2. Методи міжнародного приватного права

Як відомо, в юридичній науці прийнято розділяти загальні та спе­ціальні методи правового регулювання. До загальних методів право­вого регулювання відносять диспозитивний (цивільно-правовий) та імперативний (адміністративно-правовий) методи.

Як випливає з самої назви МПП, для нього характерним є застосування диспозитивного методу правового регулювання, що передбачає рівне пра­вове становище суб'єктів відповідних відносин, відсутність у будь-якого з цих суб'єктів владних повноважень по відношенню до іншого суб'єкта та можливості для учасників відносин самостійно врегульовувати питання про свої права та обов'язки у визначених законодавством межах.

Проте в МПП застосовується й імперативний метод правового ре­гулювання. Прикладом цього може бути такий інститут, як «застереження про публічний порядок» чи регулювання питань цивільного процесу за участю іноземного елементу.

Що стосується спеціальних методів правового регулювання, то їх застосування у МПП обумовлено його особливостями. Основне за­вдання МПП – вирішення колізії (зіткнення) між двома правопорядками, тобто питання про те, норми якого національного правопорядку повинні регулювати певні відносини, які містять іноземний елемент і тому можуть регулюватись як одним, так і іншим правом. В зв'язку із цим, значну частину норм міжнародного приватного права склада­ють так звані «колізійні норми», які визначають, право якої держави повинне бути застосоване до даного правовідношення, тобто містять відсилання до права якої-небудь держави. Іншу частину норм МПП складають норми прямої дії або матеріально-правові норми, що без­посередньо регулюють приватно-правові відносини міжнародного характеру.

Це дозволяє говорити про два спеціальні (юридично-технічні) мето­ди правового регулювання у МПП: колізійний і матеріально-правовий. Обидва цих методи доповнюють один одного, хоча специфіку МПП насамперед виражає колізійний метод, який історично тривалий час вважався основним методом правового регулювання у даній сфері. Сучасна доктрина виходить з того, що МПП не може бути зведене тільки до колізійного права. Колізійне право складає істотну частину МПП. Проте в його сферу необхідно включити всі норми, регулюючі приватно-правові відносини з іноземним елементом [2, с. 20].

Зміст колізійного методу полягає у тому, що не врегульовуючи від­повідні відносини по-суті, він дає можливість визначити, якими саме нормами повинні регулюватись ці відносини. В цілому застосування цього методу є необхідним для регулювання тих правових відносин, коли виникають правові колізії: на регламентацію цих відносин водночас «претендують» різні національні правові системи, галузі права чи відмінні між собою за змістом правові норми, і необхідно здійснити від­повідний «вибір». Проте слід враховувати, що нормами МПП регулю­ються не всі правові колізії, а тільки ті, що виникають між іноземними правовими системами (міжнародні колізії); колізії, що виникають при здійсненні правового регулювання в межах однієї національної право­вої системи, МПП не врегульовує. Колізійне регулювання здійснюєть­ся за допомогою спеціальних колізійних норм, сутність яких полягає у відсиланні до компетентного законодавства, визначенні умов і меж його застосовуванності до певних правовідносин [4, с. 14-16].

Матеріально-правовий метод правового регулювання передбачає безпосереднє врегулювання по-суті правових відносин за участю іно­земного елементу за допомогою правових норм, які спеціально створені для цього. Такі норми безпосередньо застосовуються щодо врегулювання відносин за участю іноземного елементу, минаючи таку стадію, як вибір компетентного права, як це має місце за умов колізійного регулювання.

До матеріально-правових норм, призначених для врегулювання приватноправових відносин за участю іноземного елементу, відно­сять [4, с. 16]:

а) норми міжнародних договорів (двосторонніх і багатосторонніх);

б) норми внутрішнього законодавства, які безпосередньо регулюють правовідносини з іноземним елементом;

в) міжнародні торгівельні звичаї;

г) судову практику (в державах, де вона визнається джерелом правового регулювання).