258 Літературний процес

кривої лінії в протилежність до простої лінії та гострого

куту чи півкола готики та Ренесансу; в літературі та

ж итті — це потреба руху, зміни, мандрівки, трагічного

напруження та катастрофи, пристрасть до смілих ком­

бінацій, до авантури; в природі барок знаходить не

стільки статику та гармонію, я к напруження, боротьбу,

рух; а головне, барок не лякається самого рішучого

“натуралізму”, зображення природи в її суворих, різ­

ких, часто неестетичних рисах, — поруч із зображен­

ням напруженого, повного ж иття знаходимо в бароку і

якесь закохання в темі смерті; барок не вважає найви­

щим завданням мистецтва пробудження спокійного

релігійного чи естетичного почуття, для нього важ ливі­

ше зворушення, розбурхання, сильне враження, — з

цим стремлінням розворушити, схвилювати, занепоко­

їти людину зв’язані головні риси стилістичного вміння

барока, його стремління до сили, до перебільшень,

гіпербол, його кохання в парадоксі та любов до чудер­

нацького, незвичайного, “гротеску”, його любов до

антитези та, мабуть, і його пристрасть до великих форм,

до універсальності, до всеохопливості».

Філософські основи бароко сформувалися за істо­

ричних обставин переходу від життєрадісного і гармо­

нійного Ренесансу до періоду дисгармонії, сумнівів і

суспільної депресії. Тому йому притаманне осмислення

множинності та суперечностей світу, переконання, що

людське ж иття — гра, театр; людина бароко — розгу­

блена, її душу та розум роздирають суперечності, вона

втрачає певність буття; світ для неї містичний, ілюзор­

ний, непізнаваний, контрастний і суперечливий.

У європейських літературах бароко представлене

творчістю Л. Аріосто, Т. Тассо (Італія), Т.-А. д’Обіньє

(Ф ранція), Х .-Я .-К . Гріммельсхаузена (Німеччина),

Лопе де Веги, П. Кальдерона де ла Барки, Ф. Кеведо

(Іспанія), в Україні — І. Величковського, Л. Баранови-

ча, Д. Братковського, С. Величка та ін.

Українське бароко є своєрідною модифікацією євро­

пейського типу творчості, формування якого залежало

від конкретних історичних і культурно-освітніх при­

чин: загострення соціальних, міжконфесійних, між на­

ціональних суперечностей; активна роль козацтва в

історичному бутті України; полеміка між православни­

ми і католиками, внаслідок чого українські автори запо­

Літературні типи творчості 259

зичували стильові прийоми у польських письменників;

заснування ш кіл, де викладали поетику і риторику, які

виховували європейський літературний смак, впрова­

джували літературне бароко. Утвердженню цього типу

творчості в українському письменстві сприяли кризові

явищ а у візантійському типі культури, вплив якої

помітно ослаб у XVII ст.

Національна специфіка українського бароко полягає

в синтезі елементів Середньовіччя, Ренесансу, Бароко,

Просвітництва. Доповнюють його релігійність, полімов-

ність (літературу творили книж ною українською ,

латинською та польською мовами), наявність фольклор­

них мотивів та образів, національна тематика і пробле­

матика, розвиток «високого» та «низького» бароко як

стильових тенденцій.

Бароко вплинуло на перебудову жанрової системи

української літератури, де у XVII—XVIII ст. співіснува­

ли такі жанри: псалми, канти, вірш і про Богородицю та

Ісуса Х риста, панегірики, елегії, пародії, травестії,

геральдичні та героїчні вірші; оповідання (агіографіч­

не, апокрифічне, чудесне), байка, сказання (літописне),

хроніки, діаріуш і, проповіді, промови, передмови,

листи, полемічні трактати; ш кільна драма (міраклі,

містерії, мораліте), інтермедія, вертепна драма.

Класицизм

Незважаючи на різноманітні художньо-естетичні но­

вації, антична спадщ ина продовж увала відігравати

помітну роль у європейських літературах. Остання ста­

дія бароко — рококо — засвідчила завершення прим­

хливої барочної стилістики, я к а поступилася місцем

мистецтву, що культивувало витончені смаки та без­

конфліктність. Д ля вироблення нових естетичних сма­

ків знадобився класичний досвід, у якому домінували

міра, краса, гармонія. Так у літературі почав формува­

тися класицизм.

Класицизм (лат. сіазвісиз— взірцевий)— тип творчості у євро­

пейській літературі XVII— початку XIX ст, що орієнтувався на есте­

тичні норми і зразки античної класики.

Теоретичні основи класицизму сформулював фран­

цузький письменник і літературознавець Н. Буало у