250 Літературна творчість

фізіологічних особливостей, схильностей. Валерій Шев­

чук, котрий плідно працює в літературі та літературо­

знавстві, в одному з інтерв’ю зізнався, що найрезульта­

тивніший час для нього — перша половина дня; другу

він відкладає на «нетворчі» клопоти. А Леся Українка

вваж ала, що ніч — «час польоту поетичної фантазії, час

творчості», тому намагалася не марнувати його на сон.

У листі до А. Кримського вона писала: «Можу працюва­

ти переважно в хмарний час, а в сонячний роблюся зде­

більшого нездатною до виявлення себе у слові».

Знання себе допомагають організувати роботу відпо­

відно до власних біоритмів. Стверджують, що бельгійсь­

кий драматург Моріс Метерлінк незмінно відсиджував

за письмовим столом три ранкові години, але не завжди

спромагався хоч би на один рядок, а тільки палив люль­

ку. Очевидно, запланований час для письма не зовсім

відповідав фазі творчої активізації — письменник був

дисциплінований і не любив змінювати звичок.

Без сумніву, організованість, самодисципліна, поря­

док мають велике значення у творчій справі. Адже,

постійно працюючи, письменник завжди буде ближчий

до натхненних хвилин творення. Про це свідчать біогра­

фії Л. де Вега, Й.-В. Гете, В. Гюго, І. Крашевського,

І. Ф ранка, Г. Флобера, Л. Толстого, М. Стельмаха.

Буває, варто дібрати вдалий заголовок або покласти

на папір першу фразу — і робота перетворюється на

азартну гру чи святкове дійство. Або навіть у несприят­

ливих умовах з ’являється чудовий твір. Так було з

Миколою Гоголем під час написання «Мертвих душ»:

бажання творити прийшло до нього під час однієї подоро­

ж і, коли він зайшов перепочити у трактир. «Я звелів, —

згадував письменник потім, — дати столик, всівся в

кутку, дістав портфель і під грім котимих куль і при не­

ймовірному гаморі, біганині прислуги, в диму, в заду­

шливій атмосфері, забувся дивним сном і написав цілу

главу, не сходячи з місця. Я вважаю ці рядки одними з

найнатхненніших ».

Літературна творчість — це оприявнення напруже­

ної, часом тривалої роботи письменницької уяви, фан­

тазії, думки. Увесь світ, множинність його форм, сми­

слів та виявів, сутнісних і випадкових зв’язків та пере-

гуків, громаддя матеріального, — все це моделюється у

Робота письменника над твором 251

свідомості людини я к значеннєві коди і символи. Це —

лише матеріал для літератури. Художнє слово творить

іншу дійсність. Письменник, який опанував слово, опе­

рує образами, моделюючи художній світ. Таїнство тво­

рення художнього світу триває все ж и ття автора, і

кожен твір — прорив у безмежжя мови і реалізація

власних мож ливостей. З авд яки творчим зусиллям

письменника виникає самобутній художній світ. Автор

художнього світу потребує діалогу, сподіваючись бути

упізнаним і зрозумілим. Так виникає живий зв ’язок

автор — твір — читач, який забезпечує повноцінне

функціонування літератури.

Запитання. Завдання

1. До названих у розділі концептів літературної творчості додайте

свої міркування на цю тему.

2. Що головне в літературній творчості: психологія чи соціалізація

особистості?

3. З'ясуйте відмінності між поняттями «творчі здібності» і «худож­

ній талант».

4. Від яких чинників залеж ить розвиток творчих здібностей?

5. Чи може народитися творчий задум без попередньої «роботи»

почуттів і думок?

6. Що впливає на реалізацію творчого задуму?

7. Поясніть психологічну природу творчого натхнення.

8. Чи можливе написання літературного твору без натхнення?

9. Чим можна пояснити звички письменників у процесі творчої

роботи?

10. Що сприяє стабільності у творчій роботі?

5 .

Літературний процес

Історично і соціально зумовлений закономірний р у х

художньої свідомості, який виявляєт ься у виникненні,

зміні і ф ункціонуванні літ ерат урних явищ та фактів,

називают ь літ ерат урним процесом. Його складника­

ми є творча індивідуальніст ь письменника, художні

т вори, худож ні т енденції, л іт ерат урн а крит ика.

Літ ерат урний процес зумовлений взаємодією зовніш ­

ніх ( матеріальне бут т я суспільст ва, філософія, полі­

тика, наука, мораль, право, р ел ігія ) та внут ріш ніх

( традиції і новаторство, прагнення до досконалості у

відт воренні сприйнятого світ у) чинників розвит ку.

Осмислення літ ерат урного процесу буває синхронним

( літ ерат урна крит ика ) та діахронним ( історія літ е­

рат ури ). Синхронне тлумачення художніх явищ— без­

посередня реакція на зміни в літературному процесі, ви­

світлення акт уальних проблем літературного буття.

Історія літ ерат ури прагне охопити літ ерат урний

процес від давнини до сучасності і збагнут и його логіку,

національну самобутність, перебіг фаз та ет апів його

розви т к у тощо. Залежно від погляду на сут ніст ь літ е­

рат ури я к естетичного явища формуються р ізн і моде­

лі в осмисленні літературного процесу.

Літературні типи творчості 253