6) Інтуїція. Її називають «шостим чуттям». Це най-

загадковіш а властивість людської психіки, оскільки ні

її походження, ні структура, ні процесуальна плинність

Художній талант 227

не піддаються раціональному контролю. Осмислити її

як «чуття» чи як «шлях розв’язання творчої проблеми»

неможливо. Н а думку філософів та психологів

(А. Шопенгауер, А. Бергсон, Б. Кроче), інтуїція відіграє

головну роль у художній творчості, як у вони протиста­

вляють раціональному (науковому) мисленню. Н а їх

погляд, саме інтуїція здатна осягнути унікальне, непов­

торне у світовому бутті і відобразити його в мистецько­

му творі. Таку творчість — підсвідому, інстинктивно-

образну, рефлексійну — вважають не обтяженою ні нав­

мисним індивідуальним наміром, ні соціальним чи

політичним замовленням «вільною творчістю». Інтуї­

ція властива всім, а художньою інтуїцією наділені лише

талановиті митці. М іркування з цього приводу висло­

вив давньогрецький мислитель Платон (у творчу мить

митець перебуває в позараціональному стані). Про неї

я к про ознаку геніальності вів мову І. Кант, а теоретики

романтизму (Ф. Ш легель, Новаліс, Ф.-В. Ш еллінг)

бачили в інтуїтивному сприйманні світу передумову

його справжнього осягнення;

7) Гнучкість мислення. У психології існує поняття

«функціональна фіксованість». Виявляють її за допо­

могою тестів: людину просять, наприклад, перелічити

способи використання звичайного стільця. Відповідь,

що на ньому можна сидіти, фіксує саме цю його ф унк­

цію. Людина, я к а здатна вести мову про різноманітні,

прямо не властиві йому функції, долає функціональну

ф іксованість — ви являє гнучкість мислення. Вона

полягає у вмінні швидко і легко переходити від одного

класу понять до іншого, часом далекого за змістом від

попереднього. Вона має неабияке значення для худож­

нього пошуку, бо свідчить про здатність відмовитися від

літературного ш тампу, стереотипу, канону, готової

форми і відшукати нове,оригінальне, неповторне або

вчасно відмовитися від невдалого ріш ення, спробувати

різні варіанти та обрати оптимальний;

8) дотепність. Вона полягає в особливій специфіці

мислення, коли, здавалося б, несподівано зближуються

поняття, внаслідок чого народжується новий образ. У

створенні оригінального образу передусім виявляється

дотепність автора. Н априклад, слова «дощ» і «золото» є

віддаленими поняттями, не мають нічого спільного за

змістом. Однак П. Тичина зумів їх поєднати: «Весняний

228 Літературна творчість

луг, і дощик золотий». Відразу виникає безліч асоці­

ацій, за допомогою яких в уяві постає образ весни, а за­

значені поняття вписуються в нього природно, свіжо,

поетично;

9) уміння оперативно ув’язувати нові відомості і

попереднім досвідом. Така здатність є основою гене­

рування художніх ідей. Інертність, консервативність

художнього мислення — прикмета літературної посе­

редності або творчої вичерпаності, творчого згасання.

П исьменник ц ікавий читачам доти, доки продукує

високохудожні, резонансні, привабливі твори. Талано­

витий письменник реагує на зміни в суспільстві і людсь­

кій свідомості, знаходить у них найсуттєвіше і найха­

рактерніш е на рівні художнього осягнення.

Літературна обдарованість полягає ще й у легкості,

вправності формулювання думок і вражень, у відчутті

мови і вільному володінні її багатствами. Справді, «всі

слова були уже чиїмись» (Ліна Костенко), але таланови­

тий письменник є творцем свого художнього світу,

неповторної художньої мови.

Художній талант письменника тісно пов’язаний із

його біографією: запас вражень, знань, досвід безпосе­

редньо впливають на його творчість, часто стають ж и т­

тєвою основою творів. Історія літератури свідчить про

те, що не завжди відкриті аспекти біографії письменни­

к а (події, видання творів, мандрівки, факти спілкуван­

ня з конкретними людьми тощо) визначають характер

його творчості. У ній більше значення має «внутрішня

біографія»: враження, переживання, думки, художні

та інтелектуальні узагальнення, піднесення і кризові

ситуації у власній творчості; здатність співпереживати,

пройм атися проблемами, інтересами, радощ ами та

болями інш их людей; осмислення епохи, подій, у яких

він міг і не брати участі. Вона є головним джерелом літе­

ратурних одкровень, зумовлює самобутність і спряму­

вання творчості письменника.

Український мандрівник і письменник XVIII ст.

Василь Григорович-Барський половину свого ж иття

(24 роки) подорожував країнами Європи та Близького

Сходу. Враження від мандрів становили зміст його єди­

ного твору. У цьому випадку біографія тісно пов’язана

із творчістю. Автор «Енеїди» і «Наталки-Полтавки»

Іван Котляревський був людиною скромною, одинаком,

Художній талант 229

мав небагато приятелів. Майже безвиїзно жив у Полта­

ві, втіш ався читанням латиномовних творів класичних

авторів. Письменник-мандрівник XIX ст. Данило Мор-

довець об’їздив К авказ, Крим, був у Єгипті, Єрусалимі,

Іспанії та Італії, але це майже не позначилося на його

творчості — в ній переважає українська історико-етно-

графічна тематика. Все ж иття провів у Полтаві Панас

Мирний. Писав іноді ночами, а вранці щоденно ішов на

державну службу, незмінно несучи парасолю і повний

паперів портфель. Павло Грабовський 20 років із 38

прожитих перебував у політичних тюрмах, на засланні,

на етапах. Вірші писав далеко від України. У них немає

нічого про його страдницьке життя, зате яскраво постає

образ борця-патріота, яки й поклав ж иття за соціальну

свободу людини. «Внутрішня біографія» сповнює зм і­

стом твори Лесі У країнки, я к а протягом ж иття борола­

ся з невиліковною недугою. Її численні поїздки на л ік у ­

вання (Крим, Австрія, Німеччина, Італія, Єгипет, Кав­

каз) незначною мірою відобразились у творчості, в

основі якої — прояви сили духу, життєлюбства, опти­

мізму («без надії таки сподіваюсь!»).

Чим більше ж иттєвих вражень і досвіду у письмен­

ника, тим багатша, глибша й різноманітніш а його твор­

чість. Однак вирішальну роль відіграють рівень і міра

осмислення ж иття, інтенсивна чуттєва й інтелектуаль­

на робота, самобутній погляд на дійсність. Вони і фор­

мують феномен — талановита особистість, здатна тво­

рити оригінальні, потужні за естетичною силою худож­

ні полотна.

У реалізації таланту важливе значення має літера­

турно-культурне та історико-соціальне середовище.

Вияв і вдосконалення таланту можливі у сприятливій і

в несприятливій для цього атмосфері. Багато залежить

від внутрішньої потреби творчої особистості, зовнішніх

чинників. У XVII—XVIII ст. творча атмосфера у Києво-

М огилянській колегії (академ ії) сприяла розвитку

талантів І. Галятовського, Л. Барановича, І. Гізеля,

Ф. Прокоповича, Г. Кониського, Г. Сковороди. Творили

вони у надзвичайно складній обстановці: військова

агресія Речі Посполитої і Туреччини, набіги татар,

імперська політика Росії, соціальна, релігійна та націо­

нальна дискрим інація. Т. Ш евченко розпочав свою

літературну творчість у П етербурзі, потрапивш и у