260 Літературний процес

поетичному трактаті «L’a rt poetique» («Поетичне мистец­

тво», 1674), певною мірою наслідуючи «Науку поезії»

Горація. Справжній, у його розумінні, поет повинен

мати талант, розум, правильно обирати жанр, дбати про

змістовність твору:

Здоровий розум нам хай сяє, як мета,

■ Та путь веде туди слизька і непроста.

Хто збочить — може той звернути до загину:

Незрідка має ум дорогу лиш єдину

(Переклад М. Рильського).

Акцентуючи на арістотелівському постулаті «наслі­

дування природи», Н. Буало зосередився на вузловій

проблемі естетики класицизму — правди і правдопо­

дібності. У її розв’язанні він узяв за основу раціоналі­

стичний принцип: розмежовував правду (реальний

факт) і художню вигадку, як у не можна культивувати

в мистецтві, суперечачи універсальним законам розу­

му, і як а веде до суб’єктивізму. Характеризуючи лірич­

ні і драматичні ж анри, він спирався на античну тради­

цію і закріпив у трактаті обов’язкові правила побудови

оди, сонета, сатиричного вірша, трагедії, епопеї, коме­

дії. Обстоюючи непохитність основних правил літера­

турної творчості, він критикував відхилення від них

своїх сучасників (поет пізнього Відродження П. де Рон-

сар) і попередників (осуджував Т. Тассо за використан­

ня християнської міфології замість античної). Твор­

чість Н. Буало принципово пов’язував з етичним впли­

вом на читача.

Мистецтво класицизму нормативне, раціоналістич­

не. Ознаки класицистичного твору — ясність, чіткість,

єдиний мовний рівень («високий стиль»), строгі і непо­

рушні композиційні правила. Герой класицистичного

твору підкоряється державним інтересам і абстрактним

нормам благочестя, почуття вгамовує розумом. Тогоча­

сні письменники зосереджувались на духовній красі,

природі протиставляли духовне начало.

Класицизм дидактичний (повчальний), його образи

естетично одноманітні. Найвідоміші представники — фран­

цузькі драматурги П. Корнель, Ж . Расін, Ж.-Б. Мольєр.

В Україні класицизм не став самостійним явищем;

елементи його помітні у ш кільній драмі, творчості

Ф. Прокоповича, І. Котляревського.

Літературні типи творчості 261

Сентименталізм

Літературі здавна була притаманна увага до чуттєво­

сті в зображенні різноманітних аспектів людського

буття. Змалювання емоцій (сентиментів) супроводжувало

у словесних творах розвиток сюжету, розгортання моти­

ву, моделювання образів-персонажів тощо. У XVII—

XVIII ст. У європейському письменстві з ’явилися твори,

які надавали перевагу зображенню почуттів, підпоряд­

ковуючи цьому і формально-змістові чинники худож­

ньої оповіді.

Сентименталізм (франц. sentimental— чутливий)— тип творчо­

сті, який відображає духовно-емоційне в ж итті і зорієнтований на

внутрішній світ людини.

Твори, що репрезентують його, утверджують чуттє­

ве, ірраціоналістичне начало в літературі. Цим сенти­

менталізм протиставляє себе жорстким, раціоналістич­

ним нормативам класицизму та властивому Просвіт­

ництву культу абсолютизованого розуму.

Художня концепція сентименталізму побудована на

розмежуванні добра і зла. Н аявні в його творах позірна

наївність і чуттєвість у моделюванні дійсності розрахо­

вані на співпереживання читача. Помітну роль у сюже-

тотворенні відіграють збіг обставин, випадок. Основні

теми: сільська ідилія, милування природою, елегійні

настрої (думки про нещасливу долю, смерть), надмірні

пристрасті в любовних почуттях та ін.

Започаткував традицію сентиментальної літератури

англійський письменник Лоренс Стерн (1713—1768)

романом «Сентиментальна подорож через Францію та

Італію» (1768). У XVIII ст. сентиментальною називали

подорож, я к а давала нагоду для роздумів, настанов і

виявляла особливості відчуттів героя — щирість, здиво­

ваність, замилування тощо. Роман Л. Стерна належить

до іншого типу подорожей, оповідач і головний герой

його Йорик передає широку гаму почуттів, викликаних

умовами і перипетіями мандрівки. Розповідь його —

химерна конструкція цікавих історій, жартів, дотепів,

спостережень, анекдотів. Ц я конструкція не є послідов­

ною: оповідач грається дійсністю та увагою читача,

оскільки ним керують наплив почуттів і вражень, захо­

плення та обурення, рефлексивні реакції на побачене