1) Спостережливість. Людина здатна більше сприйма­

ти, ніж осмислювати: із потоку інформації, яку вона

одержує завдяки органам відчуття, у «координати сми­

слу» вкладається те, що відповідає вже наявним знан­

ням та уявленням. Інш а інформація або відсіюється

(спливає з «поля зору»), або залягає у надрах підсвідомо­

сті. Наприклад, особа, котра ніколи не бачила баобаба,

але знає про нього, вперше побачивши це дерево, зверне

на нього увагу, виявить пізнавальний інтерес, вкладе

його образ в раніше сформоване поняття «баобаб».

Здатність побачити те, що не вкладається в межі

готового поняття (навіть у процесі спостереження звич­

них речей або явищ ), є ознакою обдарованості. Забезпе­

чують її особливі якість і спосіб мислення, адже людина

бачить і чує не лише за допомогою ока чи вуха, а й за

допомогою мозку. Художньо обдарована особистість

спроможна побачити недоступне для більшості людей,

оскільки в них такої здатності немає. Творча спостере­

ж ливість, особлива «зіркість» у баченні світу — важ ли­

ва передумова літературної оригінальності і новизни;

2) розвинута уява. Уява— здатність людини відтво­

рювати у свідомості раніше сприйняті органами відчут­

тя образи. Вона має психічну природу і належить до

репродуктивних м еханізм ів відображ ення. К ож на

людина від природи наділена цією властивістю, проте у

творчих особистостей особливий тип уяви. Збуджуєть­

ся вона ш видкоплинно, миттєво вклю чаю чись у

мисленнєвий процес. Інтенсивність уяви, велика к іл ь­

кість уявлю ваних об’єктів свідчать про «багатство

уяви», «щедру уяву», тобто про насиченість свідомості

226 Літературна творчість

різноманітною інформацією. Письменницька обдарова­

ність прямо пов’язана з пізнавально-чуттєвим та вер­

бальним (словесним) досвідом, я к і є матеріалом, осно­

вою літературної творчості;

3) чіпка пам ’ять. Ц я психофізіологічна властивість

для літератора має особливе значення, оскільки забез­

печує утримування у свідомості не тільки інформації,

почерпнутої із навколишнього світу, а й із суб’єктив­

них вражень, я к і в процесі творчого акту здатні відтво­

рити сприйняті об’єкти та атмосферу їх сприйняття.

П ам ’ять — справж ня скарбниця для творчості, однак

для митця має значення «гостра пам ’ять», здатна в

потрібну мить швидко й оперативно «видати» необхід­

ний матеріал для твору;

4) фантазія. Вона і є власне творчістю — моделюван­

ням, компонуванням у свідомості інформації та емоцій­

них вражень, я к і потрапили до неї з реальної дійсності

й оформились у певні поняття та образи. Уява відтво­

рює сприйняту інформацію і подає її фантазії для комбі­

наційної роботи. І. Ф ранко у трактаті «Із секретів

поетичної творчості» писав про подібність сонної

і поетичної ф антазії: «Сонна ф ан тазія... потрафить

уявити нам такі образи, такі сцени і ситуації, яки х ми в

ж итті ніколи не бачили і не зазнавали. Вона потрафить

скомбінувати все те з величезного запасу наш их звичай­

них вражінь та ідей, послуговуючись збільшеною у сні

легкістю в асоціюванні ідей»;

5) Легкість та розкутість асоціацій. Вони — важ ли ­

ві передумови якості і продуктивності фантазування.

А соціації (лат. аввосіаио — з ’єднувати, пов’язувати)

слугують відтворенню в уяві певних образів (ш ляхом

«зчеплення», коли відтворення одного образу спричи­

нює відтворення іншого — «за асоціацією»), поєднан­

ню їх у нову комбінацію, я к а має художній смисл, є

підставою для творення віртуальної (можливої) реаль­

ності. Якщ о «зчеплення» м іж уявлюваними п оняття­

ми та образами відбувається легко, швидко, природно,

це свідчить про творчі здібності людини. У такому разі

йдеться про ш видкість мислення і нестримне ф антазу­

вання;