9. Римське право і політика

Давньоримська політична думка розвивалась під впливом давньогрецьких концепцій. Найвизначнішими її представниками були Цицерон та Сенека.

Цицерон (106 - 43 pp. до Р.Х.). Визначав державу, як справу надбання усього народу. Наголошував, що "народ - не будь-яке об'єднання людей, зібраних разом якимось чином, а об'єднання людей, пов'язаних між собою згодою в питаннях права та спільністю інтересів". Тобто держава є узгодженим правовим спілкуванням громадян.

Сенека (близько 4 р. до РХ - 65 р. після Р.Х.). Відстоював ідею духовної свободи всіх людей незалежно від їх місця в суспільстві. Не заперечував проти рабства, але захищав людську гідність раба,закликав до гуманного ставлення до цієї верстви.

Політичні погляди Цицерона:

визначав державу як справу, надбання народу;

держава є узгодженим правовим спілкуванням народу;

головна причина походження держави -вроджена потреба людей жити разом та необхідність охорони власності;

рабство зумовлено природою, рабський стан корисний;

істинний правитель - мудрий, справедливий, передбачливий, виважений, красномовний, обізнаний з ученням про державу, тямущий в основах права;

ідеальний громадянин - осягає істину, справедливість, добре працює і захищає вітчизну;

істинне право (природне право) - виникло задовго до держави, без втручання людей, повністю відповідає божественним настановам, поширюється на всіх без винятку індивідів, є постійним, вічним і незмінним;

сформулював принцип необхідності дотримання зобов 'язань за міжнародними договорами.

10.Політична думка Середньовіччя (V - XVI ст.Ст.)

Політичні погляди впродовж цього значного періоду пройшли такі етапи :

1) раньофеодальний (кінець V - середина XI ст.ст. ). На цьому етапі держави спочатку організовуються у великі, але слабо інтегровані монархії, але потім розпадаються на окремі політичні утворення;

2) етап розвитку феодального ладу (середина XI - кінець XV ст). Для нього характерні централізовані станово-представницькі монархії;

3) етап пізнього Середньовіччя (кінець XV - початок XVI ст. ст. ).

Державність характеризується переважно абсолютними монархіями.

Глибокий відбиток на розвиток політичної думки наклали християнство та римкатолицька церква. Впродовж усієї епохи Середньовіччя йшла жорстока боротьба між папством і світськими феодалами, монархами за керівну роль у суспільстві. Центральною проблемою політичної думки було питання про те, яка влада (організація) повинна бути пріоритетною: духовна ( церква) чи світська (держава ). За домінування церковної влади виступали Аврелій Августин (354 - 430 pp.), Тома Аквінський (1225 - 1274 pp.), а за пріоритет світської - М.Падуанський, В.Оккам (1285-1292 pp.), А. Данте( 1265-1321 pp.).

УВАГА! З часом релігійна концепція політики втрачає панівне становище. Християнству не вдалося утримати її як світський придаток до релігії.