7. Політична думка в країнах Стародавнього Сходу

УВАГА !Перші політичні погляди мали релігійно-міфологічнии характер і лише в IX cm. до Р.Х. відбувається перехід до дещо раціональнішого погляду на світ в цілому і державу, зокрема.

Це проявляється у вченнях Конфуція, Мо-Цзи, Шан-Яна, Jlao-Цзи, (Китай), Будди (Індія), Заратустри (Персія) та ін.

Конфуцій ( 551-479 pp. до Р.Х.).Свос вчення виклав в праці "Бесіди та висловлювання". Він розвинув патріархальну концепцію держави, яка полягає у погляді на державу як на велику сім'ю та на владу імператора як на своєрідну владу батька в цій сім'ї. Відносини правителів і підданих схожі на відносини у сім'ї, де молодші залежні від старших. Існує нерівність людей: "темні" люди (простолюдини) повинні підпорядковуватися "благородним мужам".Конфуцій виступав за аристократичну форму правління.

Jlao-Цзи (6-5 cm.до Р.Х.). Заснував школу даосизму. Даосисти виходили з того, що людина - частинка природи, а тому знаходить своє щастя тільки у єдності з природою. Цивілізація є джерелом нещасть, бо людина втрачає спокій. Держави повинні бути маленькі, з нечисельним населенням. Ідея даосизму передбачала створення міні-держав на рівні сіл, общин; правителям рекомендувалося якнай-менше втручатися у природний плин життя.

Шан-Ян (390-338 pp. до Р.Х.). Провідною течією політичної думки Стародавнього Сходу (Китаю, зокрема) є легізм, засновником якого є Шан-Ян. Легісти вважали, що держава повинна ліквідувати розпущеність народу, встановлювати певні еталони в думках і діях усіх громадян. Вони виступали за укріплення чиновницького та карального апарату, впровадження жорстких норм, що регулюють усі сфери життя і виконання яких забезпечується під загрозою покарання. Легісти були проти нагромадження громадянами приватної власності. Легізм сприяв утвердженню деспотії.

8.Давньогрецька політична думка

Солон (між 640-635 - близько 559 pp. до Р.Х.). На його думку,держава потребує таких законів, які поєднали б право і силу. У результаті проведених ним реформ, політичні права громадян почали залежати не від походження, а від розміру їх власності. Солон вважав, що беззаконня та міжусобиці - найбільше зло, а порядок і закон- найбільше добро для держави.

Піфагор (6 ст. до Р.Х.). Виступав за правління аристократів-розумової та моральної еліти суспільства. Першим почав теоретичну розробку поняття "рівність". Найбільшим злом вважав анархію.Наголошував, що правителі повинні бути не тільки людьми знаючими, але й гуманними.

Демокріт (близько 470 або 460 pp. do Р.Х. - помер в похилому віці.). Розглядав політику як найважливіше мистецтво, завданням якого - забезпечити інтереси громадян держави. Був прихильником демократії. Вважав, що держава - це спільна справа усіх її громадян.Розглядав закон як примусовий засіб, спрямований проти тих, хто, з огляду на свою розумову та моральну неповноцінність, добровільно не спонукається до доброчесної поведінки.

Сократ (близько 470 - 399 pp. до Р.Х.). Першим сформував концепцію договірних відносин між державою та її громадянами.Можливість політичної свободи пов'язав з пануванням мудрих і справедливих законів. Виділив такі форми правління: царство,тиранія, аристократія, плутократія, демократія.

ГІлатон (427-347 pp. до Р.Х.). Розробив концепцію "ідеальної держави ". Її суть полягає в тому, що кожен мав "робити своє " і "лише своє ", не роблячи нічого такого, що є обов'язком інших громадян. "Ідеальну" державу характеризує поділ праці та відмінності між моральними якостями громадян; у відповідності з цим держава складається з трьох верств громадян: правителів,воїнів, виробників. Справедливість полягає у тому, щоб кожен працював згідно власних задатків і дотримувався відповідного місця в суспільстві. Передбачалось, що правителі та воїни не могли мати сімей, воїни не мали права на приватну власність. Дітей повинна була виховувати держава, а жінки мали б рівні права з чоловіками. Усе життя громадян в ідеальній державі мало підпорядковуватись інтересам держави. «Доки в державі не будуть царювати філософи, або царі й володарі не стануть грунтовно філософувати й не зіллються спільно..., державна влада й філософія й доки не будуть усунуті ті люди - а їх багато,- які рвуться або до влади, або до філософії, до тих пір...держава не позбудеться лиха.»Платон

Аристотель (384 - 322 pp. до Р.Х.). Вважав, що держава виникла природним шляхом для задоволення життєвих потреб громадян, і метою її існування є досягнення блага людей. Він першим назвав людину " істотою політичною", тобто такою, що може жити лише у державі. Першим розділив владу на законодавчу і судову. Розрізняв правильні і неправильні форми держави: правильні - монархія, аристократія, політея; неправильні - тиранія, олігархія, демократія.

«Держава - продукт природного розвитку ... Людина за своєю природою - істота політична; хто живе за своєю природою, а не внаслідок випадкових обставин, поза державою, той або надлюдина, або істота нерозвинена в моральному відношенні.» Аристотель