288 Літературний процес

Герм етизм (італ. е г т е И в т о , від е гте гіс о — замкнений)— стилі­

стична тенденція в європейській літературі XX ст., зміст якої охоп­

лю є прагнення письменників д о замкнутості художньої діяльності

в умовах соціального тиску, свідомій утечі від дійсності у сферу

чистої поетичної творчості.

Герметисти зосереджували свої художні зусилля на

відтворенні трагізму людського буття, пошуках духов­

них цінностей у глибинах незалежної душі. Значну увагу

вони приділяли художнім проблемам (пошуки ефектив­

них зображально-виражальних засобів, формальні екс­

перименти, артистичність, віртуозність стилю).

Ознаки герметизму помітні у творчості українських

поетів 70—80-х років XX ст. Найяскравіші представни­

ки його — учасники «Київської школи» (М. Григорів,

В. Рубан, М. Воробйов), а також Т. Мельничук, М. Кли-менко, які в умовах тоталітарного режиму, прагнучи

внутрішньої незалежності, заглибилися у сферу суто

художньо-естетичних пошуків, закодовуючи своє поетич­

не слово так, що воно замикалося у складній образній сут­

ності або культивувало тему злиття людини і природи як

єдину можливість поетичного самовираження.

Авангардизм

Радикальним відгалуженням модернізму став аван­

гардизм. У першій третині XX ст. авангардистські тен­

денції заявили про себе у мистецтві Західної Європи,

СІЛА, Росії, Латинської Америки, маючи в кожному

регіоні свої специфічні національні особливості. Причи­

ною виникнення авангардизму були соціально-історич-'

ні (Перша світова війна, російська революція 1917 p.),

наукові (теорія відносності, розщеплення атомного

ядра, нові засоби зв’язку і пересування), культурні,

філософські та психологічні (теорії Ф. Ніцше, А. Берг-сона, К. Маркса, 3. Фройда, К.-Г. Юнга), естетичні (від­

мова від традиційного мистецтва) передумови.

Авангардизм (франц. avant-gardisme, від avant-garde— передо­

вий загін) — тенденція в літературі, яка спрямована на карди­

нальне оновлення літературного процесу і послуговується пере­

оцінюванням, іронією, епатажем, висміюванням традиції, ігнору­

ванням вимог нормативної естетики.

Якщо «помірний» модернізм критично переосмислю­

вав та оновлював деякі попередні традиції, то авангардизм

Літературний стиль і стильові різновиди

289

перебував у рішучій опозиції до них. Йому властиве пра­

гнення до розриву з традицією, внаслідок чого виникали

бунтарські настрої, що зумовлювали ескперименти, епа­

таж, зміни комунікативних функцій художнього слова,

На першому плані в авангардистів — інтуїтивне

сприйняття дійсності, вільний процес творчості, який

межує з галюцинаціями, сновидіннями; сам автор оби­

рає роль блазня, юродивого чи єретика. Зародившись у

формі різноманітних тенденцій на початку XX ст.,

авангардизм мав на меті «підірвати» традиційний плин

літератури, запропонувати нові форми і змісти у моде­

люванні віртуальної дійсності. Його мистецтво незвич­

не, нетрадиційне, викличне, непідвладне стереотипно­

му сприйманню, тому видається дивним та неоднознач­

ним, неоднорідним. У своїх виявах упродовж XX ст.

воно зазнало певних трансформацій та модифікацій, а

найпомітніший слід у літературі залишили футуризм,

дадаїзм, сюрреалізм, абстракціонізм та експресіонізм.

Футуризм (італ.futurismo, від лат.futurum — майбутнє] — стильо­

вий різновид, якому притаманні деестетизація і дегуманізація,

заперечення канонізації та будь-якого культу в мистецтві, прого­

лошення «краси пошуку» та «динамічного лету » художньою осно­

вою творчості, бунтівливі та скандальні витівки в літературі.

Виник футуризм в Італії (Ф. Марінетті), поширився

в Росії (І. Сєвєрянін, В. Хлєбніков, В. Маяковський),

виявився і в українській літературі (М. Семенко,

М. Бажан, Гео Шкурупій). Витоки футуризму — у

стрімкому оновленні суспільної свідомості під впливом

технічного прогресу, виникненні нових засобів масової

інформації, внаслідок чого він намагався шукати нові

форми художнього вираження. В українській літерату­

рі це пов’язувалося і з виступом проти хуторянського,

етнографічного мистецтва, посиленням урбаністичних

елементів. Загалом футуризм розхитував узвичаєні,

традиційні цінності і норми в літературі.

Виразним прикладом футуристичної поезії може

бути «Вірш» М. Семенка;

Безумить грюками

розривається метал

скрипить ріже сталь

брязкотах руйнує

верескливість машинить

лоскіт авто