5.1. Літературні типи творчості

Традиційні для українського літературознавства

поняття «художній метод», «творчий метод» відобра­

жають лише пізнавальний аспект літератури. З огляду

на естетичну природу літератури застосування терміна

«метод» до художньої творчості надто звужує її розу­

міння. Доречніше за таких обставин вести мову про тип

творчості.

Ідея типологічного підходу до розвитку літератури

не нова. Про «наївну» і «сентиментальну» поезію писав

ще Ф. Ш иллер наприкінці XVIII ст. Л. Тимофєєв вва­

ж ав романтизм і реалізм не лише історично конкретни­

ми методами, а й типами творчості. Три типи творчості

в історії літератури — реалістичний, романтичний і

класицистичний — виокремлюють Б. Мейлах і Д. Н али­

вайко. У цих визначеннях проглядається спроба вра­

хувати не тільки мислительну природу літератури,

основану на її міметично-репродуктивній, аналітично-

реалістичній ф ункціях, а й передусім особливості кон­

кретно-чуттєвого сприйняття і креативного відтворен­

ня (або створення заново я к художньої дійсності) навко­

лишнього світу і людської психології.

Тип творчості — сукупність естетичних принципів сприйняття і від­

творення вражень про дійсність за допомогою словесної творчості.

Такими основними принципами є:

а) характер сприйняття дійсності і ставлення до неї

(символічний, романтичний, сентиментальний, аналі­

тично-реалістичний);

б) вироблення і застосування словесних прийомів у

моделюванні художнього світу, в сукупності яких домі­

нує один із них.

Тип творчості — історично змінна категорія. Вини­

кнення, розвиток і вичерпання типів творчості зумовле­

ні естетично (прагнення до мистецької досконалості,

зміна художніх орієнтирів, творче невдоволення, спо­

нука до оновлення тощо) та історично (соціальні зміни,

переосмислення суспільного досвіду, виникнення нових

філософських поглядів на людину і суспільство).

Як літературне явищ е тип творчості художньо не­

однорідний, оскільки охоплює всю сукупність літера­

турних пошуків і відповідає періодам (епохам) літе­

ратурного розвитку.

254 Літературний процес

Античний міфологізм

У давні часи своє сприймання, розуміння і пояснен­

ня дійсності людина відображала у міфах, ототожнюю­

чи міфологічний світ з реальністю. Це дає підстави вва­

ж ати міф словесним вираженням архаїчного світовід­

чуття і мислення.

М іф (грец. mithos— слово, сказання)— словесний твір (усний чи

писемний) про походження Всесвіту, Землі, богів, людини, явищ

природи, в якому відображені прадавні вірування та уявлення

етносів.

Сукупність таких творів становить міфологію.

М іфологічній свідомості властиві: ан ім ізм (лат.

anim a — душа) — віра в наявність душі, духа в речах і

явищ ах навколишнього світу; тотемізм(англ. totem —

його рід) — віра в спільне походження і спорідненість

м іж родом і певною твариною, птахом або явищем при­

роди — тотемом, якого вважали родоначальником і

заступником роду; антропоморфізм (грец. anthropos —

людина і morphë — форма) — наділення явищ неживої

природи, рослин, птахів, тварин людськими якостями

(персоніф ікація, уособлення), надання божествам

людської подоби.

Із проникненням у писемну творчість (літературу)

міф набув ігрової та художньої функцій. Саме з тран­

сформування міфів у мову художніх образів почалася

давньогрецька література — поеми Гомера «Іліада» й

«Одіссея». У цих творах своєрідно поєдналися міфоло­

гічні оповіді з героїчним епосом. Літературною інтер­

претацією міфології є поема Гесіода «Труди і дні», в

якій ідеться про тогочасні проблеми грецького суспіль­

ства. Сюжети із міфології використовували драматурги

Есхіл, Софокл, Еврипід, перетворивши ритуальні дій­

ство та обряд на дійство театральне. Римська літерату­

ра, звернувшись до міфологічних мотивів, сюжетів,

образів, створила свій героїчний епос — передусім

поему «Енеїда» Вергілія. Я к і давні греки, римляни

надавали своїм творам філософічності, про що свідчить

поема Тіта Лукреція Кара «Про природу речей». Л ірич­

не начало міфів було віртуозно розвинуте у поезії (Гора-

цій, Овідій).

Античні письменники, засвоївши міфологізм як сві­

торозуміння і словесне мистецтво, навчилися думати і

Літературні типи творчості

255

творити образно, вкладаючи в образ історичний і су­

часний їм зміст, яки й необхідно було прочитувати,

покладаючись на загальновідомі міфологеми, що слу­

ж или художнім кодом для інтерпретації та оцінювання.

Антична література переповнена міфами, що були своє­

рідними культурними знакам и і водночас згустком

реальності, як у слід збагнути на основі не звичайної

інформації, а образного відтворення. У ті часи навіть

філософські та історичні твори (аннали, біографії видат­

них громадян, мемуари) мало відрізнялися від літерату­

ри, бо їх поєднував міфологізм мислення.

Трансформація міфів у літературі сприяла вироблен­

ню в ній родів, жанрів, стильових різновидів, стала осно­

вою подальшого її розвитку. Джерелом художності в

античні часи вважали мімезис— наслідування форм

природи, обґрунтоване у трактаті Арістотеля «Поетика».

Середньовічний символізм та алегоризм

У середньовічній літературі домінувала ідеологія

християнства, котра пояснювала світ як здійснення

волі Божої, а Біблія була основним джерелом символіч­

но-алегоричних образів у текстах тієї доби. Сакральний

текст підлягав різноаспектним інтерпретаціям:

— історичній (розгляд біблійних фактів і подій як

реальної історії);

— алегоричній (погляд на біблійні факти і події як

аналоги інш их, здебільшого завуальованих; у легенді

про те, я к Йосип, проданий братами і замучений у в ’я з ­

ниці, був звеличений, вбачалася алегорія на зраджено­

го і покинутого учнями Христа, засудженого, розіп’ятого,

а потім воскреслого);

— тропологічній (факт чи подію розглядали з по­

зиції моральної настанови: притчі про сіяча, кукіль,

немилосердного борж ника, робітників у виноградни­

ку, слухняного і неслухняного синів, гостей весільних

та ін.);

— анагогічній (піднесене тлумачення) — у подіях та

фактах розкривалася сакраментальна (священна) релі­

гійна істина: наприклад, відпочинок сьомого дня хри­

стияни інтерпретували як вічний відпочинок у небесно­

му спокої.