5. Матеріально-правовий (прямий) метод правового регулювання

Правове регулювання в рамках МПП на сьогодні не обмежується «колізійним правом», тобто застосуванням виключно колізійно-правового методу регулювання та колізійних норм. Поряд з цим достатньо широко застосовується матеріально-правовий (прямий) метод право­вого регулювання, який передбачає застосування спеціальних матері­альних норм, спрямованих на безпосереднє врегулювання відносин з іноземним елементом.

Матеріально-правовий метод виражається:

а) в застосуванні міжнародно-правових за свої походженням норм, які безпосередньо спрямовані на врегулювання правовідносини з іно­земним елементом;

б) в застосуванні національно-правових за походженням норм, які безпосередньо регулюють правовідносини з іноземним елементом.

В вітчизняній літературі до матеріально-правових норм відносять:

- уніфіковані норми міжнародних договорів;

- норми національного законодавства, які регулюють відносини

з участю іно­земного елемента;

- міжнародні та торговельні звичаї;

- судову та арбітражну практику (у державах, де вона визнається джерелом права).

Матеріально-правові норми міжнародних договорів є уніфікованими правилами, створеними кількома суб'єктами міжнародного права для безпосереднього регулювання правовідносин, що часто виникають у практиці МПП. Здебільшого такі договори укладаються щодо регу­лювання відносин у сфері інтелектуальної власності, зовнішньоеконо­мічної діяльності, відшкодування шкоди та ін. [9, с. 62].

При цьому слід розрізняти «уніфікацію» норм МПП шляхом укладання між­народних договорів та власне «матеріально-правове регулювання» в рамках МПП, оскільки міжнародні договори можуть містити як уніфіковані матеріальні, так і уні­фіковані колізійні норми.

Крім матеріально-правових норм міжнародних договорів МПП включає і матеріально-правові норми внутрішнього законодавства, спеціально призначені для регулювання цивільних відносин з інозем­ним елементом. До таких норм, зокрема, відносяться:

а) норми, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність;

б) норми, що визначають правовий статус підприємств з іноземними інвестиціями;

в) норми, що стосуються режиму іноземних інвестицій та інвестиційної діяль­ності;

г) норми, що визначають статус власних громадян за кордоном;

д) норми, що визначають права і обов'язки іноземних суб'єктів у сфері цивільного,

сімейного, трудового і процесуального права [2, с. 77-78].

Матеріально-правові норми внутрішнього законодавства, які входять до складу МПП, слід відрізняти від інших норм національного законодавства за тим критерієм, що такі норми призначені виключно для регулювання відносин з іноземним елемен­том, вони не застосовуються щодо регулювання відносин за участю «вітчизняних» суб'єктів, які не охоплюються предметом МПП.

Матеріально-правовий (прямий) метод регулювання має наступні переваги:

1) забезпечується більша адекватність правового регулювання в по­рівняні з колізійним регулюванням. Колізійна норма в цілому відсилає до права якоїсь держави, а норми цього права, як правило, формувалися як норми загального характеру, покликані регулювати всі цивільно-пра­вові, сімейні і інші відносини без урахування специфіки «міжнародного фактичного складу». Іншими словами, при матеріально-правовому методі завжди застосовується спеціальне регулювання, а при колізій­ному – загальне.

2) забезпечується більша визначеність для учасників відповідних відносин, оскільки для них, а також для відповідних органів, які будуть здійснювати правозастосування, матеріально-правові норми завжди відомі наперед;

3) усувається однобічність в правовому регулюванні, характерна при застосуванні колізійного методу. Матеріально-правові норми МПП, особливо норми міжнародних договорів, спеціально створюються для врегулювання відносин за участю іноземного елементу, а тому в ряді ви­падків носять «компромісний» характер, враховуючи інтереси іноземної сторони та особливості міжнародно-правових відносин [2, с. 80-81].

Недоліками даного методу регулювання є неможливість охопити матеріально-правовими нормами всі відносини, які належать до сфери МПП: не з усіх питань на сьогодні існують відповідні міжнародні до­говори чи загальнопоширені звичаї; не всі держави беруть в уже існу­ючих договорах чи визнають існуючі звичаї; з ряду питань створення загальноприйнятих уніфікованих матеріальних норм є малоймовірним, враховуючи суттєві відмінності між різними національними правовими системами.