6. Уніфікація і гармонізація норм міжнародного

ПРИВАТНОГО ПРАВА

Однією із закономірностей сучасного життя є інтернаціоналізація всіх сфер життєдіяльності людини і особливо – сфери економіки та її правового регулювання. Інтернаціоналізація або узгодження (збли­ження) права різних держав проявляється в двох взаємозв'язаних про­цесах – уніфікації і гармонізації.

Деякі вітчизняні автори виділяють наступні напрями (форми, підходи, способи) узгодження права різних держав: зближення законодавств, гармонізація законодавств та уніфікація законодавства [4, с. 34-36; 9, с. 37]. В свою чергу, не вважаємо до­статньо обґрунтованим окремо виділяти «зближення законодавств» та «гармонізацію законодавств» через відсутність принципових відмінностей між ними.

Уніфікація права полягає в створенні однакових, одноманітних норм у внутрішньому праві різних держав. Уніфікація охоплює всі галузі внутрішнього права держав, але найбільш відчутних резуль­татів процес уніфікації досяг в МПП, що, зокрема, пояснюється об'єктивною зацікавленістю держав в забезпеченні одноманітного правового регулювання в цій сфері. Оскільки не існує наднаціонально­го «законодавчого» органу, що приймає юридично обов'язкові закони для внутрішнього права держав, то єдиним способом створення уніфі­кованих норм є співпраця держав. При цьому уніфікація відбувається в двох правових системах - в міжнародному праві і у внутрішньому праві держави [5, с. 101-102].

Процес уніфікації права протікає в двох правових системах – в міжнародному праві, і в національному. На першому етапі досягається згода між державами з при­воду одноманітного регулювання певних відносин, що оформлюються міжнародним договором. Будь-який міжнародний договір, незалежно від того, якому конкретному питанню він присвячений, регулює відносини тільки держав-учасників з приводу забезпечення одноманітної регламентації відповідних відносин. Тільки тоді, коли норми, що містяться в міжнародному договорі, стануть частиною національного (внутрішнього) права держав, можна говорити про уніфікацію права як про закінче­ний процес: у внутрішньому праві держав - учасників договору з'явилися однакові правові норми.

Уніфікація норм МПП як правотворчий процес має два етапи (стадії):

1. На першій стадії створюється комплекс відповідних правових норм у формі міжнародного договору і держави беруть на себе міжнародно-правові зобов'язання забезпечити їхнє застосування. Оскільки норми, що містяться в договорах, ще не уніфіковані, але призначені стати такими, їх пропонується називати «уніфікуючими нормами». По своїй природі це міжнародно-правові норми, які обов'язкові тільки для держав - сторін відповідного договору.

2. На другій стадії відбувається сприйняття міжнародно-правових норм національним правом. В результаті в національному праві різних держав з'являються «уніфіковані норми», тобто однакові, повністю співпадаючі за змістом. Ці норми мають силу національного права, включають і відповідні національно-правові заходи їхнього примусо­вого виконання. В такій якості названі норми юридично обов'язкові для всіх суб'єктів національного права, як учасників приватно-правових відносин, так і правозастосовних органів [5, с. 102-103].

Процес включення міжнародно-правових норм (норм міжнарод­них договорів і міжнародних звичаїв) в національну праву систему в літературі називається «трансформацією» або «національною імп­лементацією». Цей процес здійснюється за допомогою відповідних національно-правових механізмів (підписання міжнародних договорів главою держави, приєднання, ратифікація та ін.) [5, с. 103].

Процес уніфікації міжнародно-правових норм здійснюється за без­посередньої участі держав та відповідних міжнародних організацій. На сьогодні діяльність щодо уніфікації норм МПП здійснюють:

- організації, які виникли історично та завдяки своїй діяльності в сфері кодифікації МПП

здобули загальне визнання;

- організації, що створені та діють в рамках чи під егідою ООН;

- окремі міжнародні організації.

Стосовно організацій, які виникли історично та займаються питан­нями кодифікації норм МПП слід виділити наступні:

- «Гаазька конференція з міжнародного приватного права.»

- «Міжнародний інститут з уніфікації приватного права» (УНІДРУА).

Щодо міжнародних організацій, створених або діючих в рамках ООН чи під її егідою для врегулювання питань міжнародного права, то, насамперед, слід вказати «Комісію ООН з права міжнародної тор­гівлі» (ЮНСІТРАЛ), головною метою якої є сприяння гармонізації права міжнародної торгівлі. Серед інших спеціалізованих установ ООН велика уніфікаційна робота у сфері МПП проводиться «Конференцією ООН з торгівлі та розвитку» (ЮНКТАД), «Всес­вітньою організацією інтелектуальної власності» (ВОІВ), «Міжнародною морською організацією» (ІМО), а також деякими іншими структурами.

Серед інших організацій, що в певній мірі приймають участь у ко­дифікації МПП, можна відзначити «Міжнародну торгову палату», а також деякі інші міжнародні організації («Всесвітня федерація торгових палат», «Світова організація торгівлі» (СОТ) та ін.).

«Міжнародна торгова палата» (International Chamber of Commerce), або скоро­чено (ICC) – це міжнародна організація, яка має на меті підтримку й розвиток між­народної торгівлі й глобалізації. Зараз МТП налічує понад 130 країн-учасниць. Для розв'язання проблем, які можуть виникнути з нечітким викладенням у контрактах їх умов, «Між­народна торгова палата» опублікувала у 1936 році перше зведення міжнародних правил для точного тлумачення торгових термінів, які стали відомі як «Incoterms 1936». Зараз діє остання версія «ІНКОТЕРМС» від 2010 року. Основною причиною редакцій цих правил була необхідність приведення їх у відповідність до сучасної комерційної практики.

При цьому характерно, що результати регіональної і двосторонньої уніфікації, як правило, більш є більш істотними, ніж всесвітні.

Гармонізація права – процес, спрямований на зближення права різних держав, на усунення або зменшення відмінностей в ньому. Гар­монізація і уніфікація – взаємозв'язані процеси. Коли йде мова про гармонізацію МПП різних країн слід розрізняти гармонізацію права в широкому розумінні, яка охоплює також уніфікацію, та гармонізацію права у вузькому розумінні, відмінну від уніфікації. Головна відмінність гармонізації права (у вузькому розумінні) від уніфікації – відсутність в цьому процесі міжнародно-правових зобов'язань держав, закріплених міжнародним договором.

Весь історичний процес розвитку внутрішнього права держав су­проводжувався елементами гармонізації, оскільки формуючи свою правову систему, держави запозичували іноземний досвід один одного. Гармонізація права здійснюється стихійно і цілеспрямовано. Суть стихійної гармонізації полягає в тому, що в процесі взаємодії між держа­вами виникає схожс або одноманітне регулювання. При цілеспрямованій гармонізації в національне право втілюються положення, передбачені типовими законами або іншими міжнародними актами [5, с. 114].

Одним із способів гармонізації права є рецепція - одностороннє запо­зичення однією державою в іншої значних масивів права. Історично відома великомасштабна рецепція римського права європейськими державами, що привело до формування єдиної системи (школи) континентального права.

Рецепція широко поширена і у наш час. Йдеться, перш за все, про колишні соціалістичні країни, які використовують рецепцію для перебудови своїх правових систем відповідно до вимог ринкової економіки, запозичуючи досвід найбільш роз­винутих правових систем.

Іноді основою гармонізації стає міжнародний договір – йдеться про держави, що не беруть участь у ньому, проте включають його по­ложення в своє національне право. У цьому випадку договір діє в якості не юридично обов'язкового акту, а типової моделі.

В результаті процесу гармонізації до національної правової систе­ми, включаються норми, які нічим не відрізняються від інших норм національного права і застосовуються в загальному порядку.

Щодо нашої держави питання гармонізації українського законодавства регу­люються Законом України «Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 21.11.2002 р. та Законом України «Про Загальнодержавну программу адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18.03.2004 р. (із змінами від 14.01.2009 p.), Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання адаптації зако­нодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 15.10.2004 р. № 1365, Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Державного департаменту з питань адаптації законодавства» від 24.12.2004 р. № 1742 та ін.

Гармонізація може бути односторонньою або взаємною. При одно­сторонній гармонізації право однієї держави пристосовується до права іншої держави. При взаємній гармонізації учасники процесу роблять спільні кроки до зближення права. Цс переважно здійснюється за допомогою між­народних механізмів, шляхом прийняття резолюцій міжнародних ор­ганізацій, створення модельних або типових законів [5, с. 115-116].

Прикладом подібної гармонізації на універсальному рівні може бути підготов­лений Комісією ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) «Типовий закон про міжнародний комерційний арбітраж», що був схвалений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 11.12.1985 р. та рекомендований державам для ухвалення від­повідних національних законів. На його основі ряд держав прийняли національні закони про міжнародний комерційний арбітраж: Австралія, Болгарія, Угорщина, Канада, Україна, Росія і ін. [1, с. 520-521].

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Чубарєв В. Л. Міжнародне приватне право: Навчальний посібник / В. Л. Чубарєв. – К.: Атіка, 2008. – 608 с.

2. Фединяк Г. С. Міжнародне приватне право: Підручник / Г. С. Фединяк. – 4-те вид. (перероб. і доп.). – К.: Атіка, 2009. – 500 с.

3. Кудашкин В. В. Актуальные вопросы международного частного права / В. В. Кудашкин. – М., 2004. – 160 с.

4. Кисіль В. І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації / В. І. Кисіль. – К.: Україна, 2000. – 400 с.

5. Международное частное право: Учебник / [Л. П. Ануфриева, К. А. Бекяшев, Г. К. Дмитриева и др.] // Отв. ред. Г. К. Дмитрие­ва. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 688 с.

6. Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 року.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА САМОКОНТРОЛЮ

Контрольні питання

1. Вкажіть, які методи правового регулювання застосовуються в між­народному приватному праві?

2. В чому полягає зміст матеріально-правового регулювання в між­народному приватному праві?

3. Назвіть, які основні недоліки колізійного регулювання, яке за­стосовується у міжнародному приватному праві?

4. Вкажіть складові елементи колізійно-правової норми.

5. В чому полягає зміст принципу «автономія волі» у міжнародному приватному праві?

Практичні завдання

1. Рядом держав було прийнято багатосторонній міжнародний до­говір про правову допомогу, який містив виключно колізійні норми з питань речового, зобов'язального та сімейного права. Обґрунтуйте, застосування якого спеціального методу правового регулювання мало місце в даному випадку?

2. Згідно із ст. 568 ЦК УРСР (1963 p.), форма зовнішньоторговель­них угод, які укладаються радянськими організаціями, і порядок їх підписання, незалежно від місця укладення цих угод, визначались законодавством СРСР. Вкажіть, застосування якого виду колізійних прив'язок мало місце в даному випадку, і в чому полягає їх особливість?