Тема 3. Методи регулювання у міжнародному приватному праві

1. Методи правового регулювання у міжнародному приват­ному праві: загальна

характеристика.

2. Колізійно-правовий метод регулювання.

3. Структура та види колізійних норм.

4. Типи колізійних прив'язок (формул прикріплення).

5. Матеріально-правовий (прямий) метод правового регу­лювання.

6. Уніфікація і гармонізація норм міжнародного приватного права.

1. Методи правового регулювання у міжнародному приватному праві: загальна характеристика

Правове регулювання суспільних відносин, що складають предмет певної галузі права, здійснюється за допомогою відповідних методів пра­вового регулювання. При цьому такі методи правового регулювання прийнято поділяти на загальні та спеціальні (галузеві).

Загальний метод правового регулювання – це властива праву в цілому сукуп­ність способів, прийомів і форм використання регулятивних властивостей і функцій норм права. У МПП використовуються два основні загально-правові методи правового регулювання: цивільно-правовий (диспозитивний) та адмі­ністративно-правовий (імперативний). При цьому таким, що виражає правову природу МПП, виступає цивільно-правовий (диспозитивний) метод.

Водночас кожній галузі права властиві свої особливості, обумовлені специфікою об'єкту галузевого правового регулювання, які, в свою чергу, обумовлюють застосування спеціальних методів регулювання даного об'єкту.

Метод галузевого правового регулювання (метод галузі права) – це сукупність прийомів, способів і форм виразу специфічних регулятивних властивостей і функцій, властивих нормам права даної галузі [12, с. 434]. В літературі прийнято виділяти два спеціальні методи правового регулювання, що притаманні МПП та виражають його специфіку: колізійний і матеріально-правовий. Обидва ці методи доповнюють один одного.

2. Колізійно-правовий метод регулювання

Колізійний метод правового регулювання є необхідним при виник­ненні колізійної проблеми (чи колізійного питання).

Колізійна проблема – це питання, пов'язане з вибором норми права, що підлягає застосуванню до певного правовідношення. Вона завжди виникає при врегулюванні правовідносин з іноземним елементом: необхідно вирішити, який з двох коллідуючих (конкуруючих) законів підлягає застосуванню – діючий на території, де знаходиться суд, що розглядає справу, або іноземний закон, тобто закон тієї країни, до якої від­носиться іноземний елемент в даній справі [2, с. 75].

Колізії, з точки зору предмета МПП, можуть бути поділені на такі види:

- внутрішні (міжобласні). Даний різновид колізій виникає в межах однієї правової системи, коли необхідно здійснити вибір між різними правовими нормами однієї галузі чи нормами різних галузей наці­онального права, що претендують на врегулювання певного право­відношення;

- зовнішні (міжнародні). Даний різновид колізій виникає за умови, коли необхідно здійснити вибір щодо застосування норм різних наці­ональних правових систем.

Слід враховувати, що в даному випадку мова йде про колізії «писаного права», тобто про колізії юридичних норм. В широкому розумінні в літературі виділяють такі види колізій:

1) колізії між нормативними актами або окремими правовими нормами;

2) колізії в правотворчості (безсистемність, дублювання, видання взаємовиключних нормативно-правових актів);

3) колізії в правозастосуванні (різна практика застосуван­ня одних і тих же норм різними органами чи в різних місцях);

4) колізії повноважень та статусів суб'єктів, наділених владою [14, с. 429].

Основний спосіб вирішення названої проблеми – це застосування спеціальних норм, що визначають, які правові норми підлягають за­стосуванню. Цю роль виконують особливі норми – колізійні, які містять правила щодо здійснення такого вибору. Практиці відомі випадки, коли одні і ті ж колізійні норми застосовуються для розв'язання колізій різних видів. Зокрема американські юристи використовують одні принципи для вирішення як міжнародних, так і міжобласних (міжштатних) колізій [9, с. 51].

Колізійно-правовий спосіб регулювання у МПП здійснюється шля­хом застосування колізійних норм, які і містять розпорядження про те, право якої держави треба застосувати. Цей спосіб називають також від­силанням. Колізійна норма, вказуючи компетентний правопорядок, як би відсилає для визначення прав і обов'язків учасників правовідношення до права певної держави. Причому колізійна норма може відіслати як до вітчизняного, так і до іноземного права.

З характером колізійного способу регулювання пов'язана та особливість, що воно здійснюється в дві стадії:

1) вибір права за допомогою колізійної норми (розв'язання колізійного питання);

2) застосування матеріальних норм обраного права для визначення прав і обов'язків

сторін.

Тому даний спосіб регулювання не прямий, а опосередкований: регулювання по-суті здійснюється матеріальними нормами при­ватного права тієї держави, яка обрана за допомогою колізійної норми [5, с. 18-19].

Колізійно-правовий – історично перший спосіб регулювання в МПП. Перші правила, а також перші доктрини, що відносяться до сфери МПП, з'явилися тоді, коли стали виникати чисельні правові колізії в ре­зультаті розвитку взаємовідносин між представниками різних держав, що мали істотні відмінності в нормах приватного права. Протягом довгого часу МПП існувало і розвивалося тільки як колізійне право. В деяких країнах (напри­клад, в Англії, США, ФРН, Японії) МПП називається «колізійним правом».

Застосування колізійно-правового способу регулювання пов'язане з рядом труднощів юридико-технічного характеру, які можна розглядати в якості його недоліків:

1) колізійні норми різних держав відрізняються за своїм змістом: вони по-різному вирішують однакові колізійні питання. В результаті вибір права при одній і тій же сукупності фактичних обставин може бути різним залежно від того, згідно з колізійними нормами якої дер­жави він буде здійснюватися. Це явище носить назву «колізії колізій», тобто колізії колізійних норм, і є деструктивним фактором в організації міжнародного ділового обороту. Розбіжності в змісті матеріального і колізійного права різних держав призводить до ситуації, за якої певні відносини за законодавством однієї держави є законними і зумовлюють відповідні правові наслідки, а за законодавством іншої держави розглядаються як незаконні або ж такими, що не породжують жодних юридичних наслідків;

2) існує ряд держав, які або взагалі не мають системи колізійних норм, або в них вона слабо розвинута [5, с. 19].

Інтереси розвитку міжнародного ділового обороту вимагають вдосконалення цього способу правового регулювання. З кінця XIX століття почався процес уніфікації, тобто створення однотипних (уніфікованих) колізійних норм. Уніфікація здійснюється у формі міжнародних договорів, що укладають між державами, які беруть на себе зобов'язання застосовувати сформульовані в договорі одноманітні колізійні норми (як приклад – «Конвенція ООН про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів» (1986 p.). Це частково усуває недоліки колізійного способу регулювання. Проте така уніфікація колізійних норм в загальносвітовому масштабі не отримала великого розповсюдження, більш успішними виявились спроби здій­снення регіональних уніфікацій.

Прикладом найбільш вдалої уніфікації колізійно-правових норм вважається регіональна уніфікація, зроблена латиноамериканськими країнами: на VI Панамерикан­ській конференції в 1928 р. був прийнятий договір, що отримав назву за іменем його укладача, відомого кубинського юриста – т.зв. «Кодекс Бустаманте». Вважається, що це єдина досить повна уніфікація колізійно-правових норм, що складається з 437 статей. Щоправда, навіть в своєму регіоні цей договір не отримав загального застосування: його ратифікували 15 держав Центральної та Південної Америки, а інші, зокрема США, не приєдналися до нього [5, с. 19].

Для нашої держави найбільше значення має уніфікація колізійних норм, здій­снена в рамках т.зв. «Мінської конвенції» – «Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах» (Мінськ, 1993 р.) та покликаної її замінити «Кишинівської конвенції» – «Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах» (Кишинів, 2002 p.). Можна також згадати «Угоду про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності».

Більш широко уніфікація колізійних норм відбувається на двосторонній осно­ві шляхом укладення міжнародних договорів про надання правової допомоги (це стосується як нашої, так і іноземних держав).

Таким чином, колізійний спосіб регулювання здійснюється в двох правових формах: національно-правовій (за допомогою національних колізійних норм, роз­роблених кожною державою в своєму праві самостійно) та міжнародно-правовий (за допомогою уніфікованих колізійних норм, розроблених державами спільно в між­народних договорах).

Незважаючи на вказані недоліки, колізійний метод регулювання все ж є необхідним для застосування, оскільки:

1) дозволяє усунути пробіли, що виникають при уніфікації матері­ально-правових норм;

2) виступає правовою основою для врегулювання відносин в МПП;

3) дозволяє здійснювати правове регулювання за умови, коли за­стосування одноманітних матеріально-правових норм з тих або інших причинам є ускладненим [2, с. 80].