування [2, с. 11-12J.

Враховуючи викладене, найбільш прийнятним можна вважати на­ступне визначення: міжнародне приватне право – складний комплекс правових норм, які регулюють приватно-правові відносини, що мають міжнародний характер.

Історично МПП виникло як система колізійних норм, які визнача­ють, нормами якої держави повинні бути врегульовані ті чи інші правовідно­сини, і саме в такій якості воно сприймається юристами ряду держав. Тому слід враховувати, що в різних державах «різним» є загальноприй­няте бачення МПП: його предмету, методів регулювання, системи та ін.

В цілому ж, характеризуючи відносини, що складають предмет МПП, необхідно, в першу чергу, виділяти їх такі суттєві ознаки, як:

- приватно-правовий характер;

- міжнародний характер.

Приватно-правовий характер відносин, що регулюються МПП, означає, що їх учасники не підпорядковані один одному, жоден з них не виступає як суб'єкт влади. З іншого боку, кожен з цих учасників, беручи участь у даних відносинах, діє у своїх власних «приватних», а не у суспільних чи публічних інтересах. Останнє дає змогу розмежува­ти відносини, що регулюються МПП та міжнародним публічним правом таким же чином, як свого часу римські юристи розрізняли «приватне» та «публічне» право [3, с. 1-2]. В першу чергу, учасники таких відно­син – це фізичні та юридичні особи різних держав, проте держави також можуть брати участь у таких відносинах, але як «невладний» суб'єкт (наприклад, як торговельні партнери).

Приватно-правові відносини в МПП – це не тільки майнові і осо­бисті немайнові відносини, що охоплюються власне цивільним правом (щодо власності, інтелектуальної власності, зобов'язальні, в тому числі делік­тні, спадкові), але також відносини, врегульовані нормами господар­ського (комерційного), сімейного, трудового та процесуального права в їх приватноправових аспектах.

Міжнародний характер відносин, що регулюються МПП, обумов­лений наявністю у їх складі т.зв. «іноземного елементу». Іноземний елемент цих правовідносин може виявитися, зокрема, в тому, що:

а) в них беруть участь іноземні суб'єкти;

б) об'єктом таких правовідносин є майнові блага, що знаходяться за кордоном;

в) вони пов'язані з юридичним фактом, що мав місце за кордоном.

У реальному житті можуть мати місце ситуації, коли «іноземний елемент» присутній не окремо у якомусь із зазначених видів, а у тому чи іншому поєднанні вказаних елементів. Однак для того, щоб такі відносини отримали міжнародний характер, цілком досить наявності всього одного з таких елементів.