220 Літературна творчість

провокують і розвивають у творчої людини комплекс

неповноцінності — у творах таких письменників безліч

скарг, нарікань, хворобливих апеляцій. Автор ніби

н ав’язує читачеві необхідність поспівчувати йому,

вислухати, пожаліти (К.-Г. Юнг наводить приклади,

коли людина, усвідомлюючи власну незначну вагомість

серед оточення, прикидається хворою, вередує, скар­

ж иться на самопочуття, чим тиранить родину, досягає

влади над нею).

Твердження, що письменник своїм твором «привер­

тає увагу читачів», «тримає їх у напрузі», «змушує

переживати, задумуватись» є визнанням здійснення

його волі до влади, самоствердження серед інших засоба­

ми, якими він володіє краще і досконаліше. Щоб інтерес

читачів до його творінь не ослаб, письменник змушений

стверджувати себе цікавішими, досконалішими, незви­

чайними творами, що стимулює його творчий розвиток.

Творчість як витіснення психічних комплексів

Певна пристрасть може розвинутися в невроз, який

психологи і психіатри називають комплексом. Такий

комплекс впливає і на літературну творчість, зумовлює

її тематично-образне спрямування. За цих обставин

творчість можна розглядати я к звільнення від неврозу,

витіснення його за допомогою уявно створеної віртуаль­

ної візії, що призводить до своєрідного катарсису —

психологічного очищення від нав’язливих думок, почут­

тів, образів. 3. Фройд вважав, що для художньо обдаро­

ваної людини мистецтво є спасінням від психічної хво­

роби. Така людина може виражати свої фантазії не хво­

робливими симптомами, а «художніми творіннями,

уникаючи завдяки цьому неврозу і повертаючись таким

необхідним ш ляхом до дійсності». На його погляд,

сублім ац ія — перехід, трансф ормація підсвідомих

бажань у художні образи, реалізація душевних сил і

розв’язання внутріпсихічних конфліктів. П ідсвідом і

бажання, за 3. Фройдом, — це переважно незадоволені

сексуальні бажання, як і стають джерелом та рушійною

силою літературної творчості. Абсолю тизувати це

пояснення творчого акту немає підстав, хоча варто заду­

матись, чому, наприклад, юні поети пишуть здебільшо­

Концепти творчості

221

го про кохання, вимріюють образи коханих. За цим

поглядом, творчість сприяє витісненню сексуальної

агресивності, нав’язливої заклопотаності, окультурюю­

чи почуття і не даючи їм перерости в невроз з усіма хво­

робливими наслідками.

У такому разі можна стверджувати про компенсатор­

ну функцію художнього слова, до якого людина наверта­

ється ніби випадково, несвідомо, намагаючись подолати

конфлікт м іж внутріш нім та зовніш нім світами. А

«несвідомі процеси, що компенсують свідоме Я, — вва­

жав К.-Г. Юнг, — мають у собі всі ті елементи, котрі

необхідні для саморегуляції цілої психіки».

Письменника, яки й пережив пригнічення певним

фактом, подією, відчув образу, внутрішній дискомфорт,

творчий акт звільняє від того душевного стану, хоч

насправді може нічого і не змінитися. У цьому сенсі

літературна творчість стає рятівним актом, урівнова­

жує психіку митця.

Творчість як насолода (гедонізм)

Літературна творчість не належить до найдоступні­

ших людських утіх. Чимало письменників розцінюють

творчий акт я к напружене страж дання, своєрідний

стрес, що впливає на фізичний і психічний стан. Леся

У країнка зізналася, що після заверш ення «Лісової

пісні» вона «була хвора і досить довго приходила до

пам ’яті». У листі до Л. Старицької-Черняхівської вона

писала: «Юрба образів не дає мені спати по ночах,

мучить, я к нова недуга, — отоді вже приходить демон,

лютіший над всі недуги, і наказує мені писати...».

Творчість — важ кий труд душі та інтелекту, однак

якась неподоланна сила вабить до неї м итц я. Д ля

багатьох вона є солодкою мукою, добуванням насолоди

в процесі опанування слова і його всеможливих зна­

чень. Найвищу насолоду, спалах позитивних емоцій,

чуттєвий екстаз приносить творче натхнення.

Прагнення насолоди — егоїстичний потяг, спрямо­

ваний передусім на самовдоволення, обслуговування Я

як основної субстанції у творчій діяльності. Обґрунто­

ване 3. Фройдом поняття «Воно» — глибинний пласт

душевного устрою, що залягає у підсвідомості і керується