248 Літературна творчість

створення тексту), але так і не була завершена, оскільки

журнал на № 20—21 (1882) припинив існування.

Складнішими є внутрішні мотивації, бо вони мають

психологічний підтекст, виникаю чи спонтанно або

цілеспрямовано, але завжди пов’язані з творчим інтере­

сом та емоційним переживанням. Наприклад, італійсь­

кий поет Франческо П етрарка не належав до бідняків і

не був обділений громадською увагою, однак напруже­

но працював над новими творами: «Нерідко я навіть

прокидаюсь уночі, — свідчив він, — потемки намацую

перо біля мого узголів’я і — поки не зникла думка —

записую, а назавтра ледве можу розібрати занотоване в

темряві». Граф Л. Толстой також не ставив на меті ма­

теріальне збагачення і публічне визнання, щоранку

сідаючи за письмовий стіл і вибагливо працюючи над

текстом своїх вели ких за обсягом романів, я к і по

д екіль к а разів переписував, намагаю чись досягти

належної епічної вишуканості.

Ж одна зовнішня спонука не змушувала їх так пра­

цювати — вони добровільно бралися за нелегкий труд,

одержуючи гостре відчуття від створення реальності,

що поставала з їхньої волі і переживань. Така праця

зрідні одержимості, подвижництву, за яким и немає

меркантильних інтересів чи корисливості. Чим вище

творче завдання митця, тим більше воно вимагає емо­

ційних затрат і фізичного здоров’я.

Над своїми творами письменники працюють по-різ-

ному. На думку Я. Парандовського, «методів роботи

стільки, скільки є на світі письменників, і важко знай­

ти двох, я к і працюють зовсім однаково, хіба що безна­

дійних нездар; єдине, що має значення, — це сама робо­

та, творче зусилля, про що читач, беручи в руки готову

книж ку, я к правило, й не думає».

Наприклад, І. Франко ніколи не сідав до писання,

якщ о думка не визріла. Простуючи вулицею чи ходячи

по кімнаті, він висвистував всілякі мелодії, щоб знайти

відповідну ритмічну та строфічну форму. Знайшовши,

вкладав у неї слова, мугикаючи, поки не одержував

цілої строфи і поки не починала вона, як він казав, спі­

вати. Марко Кропивницький писав у будь-яких умовах.

Іноді, сидячи в колі близьких людей і розмовляючи з

ними, раптом схоплювався і виходив у свою кімнату.

Минала година, друга, гості починали розходитися. І

Робота письменника над твором 249

тут з ’являвся нарешті господар із зошитом у руках — то

були нові фрагменти з чергової п ’єси. Коли у Василя

Стефаника визрівав задум новели, він замовляв півти-

сячі аркуш ів найкращ ого паперу і сідав за роботу.

ІІисав величезними літерами. Написане не правив, а

відкидав і писав наново на чистому папері. Щоб написа­

ти одну сторінку, йому могло не вистачити на «чорно­

ву» роботу і кількох десятків аркуш ів. Творчий процес

у Марка Черемшини відбувався в особливій обстановці:

в кімнаті мали бути багато зелені і запах ж ивиці (це

нагадувало гірське повітря). А сам він перед тим як

сісти за письмовий стіл, одягався в темне вбрання.

Віктор Гюго працював стоячи, користуючись пюпі­

тром. Ж ан-Поль Сартр і Сімона де Бовуар надавали

перевагу столику у к ав ’ярні. Марсель Пруст полюбляв

працювати лежачи. Франсуаза Саган писала у л іж к у і

тільки у ш кільних зошитах; писала вночі, бо вдень

Париж видавався їй занадто гамірним. Оноре де Б аль­

зак не терпів сонячного світла, тому вдень зачиняв

вікна і запалював свічки. За роботою пив багато кави.

Артюр Рембо творив, п ’ючи горілку, Ж орж Санд —

палячи цигарки. Габріель Маркес не міг писати без сві­

жої троянди.

У процесі творчої роботи, коли необхідні концентра­

ція уваги, свіжість думки, пам ’яті, корисним видається

все, що може їх активізувати. Н априклад, Фрідріх

Ш иллер, працюючи, тримав ноги у холодній воді. Мар­

сель Пруст нюхав міцні парфуми, а Єнс Якобсен — гіа­

цинти. Генрік Ібсен, не цураючись під час роботи чарки,

рвав непотрібні папери та газети. Ж ан-Ж ак Руссо зму­

шував інтенсивніше працювати свою думку, виставив­

ши на сонце непокриту голову. Джон Мільтон диктував

твори, леж ачи на низькому диванчику й опустивши

голову майже до підлоги.

Навмисна і настирлива стимуляція творчої діяльно­

сті, штучне прагнення досягти стану натхнення будь-

яким и засобами (алкоголь, кава, чай, тютюн, наркоти­

ки) не є передумовою успішної роботи над художнім

твором. Н авпаки, я к доводять приклади з історії світо­

вого письменства, такий підхід часто призводив до сер­

йозних особистісних проблем.

Надійнішою і продуктивнішою є організація творчої

роботи на основі розуміння власних психологічних,