5. Особливості правового статусу громадян україни за кордоном

Правовий статус громадян України за кордоном визначається:

1) законодавством держави їх перебування;

2) законодавством України;

3) нормами міжнародних угод;

4) загальними та спеціальними принципами міжнародного права;

5) міжнародними звичаями.

Згідно із ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, віль­ний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Порядок виїзду громадян України за кордон і повернення в Україну вре­гульовано Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Укра­їну громадян України» від 21.01.1994 p., Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» від 27.01.1995 № 57, та іншими підзаконними актами.

У Законі України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» закріплено перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон.

Згідно із ст. 6 Закону, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо:

1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, – до закін­чення терміну, встановленого законодавством;

2) діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання – до виконання зобов'язань, або до розв'язання спору за погодженням сторін у перед­бачених законом випадках, або до забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;

3) проти нього порушено кримінальну справу – до закінчення провадження у справі;

4) він засуджений за вчинення злочину – до відбуття покарання або до звіль­нення від покарання;

5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, – до виконання зобов'язань;

6) він свідомо сповістив про себе неправдиві відомості – до з'ясування причин і наслідків подання неправдивих відомостей;

7) він підлягає призову на строкову військову службу – до вирішення питання про відстрочку від призову;

8) щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі;

9) він за вироком суду визнаний особливо небезпечним рецидивістом чи пере­буває під адміністративним наглядом міліції – до погашення (зняття) судимості чи припинення нагляду.

Громадяни України за кордоном користуються захистом з боку України у різних сферах діяльності. Згідно ст. 25 Конституції України, держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які пере­бувають за її межами.

Даний принцип відображений і в Консульському статуті України, затвердженому Указом Президента України «Про Консульський статут України» від 02.04.1994 р. № 127/94: «консульські установи України захищають за кордоном права та інтереси України, юридичних осіб і громадян України» (ст. 1).

Територія зарубіжної держави поділяється на консульські округи, в кожному з яких діє відповідна консульська установа. Консульський статут України закріплює обов'язок консула вживати заходів для того, щоб громадяни України користувалися в повному обсязі всіма правами, наданими їм законодавством держави перебування і міжнародними договорами, учасниками яких є Україна і держава перебування, а також міжнародними звичаями [4, с. 89].

Для виконання цього обов'язку консул:

- веде облік громадян України, які постійно проживають або тим­часово перебувають у його консульському окрузі (ст. 22 Консульського статуту України);

- інформує громадян України, які тимчасово перебувають в його окрузі, про законодавство держави перебування, а також про місцеві звичаї (ст. 25);

- має право без окремого доручення представляти в установах дер­жави перебування громадян України, якщо вони є відсутніми і не дору­чили ведення справ якійсь особі або не можуть захищати свої інтереси з інших причин (ст. 26).

- виконує ряд інших функцій: провадить реєстрацію та розірвання шлюбу, приймає рішення про встановлення батьківства, усиновлен­ня дитини-громадянина України, реєструє акти громадянського ста­ну, вживає заходів для охорони майна, що залишилося після смерті громадянина України, вчиняє нотаріальні дії, передбачені законодав­ством України, видає паспорти громадян України для виїзду за кордон, продовжує строк їх дії, видає та погашає візи на в'їзд в Україну, виїзд з України, легалізує документи і акти, складені за участю владних органів консульського округу, тощо.

Згідно до ст. 23 Закону України «Про міжнародне приватне право», «реєстрація актів цивільного стану громадян України, які проживають поза межами України, може здійснюватися в консульській установі або дипломатичному представництві України. При цьому застосовується право України».

Ст. 24 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що опіка (піклування), встановлена над громадянами України, які проживають за межами України, визнається дійсною в Україні, якщо проти встановлення опіки (піклування) або проти її визнання немає законних заперечень відповідної консульської установи або дипломатичного представництва України. Громадяни України також можуть звертатися за захистом порушених прав до компетентних органів держави перебування.

В інтересах громадян України, з метою удосконалення системи за­хисту їхніх законних прав й інтересів на території третіх країн нашою державою укладаються спеціальні міжнародні договори з даного питан­ня - консульські конвенції. В більшості випадків вони є двосторонніми, проте, зокрема, можна відзначити багатосторонню «Конвенцію держав-учасниць ГУУАМ про взаємне надання допомоги з консульських питань», яку було підписано 07.06.2001 р. за участю Азербайджанської Республіки, Грузії, Республіки Молдова, Республіки Узбекистан та України. Україною цю Конвенцію ратифіковано 12.09.2002 р. Також необхідно відзначити участь нашої держави у «Віденській конвенції про консульські зносини» (1963).

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Чубарєв В. Л. Міжнародне приватне право: Навчальний посібник / В. Л. Чубарєв. – К.: Атіка, 2008. – 608 с.

2. Фединяк Г. С. Міжнародне приватне право: Підручник / Г. С. Фединяк, Л. С. Фединяк. – 4-те вид. (перероб. і доп.) – К.: Атіка, 2009. – 500 с.

3. Міжнародне приватне право: Навчальний посібник / [Бігун В. А., Білоусов Є. М., Гайворонський В. М. та ін.] / За ред. В. М. Гайворонського, В. П. Жушмана. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 366 с.

4. Богуславский М. М. Междунароное частное право: Учебник / М. М. Бо­гуславский. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2005. – 604 с.

5. Международное частное право: Учебник / [Л. П. Ануфриева, К. А. Бекяшев, Г. К. Дмитриева и др.] / Отв. ред. Г. К. Дмитриева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК «Велби», Изд-во «Проспект», 2004. – 688 с.

6. Міжнародне приватне право: науково-практичний коментар до Зако­ну – [Довгерт А. С., Кисіль В. І., Серьогін О. Ю., Калакура А. Я. та ін.] / За ред. Довгерта А. С. – К., 2008. – 352 с.

7. Самойлов М. О. Цивільно-правове становище громадян України в республіці Польща: Автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. юрид. наук за спец. 12.00.03 – цив. право і цив. процес; сімейн. право; міжнар. приват. право / Самойлов Максим Олександрович. – X., 2003. – 20 с.

8. Соколецька К. М Особливості цивільно-правового положення іно­земних громадян в України: Автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. юрид. наук за спец. 12.00.03 – цив. право і цив. процес; сімейн. право; міжнар. приват, право / Соколецька Клавдія Михайлівна. – X., 2004. – 19 с.

9. Чорнолуцький Р. В. Проблеми правосуб'єктивності осіб у колізій­ному праві України: Автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. юрид. наук за спец. 12.00.03 – цив. право і цив. процес; сімейн. право; міжнар. приват. право / Чорнолуцький Руслан Васильович. – 2006.

10. Конвенція про статус біженців (1951 p.).

11. Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (м. Мінськ, 1993 p.).

12. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23.06.2005 № 2709-IV // ВВР України № 32. – 2005. – Ст. 422 (в редакції від 16.06.2011).

13. Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року.

14. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без грома­дянства» від 04.02.1994 .

15. Закон України «Про імміграцію» від 07.06.2001 року.

16. Закон України «Про біженців» від 21.06.2001 року.

17. Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА САМОКОНТРОЛЮ

Контрольні питання

1. Вкажіть, які критерії щодо встановлення «особистого закону» фізичної особи застосовуються в міжнародному приватному праві?

2. Вкажіть, які колізійні питання виникають при встановлені правосуб'єктності фізичної особи?

3. Вкажіть категорії іноземців, які можна виділити виходячи з по­ложень чинного законодавства нашої держави?

4. В чому полягає особливість правового статусу іммігрантів в на­шій державі, в порівнянні з іншими категоріями іноземців?

5. Якими нормативними актами регулюється правовий статус іно­земців та осіб без громадянства у нашій державі?

Практичні завдання

1. Після заподіяння фізичною особою внаслідок ДТП шкоди на те­риторії Республіки Білорусь виникло питання, законодавством якої держави повинні регулюватись питання її деліктоздатності, оскільки було встановлено, що вона одночасно є громадянином Російської Фе­дерації та Болгарії. Вирішіть дане питання.

2. При реєстрації шлюбу в органі РАГС виникло питання, яким чином встановити шлюбну дієздатність особи без громадянства, яка щойно прибула в Україну і немає на даний момент жодного зареєстро­ваного місця проживання. Вирішіть дане питання.